Название: Теорія еволюції (системний розвиток життя на Землі) - Огінова І. О.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 1527

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |



7.6.1. Соціалізація та соціогенез

 

СОЦІАЛІЗАЦІЯ – процес, який складається як із біологічних перед умов, так і з уходження індивіда у соціальне середовище, котре зумовлює соціальне пізнання, соціальне спілкування, оволодіння навичками прак тичної діяльності, активну перебудову навколишнього світу, зміну і якісні перетворення самої людини.

Процес суспільного розвитку значною мірою визначається філоге незом людства. Соціалізація як процес перетворення реальних біологіч них істот має двобічний характер:

–          з одного боку, біологічна морфофункціональна організація тваринних предків людей створила можливість їх соціалізації і була причиною неминучості цього процесу;

–   з іншого боку, соціалізація здійснювала все більший вплив на морфологію людини, визначаючи саме такий, а не будьякий інший напрям розвитку.

Саме соціалізація містить у собі причину того, що люди стали на шлях не спеціалізації своїх пристосувальних функцій, а розвитку уні версального ставлення до природи. Про ступінь досконалості організму індивідів свідчать уже не тільки морфологічні адаптації до зовнішнього

середовища, а і їх пристосованість до соціального типу життя, їх здат ність бути носіями соціального досвіду. В цьому розумінні соціалізація виступає як основна закономірність і рушійна сила антропогенезу.

Кожна особа орієнтувалася вже не тільки на зовнішні умови, а й на

інших членів групи. До зовнішнього середовища пристосовувалася не особа, а спільнота. Соціальні фактори почали відігравати провідну роль в  антропогенезі. Складався компроміс між інтересами суспільства та індивіда. Думки, почуття і поведінка окремих людей почали регулюва тися зовсім інакше, ніж у тварин. Зокрема, кожна особа постійно пере

буває під впливом фактичної або уявної присутності інших людей і від повідно поводиться. Цей феномен започаткував формування такої нау кової галузі як соціальна психологія. У її межах було проведено чимало цікавих дослідів із несподіваними результатами.

Зокрема, Нюрнберзький процес свого часу викликав немало диску сій на тему доцільності виконання звірячих наказів керівництва. Багато людей у світі вважали, що есесівці мали не виконувати наказів щодо масового знищення мирного населення та полонених. Виправдання винуватців, що, мовляв, вони виконували накази, вважалися жалюгідни ми. І ось експеримент: звичайні мешканці міста, вибрані випадково, одержали запрошення для участі в проведенні психологічного дослі дження. Їм було запропоновано виконати таку роль: за списком ставити

питання "піддослідному" і після кожної неправильної відповіді натиска ти на кнопку для подачі слабкого електричного розряду, сила якого зро стала після невдалих відповідей. Звичайно, ніхто нікого не бив струмом, роль "піддослідного" виконував актор, який розігрував біль. Якоїсь миті

він починав прохати, щоб його відпустили, бо в нього нібито хворе сер це і він не витримає наступного приступу. Майже ніхто із обтяжених владою "карати й милувати" не зглянувся на страждання ближнього, практично довівши його до смерті на електричному стільці. При цьому ніяких додаткових екстремальних умов не було – звичайна рольова гра.

Опублікування цих результатів стало світовою сенсацією, люди були шоковані: адже виходило, що персонал для концтабору можна набрати у будьякому провінціальному містечку.

Інший експеримент: студентам другого курсу коледжу (середнього

статку, законослухняним, емоційно врівноваженим) запропонували взя ти участь у рольовій грі "тюрма". Їх випадковим чином поділили на дві групи, одна мала виконувати роль наглядачів, а друга – ув’язнених. Експеримент мав тривати близько місяця. Через тиждень його довелося перервати, бо він вийшов зпід контролю: "наглядачі" почали поводити ся з "ув’язненими" як із бидлом, ті обурилися й збунтувалися. Бунт по чали дуже жорстко приборкувати. Потім ніхто з учасників цієї гри не зміг виразно пояснити причини своєї поведінки.

Соціальна зумовленість наших вчинків проявляється і в тому, що марно сподіватися на допомогу на багатолюдній вулиці. Причина: ко жен думає, що це зробить хтось інший і, коли він бачить відсутність ентузіазму в найближчому оточенні, то й сам не поспішає з втручанням

у конфліктну ситуацію, бо наслідує поведінку інших людей. В амери канській пресі було описано випадок, коли в невеликому містечку зло чинець вбивав жінку на очах сусідів, що стояли біля парканів і дивилися на це. Ніхто не викликав поліцію, бо думав, що це вже зробив хтось ін ший, і поводився як усі – споглядав.

Таких прикладів можна навести чимало і будьхто може згадати безліч випадків із власного життя, коли навіть думка про реакцію ото чення певним чином змінювала поведінку. Соціально зумовлені норми

стають провідними у діяльності людини і можуть суттєво змінити її світосприйняття.

Відповідно спрямований тиск групи робить принципово можливим

будьякий ідеологічний, культовий, політичний, економічний або психологічний контроль свідомості.

Структура особистості включає три складові частини: почуття, дум ки і вчинки, які суттєво залежать від якості інформації, що надходить до людини. Змінивши будьяку із цих складових у певному напрямку, можна зруйнувати актуальну особистість і легко побудувати нову, культо ву. Тільки зворотний процес виявляється надзвичайно важким. За до помогою вже самого факту свого існування соціальне середовище зумовлює чимало поведінкових актів, яких люди звичайно навіть не усвідомлюють. Вплив суспільства на діяльність окремих осіб надто потужний завдяки дуже глибоко вкоріненим процесам залежності особи від соціального середовища, які в антропогенезі були безпосередньо пов’язані з виживанням і тому мають відповідні функціональні центри навіть у середньому та проміжному мозку. Внаслідок цього людина

просто не усвідомлює всієї глибини своєї залежності від суспільства.

СОЦІОГЕНЕЗ – процес формування суспільних відносин, які утворюють світ людини. Відносно початку соціогенезу розглядається концепція двох стрибків, двох переломних періодів:

–   перехід від тваринних предків до стадії людини, асоційований із початком виготовлення знарядь. З'являються соціальні закономірності і первісне людське стадо;

–          зміна палеоантропів неоантропами на межі середнього і пізнього палеоліту. Для цього переходу характерне панування соціальних за кономірностей в об'єднаннях людини. Розвиток людства як суто біоло гічного виду припинився.

Внаслідок кооперації складається новий суперорганзім із власним гомеостазом, який він намагається зберегти завдяки новим можливос тям і навіть усупереч інтересам окремих індивідів (за Фройдом, конф лікт між особою та суспільством є основним у виникненні неврозів). Добір починає йти на рівні угрупувань: зберігається, тобто виживає, те, котре має кращу організацію і внаслідок цього виявляється краще при стосованим до умов середовища.

Таким чином, соціогенез еволюціонував у напрямку від біологічно доцільних угрупувань, як у приматів, до власне людського соціуму, що

був представлений первісною спільнотою.

Існує гіпотеза, що ПЕРЕХІДНОЮ ФОРМОЮ між цими двома упорядкованими системами було емоційно напружене угруповання, пов'язане з відносно швидкими змінами стереотипів поведінки у відповідь на різкі

зміни умов довкілля. В першому наближенні воно могло відповідати

НАТОВПУ. Доведено, що оптимальний розмір натовпу складає близько 20

– 25 чоловік. Це приблизно відповідає розмірам популяцій найдавніших гомінідів. Керування натовпом здійснюється на рівні першої сигнальної системи (жести, вигуки, будьякі ритми, скандування), а стан людей оцінюється як гіпноїдний, різко збільшується схильність до навіювання.

Ці процеси відображають співвідношення між свідомістю та підсвідомістю. Коли інформації обмаль для прийняття розумного і логічного рішення за допомогою неокортексу і свідомості, керування поведінкою переключається на емоційний рівень, як більш давній і спільний у людей та тварин. Починає переважати імітаційна поведінка, заснована на першій сигнальній системі. Аналогічний перебіг подій є характерним і в тому випадку, коли в силу тих чи інших причин свідомість особини перебуває на низькому рівні.

Натовп не давав переваги під час життя на деревах, але у савані створював враження єдиного організму з високою агресивністю та імітаційною здатністю. В цей час формувалися нові стереотипи поведінки, котрі фіксувалися у відносно стабільні періоди. Це сприяло виживанню та утворенню адаптаційно стійких угруповань.

Поява первісної родини збігається у часі з появою свідомого виготовлення і використання знарядь праці, регуляцією добування і розподілу їжі, регламентацією статевих відносин: проміскуїтет змінювався гарем ною організацією, сороратом (шлюб із кількома сестрами або сестрами загиблої жінки), левіратом (шлюб із дружиною брата чи його вдовою) і

моногамією. Це посилювало дію природного добору, який сприяв збере женню тих колективів, у яких соціальні зв'язки були сильнішими, а це дозволяло успішно протидіяти зовнішнім впливам. Суттєву роль у цих процесах відігравало адекватне використання різноманітних знарядь, що активізувало дії щодо їх виготовлення.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: