Название: Інноваційний потенціал України та його реалізація в міжнародному науковотехнічному співробітництві - Поручник А.М.

Жанр: Економіка

Рейтинг:

Просмотров: 787

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |


Форми науковотехнічного співробітництва України

 

Поглиблення міжнародного поділу праці в галузі  науки та промислового  освоєння   її  результатів  зумовлюють   об’єктивну   і дедалі більшу потребу у поглибленні міжнародного науково технічного  співробітництва України (з наступним  обміном  резуль татами  НДДКР) та  диверсифікації його  форм. Необхідність для нашої  держави здійснення докорінної технікотехнологічної моде рнізації усіх сфер виробництва відповідно до найвищих світових стандартів вимагає  від неї, крім максимально ефективного вико ристання наявного  інноваційного потенціалу, ширшого розвитку міжнародної кооперації у сфері  науки, освіти і виробництва.

Нинішній рівень  включення України до міжнародного науково технічного  співробітництва є вкрай низьким, масштаби співпраці не відповідають повною мірою науковотехнічному та економічному  по тенціалу  нашої  держави. У той час, як  провідні  країни  світу  наро щують  обсяги  міжнародної взаємодії в інноваційній сфері, диверси фікують її форми  (з використанням співробітництва у галузі  науки  і техніки при створенні, модернізації та експлуатації промислових підприємств і соціальної інфраструктури; обміну технологіями, лі цензіями,  конструкторськими і  проектними  матеріалами  та   ін.), участь України в інноваційній кооперації з іншими державами – низькодиверсифікована, про що свідчать, зокрема, дані табл. 7.

 

Таблиця 7

Інтенсивність міжнародної науковотехнічної співпраці вчених  України

 

 

Показники

Роки

1997

1998

1999

2000

2001

2002

Кількість  науковців,  які  працювали за кордоном  за контрактом, осіб

 

418

 

540

 

456

 

565

 

427

 

526

Кількість проведених міжнародних конференцій, одиниць

 

870

 

817

 

918

 

1031

 

1181

 

1349

 

 

Закінчення табл. 7

 

 

Показники

Роки

1997

1998

1999

2000

2001

2002

Кількість    грантів, отриманих             від міжнародних фондів, одиниць

 

1161

 

1063

 

990

 

1138

 

1233

 

1673

Кількість виїздів  наукових  працівників за межі України, зокрема  з метою

 

11686

 

12845

 

13389

 

15085

 

16662

 

17881

– стажування,  навчання,  підвищення кваліфікації

 

1575

 

1857

 

1789

 

1786

 

2215

 

2343

– викладацької роботи

270

268

347

299

390

504

– проведення  наукових  досліджень

2612

2567

2437

3052

3341

3024

– участі  в  міжнародних  дослідженнях

 

4977

 

5612

 

5581

 

6311

 

7074

 

4746

Іншою

2252

2541

3235

3643

3642

4264

 

Джерело. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. – К.:  Держкомстат

України, 2003. – С. 153–160.

 

Так, однією  з основних  форм  міжнародного науковотехнічного співробітництва нашої  держави є виїзд  її наукових працівників за межі  України. Упродовж 1997–2002  рр. кількість таких  виїздів зросла  з 11686 до 17881 (або на 53 %), у тому числі з метою ста жування,  навчання, підвищення кваліфікації  – на  48 %;  прове дення  наукових досліджень – на 15 %. Проте  за такою важливою позицією  як участь українських науковців у міжнародних дослі дженнях (незважаючи  на  попередню  позитивну   динаміку: протя гом  1997–2001  рр.  їх  кількість  зросла   з  4977  до  7074  або  на

42 %) у 2002 р. на 36 % зменшилася кількість українських пра цівників, які  виїздили за  кордон  з  такою  метою.  Натомість зрос тає  кількість проведених міжнародних конференцій, наданих  гра нтів від іноземних  фондів  (у 2002 р. порівняно з 2001 р. на 23 %) та ін. Щодо грантів, то понад 50 % з них припадало на Київ  та Харківську область, а розподілялися, головним чином, по таких галузях, як фізикоматематичні, технічні  та медичні  науки.

Новим та обнадійливим напрямком міжнародного науково технічного  співробітництва України стає  дедалі  динамічніший розвиток  кооперації  з  країнами  – визнаними  лідерами   у  сфері НДДКР та сучасної  освіти,  які  досягли  значного  успіху  як  у тео ретичних  дослідженнях, так  і у сфері  їх  практичного застосуван ня. На  сьогодні  найтісніші  зв’язки  в науковотехнічному та освіт ньому   співробітництві  України  встановлено  зі   США,  країнами

 

 

Європейського Союзу  та СНД, з якими  підписано  понад  тридцять міжурядових угод, що визначають засади такої співпраці. Так, в Україні реалізуються ініціативи ЄС у сфері  науковотехнічного розвитку програм  INTAS,  TACIS,  COPERNICUS та ін.

Щодо  співробітництва зі  США, то  воно  здійснюється здебіль шого через американські міжнародні фонди (зокрема, Фонд  циві льних  досліджень і розвитку), через  наукові  програми  НАТО  то що. За  такими  програмами Україна регулярно отримує  фінансову підтримку  на  розвиток  вітчизняної  науки:   реалізація  лише  про грам співробітництва з НАТО дозволила українським науковцям залучити  понад   480   грантів,  крім   того,   було   профінансовано участь 300 наукових працівників України у наукових форумах НАТО45.  Проте  загальний  обсяг  фінансування  міжнародної  нау ковотехнічної діяльності України є недостатнім, щоб позитивно вплинути  на соціальноекономічний розвиток нашої  країни.

Одним зі світових  лідерів  у ряді найбільш  наукомістких і тех нологічно  складних галузей  у сфері  атомної  енергетики,  виробни цтві авіаційнокосмічної техніки та сучасних  телекомунікаційних систем,   у  сферах  біотехнологій  і  фармацевтики  є  Канада.  На жаль,  співробітництво між  Україною та  Канадою  здійснюється здебільшого у  середньотехнологічних сферах.  Канадські інвести ції становлять близько  1,3 % від загального обсягу іноземних  ін вестицій  в  Україну, серед  пріоритетних напрямків  – промисло вість 72,9  %, зокрема  машинобудування – лише 8,8 %46.

Серед  високотехнологічних проектів  необхідно  відзначити про ект у медицині Pharmasciens, який передбачає виготовлення ме дикаментів  для  внутрішнього ринку  України та експорту  до Росії, Білорусії.   Продаж  продукції  Pharmasciens  зростає   щорічно   на

30 %.    Створені     проекти     у    сфері     консалтингу:   Romyr     and

Associates, Citizens Network.

Сенатський комітет  з іноземних  справ  парламенту Канади  опублікував   доповідь  (2002  р.) під  назвою:  «Канада, Росія  і  Україна:

будуючи  нові  відносини», де зазначалося, що Україна – це джерело динамічної, освіченої  робочої  сили, та намічено  перспективи двостороннього  співробітництва у різних  сферах  і передусім  в освіті47.

Значне   місце  у  міжнародній науковій   кооперації України  належить   Росії  та  іншим  країнам   СНД.  Особливої уваги  в  цьому

напрямку   заслуговує   формування   спільного    науковотехнологічного  простору  державучасниць СНД.  Для  активізації міждер45   Згуровський М. Науковотехнологічний розвиток  України за умов світової  глобалізації //

Дзеркало тижня. – 2002.  – №  2. – С. 12.

46   За  даними  Мінекономіки,  Управління  двостороннього співробітництва  в галузі  координації  МТД.

47   Canada, Russia  and  Ukraine:  Building a  New  Relationship, 16th    Report of  the  Standing

Senate  Committee on Foreign Affairs, Ottawa, June 2002 (www.parl.gc.ca).

 

 

жавної  інноваційної діяльності в науковотехнічній сфері  розроб лена  Концепція  інноваційної  політики   державучасниць  СНД   на період  до  2005  р.48. Її  основною  метою  є  підвищення технологіч ного рівня та конкурентоспроможності виробництва, забезпечення виходу   інноваційної  продукції  на   внутрішні  і  зовнішні   ринки країн  СНД, заміщення імпортної  продукції на внутрішньому рин ку.  Пріоритети міждержавної інноваційної політики   формуються з урахуванням пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки; розроблених стратегій  і концепцій розвитку галузей  реального  се ктора  економіки; високотехнологічних галузей; найефективніших результатів НДДКР, які  виконані  в межах  національних програм.

Міждержавними програмами на  період  до 2005  р. мають  стати такі: ресурсозбереження; інтегрована технологічна база держав учасниць  СНД; нові  матеріали; «CALSтехнології»; розвиток ма лого  підприємництва в країнах СНД; підготовка  кадрів  управлін ня  в наукововиробничих сферах;  інформаційномаркетингові центри. Крім  того,  зазначається,  що  розвиток високотехнологіч них галузей  і напрямки економіки  мають забезпечуватися націо нальними  цільовими програмами. Велике  значення приділяється програмам   технологічного розвитку, які  забезпечать  випуск  кон курентоспроможної продукції, ринкові  «ніші»  для  яких  добре  ві домі і платоспроможний попит  на які  вже  сформувався та підтве рджується досвідом. Поєднання міждержавних інноваційних програм, національних цільових інноваційних програм, програм технологічного розвитку, а також  окремих  інноваційних проектів створює  умови  для  зростання конкурентоспроможності продукції, яка  виготовляється в країнах СНД.

Інституційні перетворення в науковотехнологічній сфері, ком плекс   фінансових,  економічних і  організаційних  заходів   дозво лять створити за підтримки держав Співдружності цілісну міжде ржавну   інноваційну  систему,  що  об’єднує   національні  системи, які  ефективно функціонують,  істотно  збільшити кількість іннова ційноактивних підприємств, забезпечити інноваційний розвиток структури промислового виробництва, що задовольняє потреби населення країн  Співдружності49.

Результативність  міждержавних  програм   і  проектів   покликаний  підвищити  і Міждержавний фонд  підтримки інноваційної діяльності  в науковотехнологічній сфері, основні  фінансові ресурси  якого  будуть  сформовані  за  рахунок  різних   вкладів   держав48Соглашение  о  создании   общего  научнотехнологического  пространства  государствучасников

Содружества Независимих Государств  // Инновации. – 2002. – № 1. – С. 6–7.

49  Концепция  межгосударственной инновационной политики  государствучастников Содружества  Независимых.

Государств  на период  до 2005 года // Инновации. – 2001.  – №  7. – С. 14.

 

 

учасниць  СНД  з наступним  виходом  на режим  самофінансування. На  відміну  від  інших  органів  галузевого співробітництва,  діяль ність яких забезпечується переважно за рахунок щорічного фі нансування з  бюджетів   державучасниць відповідних угод, інно ваційний  фонд  функціонуватиме на принципах самофінансування. Цей фонд  покликаний забезпечити на пріоритетних напрямках розвиток науки, техніки, технології  та реалізацію міждержавних програм  за рахунок концентрації інноваційних ресурсів  СНД.

Найважливішим кроком до створення  єдиного науково технологічного   простору    стала   відповідна   Угода   країнучасниць СНД  (2001), згідно з якою під загальним науковотехнологічним простором   державучасниць  Співдружності  розглядають  середови ще, яке  характеризується  проведенням цими  державами узгодженої політики  у пріоритетних напрямках науки  і техніки, що становлять взаємний  інтерес; гармонізацією змісту окремих  їх компонент і від повідних  національних нормативноправових баз. При  цьому  основ ною   умовою   реалізації  даної   Угоди   є   формування  нормативно правової  бази її підтримки та розвитку, а також  гарантований рівень державного фінансування. Але ця  основна  умова  не виконана  жод ною державою СНД, зокрема  й Росією  та Україною (яка, щоправ да, не є повноправним, а лише асоційованим членом СНД).

Водночас  ураховуючи світові процеси поглиблення інтернаціо налізації науки, а також  наявний  в Україні науковотехнічний по тенціал, спільні, за  участю  іноземних творчих  колективів, розро бка   та   реалізація  наукових  проектів   та   програм   дозволили   б значною  мірою  скоротити  видатки  української сторони  на  прове дення  інноваційних розробок. У  реалізації даного  напрямку між народного  науковотехнічного співробітництва України доцільною є організація в нашій державі збору пропозицій від закладів ака демічної  освіти,  науководослідних  інститутів   на  виконання нау ководослідних проектів  за спільними  з іноземними  партнерами напрямками  науковотехнічного  прогресу,   це   – енергетика    та енергозбереження; матеріалознавство та технологія матеріалів, автоматика, електроніка та телекомунікації, біологічні  науки;  ме дицина;   будівництво  та  архітектура  тощо.  Крім   того,  в  рамках програм   співробітництва  за  кожним   конкретним  напрямком  нау ковотехнологічного співробітництва необхідно виділити науково дослідну    організацію,   яка    координуватиме   проведення   дослі джень.  До   переліку   подібних   авторитетних  закладів  в  Україні можна  віднести  Інститут  електрозварювання імені  Є. Патона, Ін ститут     надтвердих    матеріалів,    Інститут     кібернетики     імені В. Глушкова, Інститут  педіатрії, акушерства та гінекології та ін.

Як  показує  досвід,  прямі, безпосередні зв’язки  між  навчальними закладами – найефективніша форма  міжнародного співробіт

 

 

ництва  у галузі  вищої  та спеціальної освіти,  що дозволяє обміню ватися  знаннями, навчальними технологіями та  інноваціями,  не обхідними  для підготовки  висококваліфікованих, конкурентосп роможних на ринку  праці  кадрів.

Як  відомо,  у  ВНЗ  виконується значний   обсяг  дослідницьких робіт. Кооперація університетської та академічної науки, насам перед у європейському масштабі, є важливою умовою науково технічного  і соціального прогресу. Формами такого  співробітниц тва   можуть    бути   спільне    проведення   наукових   конференцій,

«круглих столів», симпозіумів; підготовка  інтернаціональними творчими  колективами авторів  підручників, монографій, проектів; стажування за кордоном  викладачів, аспірантів, докторантів; за рубіжна практика студентів  та  слухачів   бізнеспрограм;  забезпе чення  публікацій за кордоном  та ін.

Розширення коопераційних зв’язків з іноземними  партнерами в інноваційній сфері  сприяло  б прискоренню науковотехнічного прогресу,  структурній перебудові   виробництва,  скороченню  часо вого  розриву між  розробкою та впровадженням інновацій,  розви тку виробництва окремих  видів  наукоємної продукції в Україні.

 

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: