Название: Теорія еволюції (системний розвиток життя на Землі) - Огінова І. О.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 1455

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |


6.4. Способи перебудови органів і функцій

 

Протягом історичного розвитку життя еволюційні зміни живих іс тот були найтіснішим чином пов'язані з модифікаціями відповідних органів та видозмінами їх функцій. Ці процеси виявилися можливими завдяки мультифункціональності усіх органів, а також здатності кожної з функцій змінюватися у кількісному відношенні. Такі властивості ство рили передумови відповідних перетворень. До способів перебудови органів і функцій відносять:

1)  посилення головної функції, яке відбувається дуже часто в ході еволюції окремих органів. Досягається це двома шляхами: змінюється

будова органа (посилення функції м'язового скорочення внаслідок замі ни гладенької мускулатури на поперечносмугасту; зростання ефектив ності фотосинтезу, зумовленої формуванням палісадної паренхіми то що) або збільшується число його складових компонентів (посилення

функцій клітини за допомогою збільшення кількості відповідних орга ноїдів; зростання числа тилакоїдів у хлоропластах та крист у мітохонд ріях; збільшення дихальної поверхні легень хребетних за рахунок зрос тання кількості альвеол тощо);

2)  послаблення головної функції є таким же звичним процесом в

еволюції, як і її посилення. Наприклад, внаслідок переходу китоподібних до водного способу життя у їхніх предків послаблювалася терморегуля торна функція волосяного покриву внаслідок поступового скорочення кількості волосся на поверхні тіла. У світі рослин спостерігається послаб лення функції фотосинтезу у паразитичних і напівпаразитичних форм;

3)  полімеризація органів зумовлюється зростанням числа однорід них органів або структур. Наприклад, вторинне виникнення численних хвостових хребців у довгохвостих ссавців. Це дозволяє збільшити ру

хомість хвоста й розширює його функціональні можливості (відмахува тися від комах, спиратися на нього, виражати за його допомогою емоції тощо). Процеси полімеризації органів особливо характерні для бага тьох груп безхребетних тварин (метамерність членистоногих) та рос лин (збільшення числа тичинок і маточок тощо);

4)  олігомеризація органів і концентрація функцій пов'язана із змен шенням кількості численних однорідних органів, структур, органоїдів. Звичайно це зумовлює інтенсифікацію функцій і часто відбувалося протягом еволюції різних груп організмів. Наприклад, внаслідок об'єднання (злиття) чутливих клітин у певні самостійні структури починалося фор мування органів чуттів безхребетних. У багатьох групах хребетних кри жові хребці зливаються з тазовими кістками у міцний нерухомий блок,

забезпечуючи посилення опорної функції задніх кінцівок тощо. Олігомери зація може бути наслідком і протилежного процесу – редукції метамерних органів, які виконують подібну функцію. Наприклад, редукція черевних гангліїв у комах. І нарешті, олігомеризація може відбуватися завдяки диференціації, спеціалізації та випадінню частини гомологічних органів. На приклад, розвиток статевих щупалець із хватальних у головоногих молю сків тощо;

5)  зменшення числа функцій спостерігається, головним чином, при

спеціалізації якогось органа чи структури. Наприклад, кінцівки предків китоподібних могли виконувати багато різних функцій (опора, захист від ворогів тощо). З перетворенням їх на ласти більшість попередніх функцій зникла;

6)  збільшення числа функцій зумовлює те, що пристосувальні можливості відповідних органів суттєво розширюються. Наприклад, здатність пагонів або листків ксерофітних рослин запасати воду тощо. Головна функція при цьому не змінюється, а тільки доповнюється іншими. На приклад, головна функція зябер пластинчастозябрових молюсків – ди хання. Але у деяких форм зябра набули додаткової функції, пов'язаної із транспортуванням часточок їжі з потоком води до ротового отвору, а у самиць вони ще й використовуються як додаткова порожнина для роз витку личинок тощо;

7) розділення функцій та органів можна продемонструвати на прикладі розщеплення єдиного непарного плавця (шкірна складка збоку тіла) далеких предків риб на ряд самостійних плавців, кожен з яких ви конує якусь специфічну функцію;

8)  зміна функцій є одним із найзагальніших способів еволюції орга нів. Наприклад, у деяких комах яйцеклад перетворився на жало; ніжки у десятиногих раків диференціюються у різних напрямках; віночок квітки утворюється з листків, які змінюють функцію фотосинтезу на функцію приваблення комах; утворення видозмін кореня, стебла, листка також пов'язане зі зміною функцій тощо.

Такі відносно прості перетворення у філогенезі взаємно узгоджуються, приводячи до формування достатньо складних морфофункціо нальних систем. Можливість та ефективність подібних новоутворень зумовлюється багатьма факторами і тісно пов'язана із загальною швид кістю еволюції тієї чи іншої групи організмів.

 

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: