Название: Теорія еволюції (системний розвиток життя на Землі) - Огінова І. О.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 1466

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |


9.2. Ноосфера

 

Термін "ноосфера" був запропонований у  1927  р.  Е. Леруа та П. Тейяр де Шарденом під впливом ідей геолога В. І. Вернадського, лекції якого вони слухали в Сорбонні. В книзі "Феномен людини" П. Тейяр де Шарден визначив ноосферу як "мыслящий пласт, который, зародившись в конце третичного периода, разворачивается над миром растений и животных – вне биосферы и над ней".

Більш глибоке поняття ноосфери дав В. І. Вернадський у своїй праці "Декілька слів про ноосферу" (1944 р.). Він писав: "Человечество,

взятое в целом, становится мощной геологической силой. И перед ним, перед его мыслью и трудом, становится вопрос о перестройке биосферы в интересах свободно мыслящего человечества, как единого целого. Это

новое состояние биосферы, к которому мы, не замечая этого, приближа емся, и есть ноосфера". Роль людства у процесах його взаємодії з довкіл лям зазнає суттєвих перетворень, акценти зміщуються в бік домінування розумності у вирішенні багатьох проблем, пов’язаних із нагальними

потребами людини.

Почала формуватись якісно нова форма упорядкованості, яку, за вдяки взаємодії людства, біосфери та суспільства, можна назвати соціо сферою. Це планетарна складна система, до якої входять біосфера, частина геосфери, що охоплена виробничою діяльністю людини, прилеглий до Землі космос, а також людське суспільство з усіма резуль татами його розумової та господарської діяльності (інтелектуальні досяг нення, типи виробничих відносин тощо). На відміну від біосфери, в якій центральна роль належить живій речовині, у соціосфері функцію центрального організатора починає виконувати людство. Внаслідок цього змінюються й способи підтримки гомеостазу таких систем, а саме, якщо в основі існування біосфери лежать трофічні зв’язки, а основні функції забезпечуються біотичним кругообігом, то для соціосфери відповідними показниками поступово стають соціальний обмін речовин та суспільні відносини.

Формування ноосфери та соціосфери зумовлювалося тим, що протягом тривалого часу людство невпинно та енергійно розвивало технічний і

технологічний підмурівок свого існування. Внаслідок цього техногенне забруднення охоплювало всі сфери планетарного життя, а промислові підприємства та міста виводили із природного кругообігу все більші те риторії. Це поставило численні види, що підтримували рівновагу в екоси стемах, на межу вимирання (щодня зникає один вид або підвид тварин, а щотижня – рослин). Швидкість цього процесу майже дорівнює тій, що була характерною для часів масового вимирання видів у давньому мину лому біосфери. Основна відмінність полягає в тому, що сьогоднішні ката клізми мають не природні, а штучні (діяльність людства) причини.

Ситуація стає ще напруженішою через поширення горизонтально го переносу генів між різними видами. Трансгенні рослини і тварини своєю появою завдячують успіхам генетичної інженерії, у межах якої

розроблена система експериментальних методів для конструювання нових комбінацій як природних, так і штучно створених генів. Вони започатковують нетипові для біосфери істоти (генетично модифіковані – ГМО або живі змінені організми – ЖЗО).

Широкомасштабне надходження генетично модифікованих організмів у довкілля й практичне їх застосування розпочато у 1995 році. Основні ар гументи прихильників упровадження живих змінених організмів такі:

–          трансгенні рослини мають вищу продуктивність, більшу стійкість до шкідників, бур’янів і хвороб;

–   завдяки стійкості для їх вирощування необхідно менше гербі цидів, інсектицидів і фунгіцидів, що зменшує забруднення довкілля ци ми хімікатами, але ретельна перевірка рекламованої стійкості трансген них рослин до пестицидів довела недостовірність такої заяви;

–   генетична модифікація рослин може здійснюватися у напрямі збільшення вмісту певних поживних речовин і вітамінів;

–          можна виводити сорти, пристосовані до посухи і холоду;

–          можна вбудовувати вакцини проти різних хвороб;

–          їжа з ГМОінгредієнтами може бути смачнішою і дешевшою.

Критики поширення генетично модифікованих організмів зосереджують увагу на таких негативних аспектах їх використання:

–   через недосконалість сучасних методів немає стовідсоткової гарантії, що спеціально сконструйовані гениносії бажаної ознаки потраплять у призначене для них місце у ДНК клітиниреципієнта. Таке перенесення може мати непередбачені наслідки. Адже відомо, що основ

на маса ознак проявляється як результат взаємодії багатьох генів, а один ген може брати участь у формуванні кількох ознак організму;

–          впровадження в екосистему ГМО, що мають нетипові сполучення генів, може призвести до катастрофічних змін у збалансованій системі біосфери.

Крім того, на сьогодні відомі деякі властивості живих змінених ор ганізмів, які можуть здійснювати шкідливий вплив на довкілля та здо ров’я людини. До них, зокрема, відносять алергенність, стійкість до антибіотиків, токсичність, мутагенність (канцерогенність) тощо. Загально визнано, що трансгенні рослини та продукти харчування з них по суті є носіями генетичного забруднення довкілля. Безсумнівно одне: викорис тання ГМО вимагає надзвичайної обережності, оскільки є потенційний

ризик втрати існуючого генофонду біосфери.

У багатьох країнах проводиться інтенсивна робота з виведення трансгенних тварин, у геном яких вбудовуються різноманітні генетичні конструкції. Дослідження проводяться на великій рогатій худобі, конях,

свинях, вівцях, козах, кроликах тощо. Розвиваються різноманітні на прями селекції трансгенних тварин із новими корисними ознаками, до числа яких належать: підвищена продуктивність, отримання молока з певними технологічними якостями, продукування лікарських біологіч но активних речовин, підвищення стійкості проти інфекційних хвороб,

біологічне моделювання патологій людини, створення трансплантатів органів людини тощо.

Громадськість у європейських державах виявляє більшу, ніж в інших країнах, стурбованість із приводу впровадження біотехнології у сільське господарство. В Європі харчові продукти з вмістом ГМО не дістали такого поширення, як, наприклад, у США, де близько 60 % про дуктів харчування містять генетично модифіковані складові. Це пояс нюється тим, що Адміністрація США з контролю за харчовими продук тами та фармакологічними препаратами довго стверджувала: генетично модифікована їжа нічим не відрізняється від традиційної, отже, не по требує спеціального вивчення. Проте останнім часом цей підхід підда ється конструктивній критиці.

Проблеми забезпечення належного рівня захисту в галузі переда вання, обігу й використання ГМО, а також їх транскордонного перемі щення зумовили розробку Картахенського протоколу про безпеку як додатка до Конвенції про біологічну різноманітність. У ст. 16, п. 4 цього

протоколу зазначається, що до початку запланованого використання ГМО має пройти достатній період спостереження, який відповідав би життєвому циклу таких організмів. На жаль, за такого способу доведен ня безпечності ГМО не враховується специфіка потенційних ризиків від вивільнення їх у довкілля, не визначаються й не оцінюються можливі віддалені наслідки.

Подібне ставлення до зовнішнього середовища суттєво прискорює процеси розхитування гомеостазу біосфери нашої планети. Вона опинилась у черговій біфуркаційній точці, але, на відміну від попередніх, перехід через неї тільки за рахунок системних процесів самоорганізації може призвести до загибелі усього виду Homo sapiens і встановлення нового гомеостазу біосфери вже без участі людства. Сьогодні, як ніколи

в нашому історичному минулому, зростає роль розумного та врівнова женого підходу до системного вирішення проблем довкілля. Тільки за такої умови ми маємо шанс на виживання як один із видів біосфери. Для цього необхідна всесвітня інтеграція людства. Її підмурівок створюють різноманітні міждержавні союзи, а також транспортні системи, засоби масової інформації та Інтернет. Сьогодні ЗМІ мають надзвичайні можливості для впливу на масову свідомість. На жаль, поки що вони, головним чином, спрацьовують у напрямі поширення руйнівного світо гляду, сприяючи деструктивним процесам. Сформувалася досить специфічна масова культура, що адресується низькоосвіченим верствам населення. Відповідна інформація сприймається неконфліктно, бо не потребує ніяких зусиль для осмислення. ЗМІ стають основним інстру ментом "промивання мізків". Але ці ж самі засоби масової інформації

можна ефективно використовувати для досягнення зворотної мети: спрямувати думку людства у напрямі збереження середовища свого існування.

У біосфери можливість самозбереження є, вона довела це протягом

мільярдів років саморозвитку і самоорганізації. Але чи є відповідні шанси у людства? На це питання ми маємо відповісти самі. Треба тільки усвідо мити: ми відповідальні за все, що відбувається завдяки нам і довкола нас.

 

 

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: