Название: Теорія еволюції (системний розвиток життя на Землі) - Огінова І. О.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 1527

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |



8.4. "Надчуттєве" сприйняття

 

За сучасною класифікацією адептів езотеричних "наук", екстрасен сорика є складовою частиною практичного окультизму, який, у свою чергу, становить "таємні знання", що нібито були "відкриті" деяким людям для повсякденного користування.

 

Таємні знання й парапсихологія

 

Таємні знання й організації були характерними для будьякої іс торичної епохи протягом усього існування людства. Вони становили ряд різних містифікованих систем, які намагалися якось узагальнити інформацію відносно будови зовнішнього світу. Ці світогляди періодично змінювалися і взаємодіяли між собою, взаємодоповнювалися й модифі кувалися. Носії "таємних знань" в усі часи намагалися підкреслити власну винятковість, причетність до найвищої таємної мудрості, яка недоступна для більшості людей, тому що дається "згори". У зв'язку з цим виникає питання: наскільки коректні подібні заяви? Чи насправді таємниця є прерогативою особливих груп "присвячених" людей? Чи, може, це явище загальнобіологічне, психологічне й соціальне, невід'ємне від роду людського взагалі?

Системний аналіз інформації з цього приводу дозволяє виявити деякі основні причини наявності таємниць у різних популяціях людст ва протягом його багатовікової історії. До них можна віднести:

1.   Орієнтувальнодослідницький безумовний рефлекс, який при мушує тварин і людей пізнавати невідоме. Він є у всіх, але сфера його дії суттєво відрізняється залежно від особистостей. Це може бути й спроба пізнати таємниці природи, і бажання дізнатися про подробиці особистого життя інших людей, і потреба розкриття державних таємниць тощо. Іншими словами, усі люди більш за все намагаються дізна

тися саме про те, що від них приховують. Наявність такого рефлексу зумовлює вживання додаткових заходів для збереження індивідуаль них та групових таємниць.

2.   Безумовний рефлекс свободи в людей, як і у тварин, виявля ється в біологічній потребі переборювати труднощі, "лізти туди, куди не просять". Він пов'язаний не тільки з появою індивідуальних таєм ниць унаслідок такої діяльності, а й з активними спробами проникну ти в таємниці інших. У багатьох тварин і людей вони не припиняються навіть у разі загрози для життя.

3.   Безумовний рефлекс "превентивної озброєності", який зумов люється потребою в надлишковому інформаційному забезпеченні. Цей рефлекс добре розвинений у вищих тварин і на всіх етапах антропогенезу відігравав велику роль у виживанні людей. Він безпосеред ньо пов'язаний із необхідністю оволодіння чужими таємницями й збе реженням власних.

4.   Специфіка взаємодій людини із суспільством. Закони людського соціуму, як і закони групи у тварин, ніколи не були орієнтовани ми на першочергове збереження інтересів окремих особин, оскільки вони формувалися із зовсім іншою метою: забезпечення й підтримка цілісності самої системи. Унаслідок цього неминуче виникає конфлікт між бажаннями індивіда й правилами підтримки гомеостазу суспільс тва. У певних межах людина пристосовується до них, примирює свої потреби з діючими нормами моралі та законами, але це не може трива ти нескінченно. Раніше чи пізніше будьяка людина робить певні вчинки, спрямовані на задоволення її власних потреб усупереч соціальним зако нам. Якщо вони стають явними, то з боку суспільства слідує покарання. Щоб уникнути його, людина докладає певних зусиль для приховання інформації, котра може їй зашкодити. Виникають таємниці: власні, сімейні, групові, державні тощо. Доволі специфічні таємні знання має в розпорядженні наука: з одного боку, вони нібито відкриті для всіх, а з іншого – здатність оволодіння ними є далеко не у всіх людей, оскіль ки для цього необхідна наявність цілого комплексу психологічних властивостей особистості.

Таким чином, суспільний спосіб життя й таємниці нероздільні. От же, всі люди певною мірою являють собою носіїв таємниць, "присвяче них" різного рівня. У зв'язку з цим цілком логічною видається не тільки наявність людей або їх груп, які зберігають таємниці, а й паралельне

формування професійних, напівпрофесійних та самодіяльних груп людей або окремих індивідів, які намагаються збагнути ці таємниці.

На основі вищевикладеного можна зробити висновок, що корені окультизму, незважаючи на всю декларовану його адептами надприродну таємничість, треба шукати в особливостях функціонування психіки вищих тварин, які в ході антропогенезу підлягали вельми сут тєвим змінам, але до сьогодні продовжують відображати особливості біопсихосоціальної сутності людини й не мають нічого спільного з

паралельними світами та сутностями вищих порядків. Інститут таєм них знань – природний продукт життя всього людства, а не тільки прерогатива окремих людей чи їх соціальних груп.

Подібним чином і проблема екстрасенсів як вибраних людей, що

мають спеціальні таємні знання й можливості, далеко не вичерпується їх власними заявами про свої виняткові здібності. Згідно з класифіка цією самих прихильників концепції надчуттєвого сприйняття, пара психологічні явища можна поділити на декілька категорій.

Телепатія – передача й прийом думок без посередництва орга нів чуття. Адептами цієї версії нав'язується уявлення про числен ність випадків спонтанної телепатії, свідчення про які зібрані у праці Гарнея, Майєрса й Подмора "Прижиттєві привиди" (1866 р., 700 ви падків) та звіті парапсихологічної лабораторії Дьюкського універси тету (США) – понад 8 000 випадків. Але що це за факти? Більшість їх становлять "факти", про які розповідають потенційні пацієнти психіатрів, і вивчати їх слід було б не парапсихологам, а медикам.

Випадки спонтанної телепатії описував і В. Мессінг, але вони малоймовірні, тому що він не навів жодного свідчення сторонніх неза лежних спостерігачів про ці факти; нікому не вдавалося нічого подіб ного; він ніколи не погоджувався на проведення наукового експерименту. Досліди В. Мессінга в дійсності не мають нічого спіль ного з телепатією й засновані на його мистецтві відгадувача, на здат ності вловлювати ідеомоторні рухи. Справа в тому, що наші м'язи відгукуються й на образне уявлення руху, і на очікування руху. Слабкі, ледве помітні рухи несвідомо виконуються людиною, коли вона чітко уявляє   якийнебудь   рух   у   певному   напрямку   або   якісь   дії. Це ідеомоторні м'язові рухи, які складають природну основу й естрад них номерів так званого "читання думок на відстані". Іноді стверджу ють, що "експериментаторпарапсихолог під час досліду вловлює біо

струми, які йдуть із головного мозку людиниіндуктора й через кон такт рук надходять у мозок експериментатора". Це схоже на спробу розв'язати просту арифметичну задачу за допомогою вищої матема тики. При чому тут біоструми, якщо явище чудово пояснюється іде омоторними актами?

Можливий і безконтактний варіант "читання" думок, але в цьому випадку відгадування здійснюється таким чином: експериментатор робить швидкі повороти й слідкує за реакцією індуктора. Якщо індуктор одразу рушає слідом, то напрямок обраний вдало й експеримента тор дотримується його. Але якщо індуктор відстає, тупочеться на міс ці, це слугує сигналом, що напрямок обраний невдало. Особливо легко виконується цей номер, коли індуктор схвильований, збуджений незвичністю сценічної обстановки й своєї ролі в досліді. За таких умов ідеомоторні рухи проявляються особливо чітко.

Основна причина спалаху інтересу до телепатії – сенсаційні повідомлення в засобах масової інформації, наприклад, про передачу думок із Москви до Новосибірська або між іншими містами. Розрахо вується навіть швидкість думки. При цьому забувається, що для дока зу реальності існування феномену відстань не має значення, достатньо чітко передати думки із однієї кімнати до іншої. Якщо цього не роб лять, то явно розраховують саме на зовнішній ефект значної відстані, а не на сам факт можливості телепатії.

Радіоестезія – відкриття об'єктів і родовищ природних копалин, розташованих під землею. Подібні ефекти демонстрували ще рудоко пи Німеччині й "лозоходці" різного роду. Їх маніпуляції вивчав ще

Парацельс (ХVI ст.) і дійшов висновку, що це "хибний засіб". У сере дині XVII ст. фізик Афанасій Кірхер довів, що прутик не нахиляється ні до води, ні до якогось іншого об'єкта, якщо його не тримає людина. Після цього вчені втратили інтерес до "чарівних паличок", але в народі

віра в їх силу живе й досі. У наш час їх еквівалент становлять рамки для пошуку так званих "геопатогенних зон" і "діагностики" різних за хворювань. У всіх випадках діагноз установлює людина згідно із сво єю кваліфікацією.

Психокінез (телекінез) – пересування предметів за допомогою психічновольових зусиль. Існує немало гіпотез для пояснення цього явища, і вже сама їх кількість свідчить про відсутність надійної інфо рмації щодо нього. Наприклад, окультна гіпотеза зворотного спонтан

ного психокінезу (душі, які не заспокоїлися, нечиста сила, біси тощо); міфічні істоти (домовик, злі духи); мимовільний телекінез, характер ний для підлітків; людинаневидимка; супермен, який уміє розтягува ти час; люди із майбутнього; витівка господарів; дитячі каверзи; пси хічна хвороба когось із домочадців; колективний психоз і галюцинації; дистанційний гіпноз; вплив парапсихологів; ідеологічна диверсія; психологічна підготовка до контакту з прибульцями; демон страція можливостей прибульців із космосу; психологічний тест, який проводять прибульці; ψенергія й ψпромені, які фокусуються навкру ги носія феномену тощо. Один із поширених напрямків "таємних знань", відкритих задля широкого користування, представлений спро бами сприйняття й керування "аурою" та біополем людини.

 

Екстрасенсорика

 

В основі групи явищ, котрі іноді об'єднують під загальною на звою "енергетичні парапсихологічні явища", полягає уявлення про існування "біополя". Цей термін, як і поняття "екстрасенс", був уведе ний до вжитку членкореспондентом АН СРСР філософом А. Г. Спір кіним у 1980 році. Він уважав, що біополе – це особливий вид поля, яке не має перепон, поширюється на великі відстані й містить унікальну ін формацію відносно психофізіологічного стану людини.

Будьяке поле пов'язане з певним видом енергії. Енергія – загальна міра різного руху або осциляція простору від якогонебудь джере ла. Розрізняють енергію механічну, електромагнітну, гравітаційну, ядерну тощо. Англійські вчені вже понад 100 років намагаються знай ти переконливі докази існування особливої "біоенергетики" людини: передачу думок на відстані, ясновидіння, левітації, але їх пошуки досі не увінчалися успіхом. При цьому сторонній людині залишається не помітною спекулятивна підміна понять: у біології термін "біоенерге тика" застосовується щодо процесів обміну різних видів енергії в жи вих організмах. Вони не мають нічого спільного із вищеназваними парапсихологічними явищами, але на підсвідомому рівні створюється враження їх "науковості". Іншими словами, це своєрідне філологічно психологічне шахрайство.

Фізик, академік АН СССР А. Мигдал стверджував, що навколо живих організмів існують такі відомі фізичні поля як електричне, акустичне та ін. Вони досить добре вивчені. Імовірність знайдення фізично

го поля нової, ще не відомої природи в макроскопічній області насті льки мала, що з нею навряд чи слід рахуватися. За відкриття такого поля має бути присуджена Нобелівська премія, котра ще й досі лежить незапитаною в Стокгольмському банку, незважаючи на всі переко нання парапсихологів у існуванні такого біополя й наявність числен них даних, які нібито підтверджують його реальність. Але в жодному випадку не визначається достовірність цих даних. Прикладом недба лого ставлення до цієї проблеми можуть слугувати розповсюджені прихильниками "біоенергетики" фотографії "аури", які вдалося зробити подружжю Кирліан. Їх "винахід" полягає в тому, що між двома елект родами розміщується певний об'єкт (звичайно – рука), а вся конструкція вкривається фотоплівкою. Подання напруги на електроди зумовлює електричний розряд між ними, й фотоплівка навколо руки засвічуєть ся. Це видається за ауру. Але виникає питання: що ж саме при цьому фіксується на фотоплівці? Справа в тому, що за таких умов експери менту під час розряду вибиваються поверхневі електрони з будьякого об'єкта, як живого, так і неживого. Вони й засвічують фотоплівку. От же, ні про яку "фіксацію аури" мова йти не може, умови експерименту не дозволяють.

Крім того, є ще один цікавий момент у діяльності екстрасенсів:

згідно з їх заявами, вони можуть збільшувати енергію біополя приблиз но в шість разів. Для порівняння: біоструми для одержання електрокар діограми посилюються в 10 000 разів, а для електроенцефалограми – у

220 000 разів.

Оскільки визначення біополя як особливого, притаманного тільки живим організмам поля, не знайшло ніякого підтвердження, і з часом

була запропонована ще одна версія. Згідно з нею, біополе – сукупність усіх відомих фізиці полів навколо живого організму. Але тоді немає ніякої необхідності вводити новий термін і нічого нового не відкрито.

Інформаційну складову частину біополя парапсихологи пов'язу ють з "існуванням невідомих сил і часточок із більш фундаменталь ними властивостями, ніж ті, що відомі сучасній науці." Подібне твер дження  майже  не  викликає  ніяких  заперечень  навіть  у  критично

настроєних людей. Але тут уживається науковолінгвістичний софізм, оскільки словосполучення "існують невідомі..." не має змісту: "неві доме" означає, що стосовно цього явища відсутня будьяка інформа ція, а його інтерпретація може випливати тільки із сфери фантастики й

філології. Поєднання "невідомого" із словом "існує" створює психоло гічне враження його реальності й неспроможності науки з ними розі братися, що некоректно.

Фізик, академік АН СРСР Ю. В. Гуляєв і доктор фізико математичних наук Е. Е. Годік ще в 1980 р. створили спеціальну лабо раторію з вивчення біополя. Основні труднощі були пов'язані з дуже великою чутливістю сучасних високоточних приладів. Вони завжди "щось показують", навіть за відсутності будьяких зовнішніх впливів. Некоректне ставлення до таких "показників" викликає, зокрема, появу уявлень про рослини, які можуть "думати й відчувати". Із шкільного курсу фізики добре відомо, що будьяке фізичне тіло, здатне проводи ти струм, має певну електричну ємність. Вона змінюється залежно від взаємного розташування цих тіл, тобто змінюється ємність системи й розподіл електричних зарядів у відповідь навіть на елементарні рухи вмикання приладу або натиснення кнопки, не говорячи вже про якісь інші зміни електричного поля конденсатора, яким є будьяке примі щення. Саме ці зміни ємності й фіксують точні прилади. Менш чутли ве обладнання взагалі нічого не реєструє. Дослідникам лабораторії з вивчення біополя слід ураховувати також необхідність максимальної об'єктивності під час проведення експериментів, тому що людина мо же й сама не усвідомлювати своєї зацікавленості в певному результаті. Інакше це вже буде не відкриття, а "брудний" експеримент.

Для вивчення були відібрані всі фізичні поля, які можуть мати фі зіологічну інформацію: електричне, магнітне, інфрачервоне, радіотеп лове, оптичне й акустичне, а також зміни хімічного складу зовнішнього середовища, пов'язані з життєдіяльністю.

Висновок: біополе – плід уяви деяких людей, які не мають відно шення до фізики та вважають, що до неї можна віднести будьщо. Реаль но існують такі явища: характеристики фізичних полів (навіть у Джуни й

В. А. Кулагіної) у звичайному стані не відрізняються від аналогічних характеристик людей контрольної групи. У "робочому стані" руки нагріваються на декілька градусів, тобто змінюється інтенсивність інфрачервоного випромінювання. Одночасно дещо зростає інтенсивність магнітного поля, з'являються низькочастотні коливання електрич ного поля. Але унікальність подібних явищ сумнівна. Відомо, що шкі ра людини взагалі відзначається великою чутливістю до тепла: на близькій відстані відчувається різниця температур у 0,3 градуса. Коли

рука екстрасенса рухається вздовж тіла хворого, його шкірні рецепто ри реагують на тепло. Найбільше багаті такими терморецепторами й відповідно найбільш чутливі до тепла є деякі ділянки шкіри, котрі ві домі як зони Захар'їна – Геда, біологічно активні точки, точки акупун ктури, точки рефлексотерапії тощо. Відомо, що вони за допомогою нервової системи пов'язані з різними органами.

Причина цього явища полягає в особливостях стадій дроблення,

гістогенезу та органогенезу зародка. Завдяки таким зв'язкам будьякі патологічні зміни у функціонуванні органа супроводжуються підви щенням температури у відповідних біологічно активних точках.

Для знаходження таких зон температурної чутливості шкіри людини більше ніж достатньо, але за цією ознакою, як і за будьякою іншою, є індивідуальна мінливість, тобто деякі люди краще за інших відчувають незначну різницю температур на поверхні шкіри. Крім того, відповідну чутливість можна розвинути й тренуванням.

Рука екстрасенса відчуває тепліші зони й додатково їх прогріває.

Це різновид рефлексотерапії за типом голковколювання, своєрідний безконтактний тепловий масаж. Цей прийом з давніх часів застосовується в терапії: відповідні точки на тілі масажують пальцями, спеціальними вібраторами, вакуумом, електричним та електромагнітним струмом, ультразвуком, лазером, припікають і прогрівають різними способами.

Доведено, що людина може впливати на інших тільки за допомо гою двох видів випромінювання: інфрачервоного (теплового) та елек тричного. Можливі також їх комбінації в поєднанні зі змінами волого сті повітря. Усі інші види випромінювання (магнітне, радіотеплове, акустичне) занадто слабкі.

Додатковий терапевтичний ефект діяльності екстрасенсів забез печує психотерапія. Вони не лікують тварин, оскільки ті не читають газет і не знають, як необхідно реагувати на маніпуляції екстрасенсів.

Лікування немовлят можливе завдяки нормалізації стану їх нервової системи (немає навіть потреби вводити їх в змінений стан свідомості через те, що вона ще не розвинена) за допомогою певної ритміки на говорів (гіпноз із використанням акустичного каналу зв'язку), загальної розміреності обстановки, стабілізації психічного стану матері, яка вірить, що з дитиною тепер усе буде добре тощо. Її душевний комфорт додатково заспокоює дитину й нормалізує більшість фізіологічних процесів. У цьому проявляється одна із функцій імпринтингу.

У 1985 році, коли в суспільстві внаслідок перебудови й нестабіль ності майбутнього як соціуму, так і окремих громадян, поширилося ек зальтоване ставлення до різних містичних культів, у тому числі й до космічних прибульців та надчуттєвого сприйняття, ленінградські вчені провели спеціальні дослідження, за допомогою яких намагалися вияви ти феномен екстрасенсорних впливів на людей. Триста піддослідних розбили на групи по 10 чоловік відповідно до статі, віку, сімейного ста ну й професійних інтересів. Було вибрано 32 екстрасенси, які користу валися популярністю серед населення. Експеримент складався із двох частин: спочатку піддослідним говорили, що вдалося сконструювати прилад, який імітує роботу екстрасенса, і прохали згідно із своїми від чуттями оцінити його ефективність. Імітація опромінення "біострума ми" проводилася осцилографом із високочастотною головкою, яка віді гравала роль "спрямованої антени". В електричну мережу прилад не включали. Якби відповіді були об'єктивними, піддослідні сказали б, що нічого не відчувають. Але спостерігалась зовсім протилежна ситуація. Вони всі описали ті чи інші відчуття: тепло, холод, поколювання, стис кання з локалізацією в області голови або кистей, дехто мав зорові га люцинації тощо. У декого спостерігалася релаксація й сонливість, у ін ших пройшов хронічний головний біль, нежить, нездужання. У другій частині експерименту піддослідним було запропоновано вибрати відпо відно до своїх відчуттів найсильніших екстрасенсів. Під час їх роботи симптоми в людей були такими ж, як і за умов невключеного осцилог рафа. Приблизно половина з них обрала найбільш сильним екстрасен сом одного з імітаторів, а друга половина в числі найслабкіших назвала трьох визнаних екстрасенсів.

Висновок: в основі відчуттів піддослідних полягає навіювання, а в екстрасенсів – самонавіювання, пов'язані із зміненими станами свідомості.

У сучасному суспільстві люди живуть у стані постійного стресу, регулярно відновлюються умови, котрі сприяють формуванню зміне них станів свідомості. Почуття замінює сухий раціоналізм, примітив ний прагматизм, який керується сьогоденними вигодами й руйнує дух

людини. Виникає сенсорний, емоційний голод. Американець А. Мас лоу – засновник так званої гуманістичної психології – поряд з тради ційними типами нервової патології (психози та неврози) виділяє ще один вид розладів, який за своїм проявом наближається до неврозів, –

нездатність до високих переживань. Такі люди бояться їх, опираються й заперечують саме їх існування, бояться втратити контроль над со бою. Відбувається моральне викривлення особистості, котре відчува ється як дискомфорт.

Вихід із стресової ситуації та емоційної депривації люди звичайно шукають і знаходять у змінених станах свідомості. Основне завдання будьякого екстатичного стану – психологічний захист, полегшення конфлікту між людиною та суспільством. У зміненому стані свідомості усувається емоційна асинхронність.

У медичній психології добре відомі механізми виникнення зміне них станів свідомості. Для містика – це мета багатолітньої практики. Він ототожнює себе із суб'єктивними відчуттями та переживаннями.

Для нього це реальність, а не продукт власної психіки. Але підсвідо мість діє автономно тільки в тих випадках, коли відключена свідо мість. Для цього застосовуються спеціальні прийоми психотехніки, які в першому наближенні можна розбити на три групи:

1.  Вплив на свідомість, яка видозмінюється корінним чином, руйнується індивідуальне розуміння власного "Я" й переживається його тотожність з якимось абсолютним "Я".

2.   Робота з уявою, яка різко активується. Це приводить до того,

що суб'єктивна реальність (внутрішній світ людини) стає такою ж ак туальною, як реальність об'єктивна: світ роздвоюється й сприйняття дійсності відбувається в напрямку, який сприяє формуванню уявлення про ілюзорність зовнішнього світу або матеріалізацію Бога.

3.  Маніпуляції з емоційночуттєвою сферою. Застосовуються методики, які викликають відчуття струмів енергії, що циркулює в

організмі або приникає в нього ззовні. Найчастіше це відчуття тепла,

іноді асоціації з сексуальними переживаннями.

Подібні варіанти зміни стану свідомості звичайно здійснюються в контексті певних тлумачень, які формують світогляд. Це створює можливість для керування поведінкою людини з метою прагматичного використання або її самої, або її матеріальних благ.

Усі численні спроби виділити закономірну об'єктивну складову частину парапсихологічних явищ виявилися марними. Для парапсихолога немає значення, наскільки достовірне те чи інше явище, дове дене воно експериментально чи ні. Він створює сенсації й агресивно виступає проти тих, хто сумнівається й намагається проаналізувати

ситуацію. Їх звинувачують у відсталості, рутинерстві та догматизмі; співвідносять долю невизнаної парапсихології з долями генетики й кібернетики, забуваючи при цьому, що відповідні нападки взагалі не були викликані науковцями. Це була політична акція тільки в одній із країн світу.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: