Название: Теорія еволюції (системний розвиток життя на Землі) - Огінова І. О.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 1612

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |



4.4.2. Емоції як регулятор поведінки

 

ЕМОЦІЇ – суб'єктивні реакції тварин і людини на вплив внутрішніх і  зовнішніх подразників, які проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху і т. п. Особливістю емоцій є те, що вони виникають лише при незагальмованому стані кори головного мозку і становлять собою адаптації, котрі забезпечують фізіологічну гнучкість організму, оскільки дозволяють надійно і швидко не тільки оцінити на гальну потребу, а і сформувати адекватну схему поведінки, здатну її задовольнити.

ПОЗИТИВНІ ЕМОЦІЇ  відносять до емоцій розвитку, тому що заради повторного переживання відповідного емоційного напруження стимулюється активний пошук нових потреб і засобів їх реалізації. Навіть не безпечність подібної поведінки і покарання не виключають повторення аналогічних дій. У природному середовищі це сприяє саморозвитку тва рин у ході засвоєння нових сфер діяльності. На рівні людини роль позитивних емоцій у повсякденному житті відображається прислів'ями типу “охота перше неволі” тощо. Невдоволення позитивних емоцій пережи вається як фрустрація (низька ймовірність досягнення бажаної мети) і відчувається як дратівливість,  туга через відсутність удачі. Виникає обтяжливий стан, котрий викликає прагнення звільнитися від нього. У лю дей можуть формуватися реактивні депресії типу   апатії (ослаблення потреби, беззмістовність існування, може бути спроба самогубства), тривоги (неспроможність перемогти обставини, незадоволення потреби збереження),  туги (відчуття провини, невиконаного обов'язку, незадоволення моральних потреб).

НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇ  виникають при загрозі невдоволення потреб збереження і мобілізують зусилля тварин  на пошук засобів їх зменшен ня, що активує відповідну поведінку. Невдоволення відчувається як тривога і, аналогічно до позитивних емоцій, формується відповідний обтяжливий стан.

Вірогідність задоволення емоцій оцінюється як співвідношення того, що є, і того, що необхідне для досягнення бажаної мети. Мала ймо

вірність робить емоцію негативною, а її зростання надає емоціям позитивного забарвлення.

В онтогенезі тварин емоції виконують цілу низку життєво важливих функцій, з яких найголовнішими є :

–   функція підкріплення, котра пов'язана з участю емоцій у процесі навчання і пам'яті, з механізмом формування нових навичок. Від фено мену підкріплення залежить утворення, здійснення, згасання та особли вості умовних рефлексів. Наприклад, страх має виражену аверсивність

(відмовляння) і активно мінімізується твариною шляхом реакції уни кання, тобто навчання шляхом залякування, погроз, покарання виявля ється неефективним. Умовні рефлекси, на яких базується навчання, складаються із двох частин: емоційної стадії генералізації і пізнавальної

або інтелектуальної. Під час другої стадії емоції поступово слабішають і зникають. Характер і ефективність навчання суттєво залежать від спів відношення цих стадій. Крім того, емоції змінюють поріг сприйняття, активують пам'ять, слугують додатковим засобом спілкування (міміка,

інтонації тощо);

–   функція переключення емоцій набуває особливого значення в умовах конкуренції мотивацій, коли потрібно виділити домінуючу по требу. Справа в тім, що емоції залежать не тільки від розміру потреби, а й від імовірності її задоволення. Внаслідок взаємодії цих процесів поведінка може бути переорієнтованою на мету, котра менше бажана для особини, але якої легше досягти, що знайшло відображення у прислів'ях типу “ краще синиця в руках, ніж журавель у небі” тощо. Оскільки у повсякденному житті тварин постійно виникає необхідність вибору між

декількома мотиваціями і стає реальною можливість постійного обран ня особиною шляху найменшого опору, що значно зменшує її присто сувальні можливості, в ході еволюції сформувався безумовний рефлекс свободи. В умовах інформаційного дефіциту люди й тварини можуть

іти на ризик, іноді навмисне створюючи критичні ситуації. Але, навіть за таких умов, людина усе ж таки розраховує на сприятливий результат, якщо вона, звичайно, психічно нормальна і не самогубець. Іншими сло вами, в основі такої ризикованої поведінки у будьякому випадку лежить бажання переключити емоційний знак і посилити позитивне емоційне напруження;

–   компенсаторна функція базується на тому, що емоції можуть значно стимулювати роботу усіх вегетативних органів, тобто для стану

емоційного збудження характерною є мобілізація ресурсів організму. Формування цієї функції в ході еволюції пов'язане з тим, що емоції до помагають здійснити вибір поведінки у невизначеній ситуації, коли не відомо, скільки і для чого буде потрібно енергії у найближчі хвилини. За таких умов краще пристосованим виявиться той організм, який мав надлишок енергії і необхідних речовин на час виникнення нагальної потреби в енергетичних і матеріальних ресурсах, тобто емоційна акти вація метаболізму певною мірою компенсує відсутність надійної інфор мації відносно тих чи інших подій у житті тварин. Одночасно відбува ється перехід до інших, ніж у спокійному стані, форм поведінки, принципів оцінки зовнішніх сигналів і особливостей реагування на них. Вузько спеціалізовані умовнорефлекторні реакції змінюються реагуван ням за принципом домінанти, коли особина реагує лише на головні зміни довкілля. Наприклад, розмірковування на тему “чого б ще такого попоїс ти” змінюються бажанням з'їсти що завгодно. У цей час емоційно збу джений мозок починає реагувати на більш широке коло сигналів, чиє справжнє значення з'ясується пізніше, в міру зіставлення з дійсністю.

На популяційному рівні   компенсаторна функція емоцій ре алізується через наслідувальну поведінку, котра взагалі характерна для емоційно збудженого мозку. Коли особина не має необхідної інформації або часу для прийняття самостійного рішення, вона мусить покластися на

приклад інших членів угруповання. В еволюційному плані механізм порівняння різних варіантів можливого розвитку подій і оцінки ситуації за допомогою емоцій сформувався досить рано і тому має універсальний характер, тобто він характерний для усіх хребетних тварин. На цей

рівень вибору тієї або іншої форми поведінки переходять і люди, коли у них відсутня необхідна інформація для прийняття виваженого, логічно обґрунтованого рішення. В деяких випадках аналіз подій на підсвідомому рівні може проявлятися у вигляді інтуїції, тобто емоційного “передчуття

рішення”. Це примушує людину докладніше придивитися до явища, кот ре викликало відповідну емоцію, і дати йому певне логічне обґрунтування згідно з інтелектуальними можливостями особини. Оскільки   емоції   становлять   собою   біологічно   доцільний   спосіб

оцінювання ситуації і не розраховані на складний аналіз тих або інших обставин, то рішення, прийняті на їх основі, можуть бути як правильни ми, так і хибними, що знайшло відображення у прислів'ях типу “ п'яному море по коліна”,  “хто обпікся на молоці, той дмухає і на воду” тощо.

Таким чином,  емоції становлять собою активні стани спеціалізо ваних мозкових структур, які примушують тварин і людей змінювати актуальну програму поведінки для того, щоб їх мінімізувати або максимі зувати.

Анатомічні центри емоцій зосереджені у лімбічній системі (гіпо камп, ядра мигдалеподібного комплексу), гіпоталамусі, передніх відділах неокортексу і пов'язані з асиметрією півкуль головного мозку. А саме, центри позитивних емоцій містяться, головним чином, у лівій півкулі, а

негативних – у правій. Переважна активізація лобних, скроневих, потилич них або тім'яних частин кінцевого мозку викликає емоції певного типу і значення. Наприклад, пошкодження лобних відділів у людини звичайно приводить до емоційної тупості, байдужості, але іноді спостерігається

синдром розгальмування і неадекватного піднесеного настрою та ейфорії. При цьому страждають головним чином вищі, соціальні емоції, а розгаль мовуються примітивні   вітальні потяги. При   пошкодженнях передньої лімбічної  корис постерігається емоційно невиразна мова. Пошкодження

правого гіпокампа дає зміни в бік інтроверсії, а лівого – екстраверсії. Зв'я зок гіпокампа з емоціями має вторинний характер, бо він швидше інфор маційний, ніж емоційний утвір головного мозку. Стимуляція ядер мигда лини зумовлює виникнення емоцій страху, гніву, люті, галюцинацій, тривоги і тільки дуже рідко – до задоволення. Видалення мигдалини супроводжується різким падінням агресивності. Аналогічна ситуація харак терна і для гіпоталамуса. Склад мозкових структур, які беруть участь у формуванні емоцій, змінюється залежно від їх сили, стану особини, зов нішніх обставин тощо.

Реалізація емоцій здійснюється за допомогою усіх основних  нейромедіаторних систем, а саме, позитивні емоції, як і мотивації, пов'язані з норадренергічною системою, котра  стимулює споживання їжі, приско рює навчання тощо. Негативні емоції супроводжується активацією холі нергічної системи, яка  також бере участь у забезпеченні інформаційних компонентів поведінки (дослідницька діяльність) і агресії. Серотонінергіч на система гальмує усі емоції, тому ослаблення її впливу (зменшення кон центрації серотоніну в гіпоталамусі, мигдалині, гіпокампі) спричиняє аг ресивність. Одночасно серотонін позитивно впливає на навчання при негативному підкріпленні, а також стимулює консолідацію енграм (сліди пам'яті). Навчання за допомогою емоційно позитивного підкріплення

здійснюється за участі ДОФАергічної системи і таких ендогенних опіатів як ендорфіни та енкефаліни.

Таким чином, будьякі зміни гомеостазу організму активують усю систему нервової та гуморальної регуляції і сприяють формуванню мотивацій, котрі, внаслідок взаємодії з ключовими подразниками зовнішнього середовища, зумовлюють вироблення і реалізацію відповідних програм поведінки (рефлекси, інстинкти, навчання), ефективність яких оцінюється за допомогою емоцій.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: