Название: Теорія еволюції (системний розвиток життя на Землі) - Огінова І. О.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 1527

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |



3.5.7. Ендокринна система

 

Гормональна регуляція численних процесів організму одна з найдав ніших. Вона забезпечує узгодженість функціонування всіх інших систем органів і сприяє досить гнучкій підтримці гомеостазу системи в змінних умовах середовища. Реалізація регуляторних впливів здійснюється за допомогою гормонів, які продукуються залозами внутрішньої секреції. Внутрішні органи мають відповідні клітинимішені та рецептори до тих чи інших ГОРМОНІВ. Вони можуть бути представлені білками (інсулін, нейрогормони), стероїдами (статеві) або продуктами метаболізму аміно кислот (тироксин, адреналін). Спільною для них є здатність специфічно змінювати клітинний метаболізм завдяки контакту із цитоплазматичною мембраною. Припускають, що давні одноклітинні організми використо вували певні біологічно активні речовини для здійснення міжклітинних контактів. Успішність подібної стратегії з часом призвела до того, що ці речовини набули функції гормонів і почали відігравати регуляторну роль у багатоклітинному організмі. Доречність цього міркування підтверджу ється встановленням подібності багатьох речовин, які належать до біоло гічно активних у різних великих таксонах. Зокрема, аналоги інсуліну є в бактерій, грибів і найпростіших; білок релаксин зустрічається у кишково порожнинних, червів, ссавців; соматостатин мають найпростіші та хребет ні, а лізоцим – фаги, рослини, комахи й хребетні; гемоглобін – дріжджі, комахи й у модифікованому вигляді – навіть бульбочкові бактерії; міоглобін є в інфузоріїтуфельки тощо.

Така універсальність добре пояснюється з позицій самоорганізації складних систем: будьяка структурована система дуже економно реалі зує свої можливості. Вони мають обов’язково зменшувати, а не збільшувати ентропію. Завдяки цьому всі оптимальні варіанти, що сприяють збе

реженню гомеостазу, будуть запам’ятовуватися розгалуженою мережею зворотних зв’язків і відтворюватися при кожній зручній нагоді. Потоки речовини, енергії та інформації переплітаються в дуже винахідливий спо сіб регуляції функціонування навіть найскладніших систем.

Різноманітність можливих варіантів просто вражає. Вона ще більше зростає завдяки тому, що одні й ті самі біологічно активні речовини мо жуть здійснювати різні регулювальні впливи у різних груп організмів. Наприклад, у вищих рослин та найпростіших адреналін і норадреналін

регулюють поділ клітин та рухи війок. В ембріогенезі гормони регулю ють клітинний цикл. Тільки у тришарових тварин з’являється дистантна регуляція, яка формується на стадії первинного органогенезу.

У різних тварин одні й ті самі гормони можуть виконувати різні функції. Так, пролактин (гормон гіпофіза) контролює у риб процес виділення слизу для живлення мальків, у амфібій – утворення оболонок ікринок у яйцепроводах, у птахів – елементи шлюбної поведінки та виділення "во лового молока", у ссавців – секрецію молока. Але в усіх випадках цей гормон має відношення до успішності розмноження.

Функції інших гормонів можуть не змінюватися протягом усього фі логенезу, наприклад, адреналін регулює енергетичний обмін у представ ників дуже різних таксономічних груп, але якщо у найпростіших він тіль ки забезпечує перехід до мітозу, то у вищих тварин до цієї функції

додається чимало інших і вона з основної стає другорядною.

ЗАЛОЗИ внутрішньої секреції мають різне походження. Так, з епіте ліальної тканини глотки утворюються щитовидні та паращитовидні за лози, із виросту мозку – епіфіз, складне походження мають гіпофіз, надниркові та підшлункові залози.

У БЕЗЧЕРЕПНИХ ендокринна система представлена окремими клі тинами або клітинними комплексами й може здійснювати лише досить прості регуляторні впливи.

У ХРЕБЕТНИХ формується складна гіпоталамогіпофізарна систе ма, яка підпорядковує собі всі залози внутрішньої секреції й забезпечує більшість адекватних реакцій на зміни внутрішнього та зовнішнього се редовища.

ГІПОТАЛАМУС утворюється з інфундибулярного виросту ланцет ника і складається із нейросекреторних клітин, що містяться на вентраль ному боці переднього кінця нервової трубки. Починаючи з риб, гіпотала мус диференціюється на ядра, що зберігають зв’язок із головним мозком

та гіпофізом. Гіпоталамус виділяє пептидні та моноамінові гормони. До пептидних гормонів належать окситоцин (діє на мускулатуру яйцепрово дів та матки) і вазопресин (регулює артеріальний тиск), а до моноаміно вих – норадреналін, ДОФАмін і серотонін, які регулюють діяльність пе редньої частки гіпофізу. Гіпоталамус з’єднується з гіпофізом через спеціальний виріст – лійку.

У складі ГІПОФІЗА вирізняють три частки: передню (аденогіпофіз),

середню (проміжний) та задню (нейрогіпофіз). Аденогіпофіз утворюється з випинань ектодермального епітелію склепіння ротової порожнини (ки шеня Ратке), які ростуть у бік проміжного мозку. Нейрогіпофіз формуєть ся із задньої стінки лійки, а його клітини за походженням відносять до гліальних.

У дорослих хрящових риб зберігається зв’язок передньої частки гі пофіза з епітелієм ротової порожнини, відокремлюється й середня частка. Вони продукують гонадотропні гормони. У кісткових риб та личинок амфібій є тільки передня (продукує гонадотропні гормони) та середня (продукує пролактин) частки гіпофіза, але дорослі земноводні відзнача ються наявністю ще й задньої частки, котра бере участь у регуляції вод ного обміну. У плазунів і ссавців гіпофіз досягає найбільшого розвитку, а його складові частини виконують такі функції: задня стимулює водний обмін, середня виділяє пролактин, а передня продукує соматотропний гормон та гормони, що регулюють діяльність інших ендокринних залоз. Активація гіпофіза стимулює діяльність гіпоталамуса.

АТАВІЗМИ, пов’язані з гіпофізом, у людини можуть бути представлені такими аномаліями: ектотопія аденогіпофіза (порушення перемі щення клітин під час закладки гіпофіза); кіста кишені Ратке (зберігається порожнина між передньою та проміжною частками) тощо.

ЩИТОВИДНА ЗАЛОЗА продукує гормон тироксин, який регулює енергетичний обмін. У ланцетника вона представлена окремими клітинами у жолобку на вентральній стінці глотки. Вперше як самостійна структура щитовидна залоза з’являється у риб. Її зачаток утворюється між першою та другою зябровими щілинами, а потім занурюється під слизову оболонку. В амфібій це відбувається в області під’язикової кістки, а у

плазунів та ссавців – у шийній області.

У людини можуть рекапітулювати такі предкові стани: гетеротопія (міграція клітин у вигляді порожнистого тяжа з формуванням щитоязико вої протоки, рудиментом якої є сліпий отвір на кінчику язика); персисту

вання під’язикової протоки в постнатальному періоді розвитку (накопи чується рідина й утворюються кісти шиї в будьякому місці від кореня язика до верхньої межі щитовидного хряща); серединні свищі шиї, що можуть утворюватися через прорив кісти; ектотопія щитовидної залози внаслідок порушення клітинної міграції в онтогенезі тощо.

ПАРАЩИТОВИДНА  ЗАЛОЗА  як  самостійна  структура з’являється лише у наземних тварин. Вона утворюється з епітелію глотки й виділяє гормон паратиреоїдин, який збільшує вміст кальцію у

крові та зменшує цього вміст у кістках. Ультибронхіальні тільця па ращитовидної залози виділяють гормон кальцитонін, що діє як антаго ніст паратиреоїдіну. У ссавців такі тільця мігрують між клітинами щитови дної залози і зберігаються під назвою парафолікулярних клітин.

НАДНИРКОВІ ЗАЛОЗИ мають подвійне походження. У риб та ам фібій тканини, що відповідають мозковій та корковій речовині, відокрем лені одна від одної, а відповідні зачатки формуються із симпатичних нер вових вузлів і потовщень епітелію очеревини. У наземних хребетних

мозкова та коркова речовини об’єднуються, але зберігають специфічні функції: мозкова виділяє адреналін, який регулює кровообіг та енерге тичний обмін, а коркова – стероїди, що контролюють мінеральний та вуглеводний обміни, забезпечуючи нормальне функціонування нирок.

Таким чином, ендокринна система за допомогою гормонів здійснює

надзвичайно складну регуляцію всіх процесів у багатоклітинних організ мах, але її можливості вичерпуються на рівні метаболічних реакцій, а швидкість відповідних процесів у численних ситуаціях не відповідає ви могам довкілля. Ця екологічна проблема була радикально вирішена з по явою нервової системи, розвиток якої став пріоритетним напрямом роз витку всіх вищих тварин.

 

 

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: