Название: Інноваційний потенціал України та його реалізація в міжнародному науковотехнічному співробітництві - Поручник А.М.

Жанр: Економіка

Рейтинг:

Просмотров: 787

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |


Особливості діяльності венчурних підприємств в Україні

 

Основними споживачами та розробниками інновацій  крім про мислових  підприємств є і венчурні  фірми. Венчурне  підприємство в  Україні у  тому  вигляді, у  якому  воно  діє  в  більшості   країн  з ринковою  економікою, не визначено. В умовах економічної  неста більності  й відсутності  державного впливу  на господарські проце си венчурні  підприємства, що виникають, нерідко  змінюють свій основний  профіль,  орієнтуючись переважно на  посередницько збутову  діяльність. Але, як показує  аналіз, малі  підприємства, що належать до галузі  науки  та наукового  обслуговування приватної форми  власності,  продовжують функціонувати, а  в деяких  реґіо нах  України за  останні  роки  їх  кількість навіть  зросла39. На  їх основі  можуть  формуватися підприємницькі структури венчурного капіталу, хоча вони на сьогодні  ще дуже  слабкі.

Економічний результат діяльності, спрямованої на  створення принципово нових  видів  продукції та послуг,  в умовах  економіч них  негараздів також  досить  невизначений і проблематичний. Але у разі  успіху  цей результат може  виявитися у високих  прибутках та  вигідних   замовленнях на  створення новинок. Отже,  саме  такі сфери діяльності в нашій економіці, які мають підвищений ризи ковий  характер і особливо  вигідні  у випадку  успіху, можна  трак тувати  як венчурні.

І хоч у нинішніх  умовах  економічної  кризи  будьяка  діяльність є ризикованою, венчурні  підприємства за сприятливих умов най імовірніше виникатимуть на базі  малих  підприємств (МП) прива тної форми  власності.

Так, у 2002 році  МП, які  займалися дослідженнями та розроб ками в Україні, було 4345 одиниць40. Така значна чисельність  по дібних структур визначається тим, що саме МП приватної  форми власності   є  найгнучкішими  структурами,  здатними   без  значних втрат адаптуватися до зміни економічної  ситуації  в країні, вико ристовуючи найсприятливіші умови функціонування. Цим пояс нюються і процеси їх трансформації з однієї форми в іншу. Але здебільшого ця  тенденція  стосується  тільки  приватних і колекти вних  малих  підприємств та кооперативів. Закордонний досвід  по казує,  що  венчурні   форми   господарювання  ефективно  функціо нують  і  розвиваються  переважно  на  засадах  приватної   та колективної форм  власності. Так,  державні органи  США  різних

 

39  Розраховано: Статистичний щорічник  України за 2001 рік. Малі  підприємства в Україні у 2001 р. Стат. зб. – К.:  Держкомстат України, 2002.

40  Малі  підприємства в Україні у 2002  р. Стат. зб. – К.:  Держкомстат України, 2003. –

С. 20.

 

 

рівнів  – федерального,  штатного  і  місцевого  – стимулюють  за лучення   до  наукової   діяльності підприємницьких структур. При цьому  темп зростання кількості підприємств перевищує  темп зро стання  населення країни   в  цілому. З 1980  по  1997  р. населення США  зросло  на 17,5 %, а кількість підприємницьких одиниць збільшилася на  71 %,  серед  яких  найбільше зростання виявилось у  підприємств,   що  перебувають   в  індивідуальній  власності   –

76,5  % та становлять основну  кількість малого  і середнього  бізне су. Простий  арифметичний розрахунок показує,  що  коли  в  1980 р. у середньому  на одну підприємницьку одиницю  в країні  прохо дилося  близько  17 осіб,  то в 1997  – трохи  більше  11. Виходить, що  в  добу  «нової   економіки»  – епоху   гігантських  ТНК  – не звужується, а  розширюється спектр  вибору  і  ще  більше  зростає роль  окремої  людини  та  людського   капіталу взагалі   в  економіч ному потенціалі країни41.

Світовий  досвід показує, що основним фактором, що стримує науковотехнічну діяльність венчурних фірм,  є  недостатність фі нансових  коштів, яка компенсується з бюджету держави. Отже, механізм  державного регулювання як на місцевому рівні, так і в масштабах  країни  повинен  забезпечити комплексний і збалансова ний підхід  до розв’язання проблем інноваційної діяльності венчу рного бізнесу.

Ефективна діяльність венчурних підприємств неможлива без наявності  сучасної досконалої науковотехнічної інфраструктури. Згідно із законом  «Про  основи  державної політики  у сфері  науки та науковотехнічної діяльності» завдання організації та коорди нації  заходів  щодо  створення такої  інфраструктури покладено на уряд.  Основними елементами   інноваційної інфраструктури  пови нні стати спеціалізовані самостійні  організації та установи, пер шочерговими  видами діяльності яких є: консалтинг, інжиніринг, посередницькі та інформаційні послуги, послуги технопарків, ау диторські  послуги, венчурне фінансування, патентні послуги, управління і координація тощо. Такі організації в Україні пере бувають  на стадії  становлення.

У  січні  1996  р.  Президент України підписав   розпорядження про  створення технопарків та інноваційних структур інших  типів з метою інтенсифікації процесу розробки та впровадження у ви робництво  новітніх  технологій, підготовки  висококваліфікованих кадрів. Кабінету  Міністрів доручено  розробити Положення про порядок  створення та функціонування технопарків і бізнес інкубаторів.   Державним  адміністраціям  запропоновано  всебічно

 

41  Прохоровський А. «Нова  економіка» активізує роль  суспільства і держави  в загальнонаціональному розвитку  // Проблеми  теорії  і практики  управління. – 2002.  – №  34. – С. 47.

 

 

сприяти  створенню  й становленню  перспективних форм  організації науки  та виробництва.

Важливе значення   для  інноваційного прориву   в  Україні мало

прийняття Верховною  Радою  Закону «Про  спеціальний режим  інвестиційної  та інноваційної діяльності  технологічних парків  «Напівпровідникові технології  та  матеріали,  оптоелектроніка і сенсорна  техніка», «Інститут   електрозварювання  імені  Є. О. Патона»,

«Інститут  монокристалів»  від  16.07.99 р.  та  відповідні  зміни   у 2001  р. Згідно  з  цим  законом  передбачаються митні  та  податкові пільги   для  технологічних  парків   при  реалізації  інвестиційних й інноваційних     проектів         у          пріоритетних            напрямках      науковотехнічної   діяльності.  Нині   функціонують  8  технопарків,   серед

яких  «Вуглемаш», «Інститут  технічної  теплофізики», «Інтелектуальні  інформаційні технології», «Укрінфотех», «Перспектива».

Відповідно до закону  звільняються на 5 років  від  сплати  податку на додану  вартість  операції  з продажу товарів, пов’язані з реалізацією  інвестиційних та  інноваційних  проектів,  а  також  суми податку  на прибуток. Від  сплати  мита і ПДВ  звільняються також

ввезення  сировини, матеріалів, устаткування та інших  товарів, які потрібні  для  виконання проектів.  Проте  необхідного   доступу  до фінансових ресурсів  немає,  що негативно  й впливає  на діяльність технопарків.

На   території   технопарку  монокристалів  діє  науковотехнологічний,         алмазний             концерн    «Алкон», який    об’єднав         науковотехнічні,  виробничі,  фінансові можливості 16 організацій. Основною  організацією цього  концерну   є  інститут  надтвердих матеріалів  ім. В. Бакуля НАН  України. В алмазному концерні  «Алкон»

за  рахунок внутрішніх фінансових ресурсів, оптимальної організації   циклу   «наукавиробництво»,  використання  ряду   наукових

досягнень  інституту  експорт  мікропорошків кубічного  нітриду  бору  за  останні  2 роки  збільшено  у 5 разів, освоєно  випуск  нового

покоління алмазних і твердосплавних інструментів. Упроваджено

у  виробництво нову  унікальну технологію   вирощування великих

монокристалів сапфіру, що дозволило у 2002 р. розпочати випуск цієї продукції42.

У Львівській області  створена  й успішно  функціонує асоціація

«ЛьвівТехнополіс», яка  об’єднує  більше  десяти  малих  інноваційних підприємств.

У  Харківській обласній  держадміністрації розроблено реґіональну   програму    інноваційного   розвитку   виробничої    та   соціальноекономічної  сфери  реґіону  «Технокрай». Вона  передбачає комплек42   Семиноженко В. Технологічні парки  України: перший  досвід  формування інноваційної економіки  // Економіка України. – 2004.  – №  21. – С. 20.

 

 

сний підхід  до технологічного переоснащення виробництва, створен ня сучасної комунікаційної інфраструктури тощо. Крім того, від працьовується модель  перетворення міста на територію  інноваційно го прориву. Створено  робочу групу з керівників області та міста, виробничих, наукових і навчальних установ, представників націона льного  технопарку43. У Харкові триває  розробка в рамках  технопа рку  і СРІД концепції  інноваційного порту, що започатковує основи загальнонаціональної інноваційної мережі. Інноваційний порт  – це сучасна  структурнотериторіальна складова української економіки, головним  завданням якої  є адаптація зовнішніх технологій  та розро бка і трансфер внутрішніх технологій. Поєднання його з технопар ками, техноінкубаторами,  провідними  національними  виробництва ми, інноваційними й інвестиційними банками  та науковотехнічними дослідницькими центрами  створює  умови  для  формування ефектив ної української загальнонаціональної інноваційної структури.

Поступальному розвитку інноваційної діяльності в Україні відповідають такі  її організаційні структури як  бізнесінкубатори. У  нашій  країні  вони  з’явилися лише  кілька  років  тому  за  фінан сової підтримки політехнічного інституту міста Трой, США. Зок рема, було  створено  бізнесінкубатори при  Львівському універси теті  «Львівська  політехніка»  та  Київському  політехнічному інституті. Однак  функціонування бізнесінкубаторів, як і інших інноваційних структур у нашій державі, було законодавчо не від регульовано, а тому більшість  із них  розпалася, хоча  й допомогла створити  малі інноваційні структури.

Надзвичайно важливим для  України в контексті  становлення і розбудови її національної інноваційної системи та інтеграції  до світового   науковотехнічного  простору    є   узагальнення  досвіду країн  Європейського Союзу  щодо створення єдиного  інноваційно го простору. Як відомо, поглиблення загальноєвропейської інтег рації  одним з основних  її напрямків передбачало науково технологічне та інноваційне співробітництво держав даного реґіо нального  угруповання через механізми стимулювання їх науково дослідної  та технологічної кооперації. Така  ситуація  пояснюється насамперед  тим,  що динамічний  розвиток науковотехнічного про гресу  не дозволяє кожній  країні  реґіону  самотужки проводити  ма сштабні   наукові   дослідження  та  розробки,  не  кажучи   вже   про розвиток фундаментальної науки. Тож поглиблення кооперації в галузі  науководослідних розробок  і технологій вийшло за межі національних кордонів, сформувавши нові  механізми міжнаціона льного  співробітництва в даній  сфері.

 

43   Семиноженко В. П. Інтелектуальна економіка,  майбутнє  України // Проблеми  науки.

– 2001.  – №  6. – С. 2–5.

 

 

На сьогодні у Західній Європі  створено міждержавні центри наукових досліджень і здійснення спільних науководослідних програм  з  метою  усунення   розчленованості  науковотехно логічного потенціалу ЄС та нарощування конкурентних позицій західноєвропейських країн  за тими напрямками науки  і техніки, в яких  держави відстали   від  своїх  основних   конкурентів – США та Японії (медицина і біотехнологія, комунікаційні та енергетичні технології, технології з досліджень навколишнього середовища, інформаційні та лазерні технології,  нові  матеріали,  робототехніка і автоматизація виробництва, транспортні технології)44.

Фінансування наукових досліджень у цих центрах  проводиться з бюджету  Євросоюзу, а також  через  непрямий  та узгоджений ме тоди реалізації науковотехнічної та технологічної політики  ЄС. Якщо при непрямому  фінансуванні в наукових розробках беруть участь державні установи та приватні  компанії  країнчленів (при цьому,  оплачуючи   в  середньому   до  50 % вартості   робіт, ЄС  ви ступає в ролі замовника, отримуючи  можливість координувати НДДКР та використовувати наукові  результати, отримані  на на ціональному рівні,  в  інтересах   цілого   співтовариства),  то  узго джене   фінансування  наукових  розробок   означає   їх   проведення однією  чи кількома країнами за  програмами ЄС  цілком  за  націо нальні кошти, при якому служби  Євросоюзу лише частково коор динують  роботи,  сприяючи   обміну  науковотехнічною  інформаці єю, об’єднанню  людських, матеріальних і фінансових ресурсів розчленованих національних дослідницьких організацій з метою виконання  конкретних  науковотехнічних  та   технологічних  за вдань.  Слід   відзначити  тенденцію   посилення перерозподілу фі нансових   коштів  на  користь   непрямого   та  узгодженого  фінансу вання  НДДКР у Європейському Союзі  як  такого, що найбільшою мірою відповідає інтересам  урядів  і приватного  бізнесу країн учасниць.

Водночас  передумовою  розвитку міждержавного науково технологічного та інноваційного співробітництва в Європейському Союзі  було  поглиблення національної дослідницької та технологі чної кооперації в країнах ЄС. Так, для  Великої  Британії, Бельгії, Данії, Португалії, Німеччини характерною є інтеграція діяльності академічних установ  та підприємств,  а також  фірм  різноманітних

 

44  Так, у 1983 р. з метою координації спільних  дій країнучасниць Євросоюзу у сфері  нау ководослідних розробок  була заснована перша Рамкова програма, яка передбачала механізми прямої  підтримки  державами ЄС  фундаментальних досліджень. У 1985 р. було  засновано  Єв ропейське  агентство  з  науковотехнічного співробітництва «Еврика»,  основною  ціллю  якого  є поглиблення співпраці  між країнами  ЄС  за пріоритетними напрямками НДДКР  через розвиток підприємницької ініціативи  та встановлення нових  форм  управління і фінансування кооперації на міжфірмовому рівні. Крім  того, з 1994 р. в ЄС  функціонує європейська стратегічна  програ ма досліджень у галузі  технології  інформаційних систем ЄСПРИТ, яка  перетворилася у скла дову частину  рамкових угод на рівні  Європейського Союзу.

 

 

галузей  промисловості зі створенням міждисциплінарних центрів такого співробітництва, інноваційних центрів з передачі  нової технології  малому  і середньому  бізнесу  тощо. При  цьому  держави не лише сприяють  розширенню співпраці фірм  з дослідними установами, а й визначають  з допомогою виробничих підприємств найперспективніші напрямки співробітництва у створенні конку рентоспроможних інновацій.

 

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: