Название: Теорія еволюції (системний розвиток життя на Землі) - Огінова І. О.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 1612

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |



3.5.2. Опорном’язова система

 

Рівень організації тварин суттєво залежить від характеру їх рухової активності, яка значною мірою залежить від наявності опорнорухового

апарату та його специфіки. Еволюція кістяка відбувалася залежно від середовища існування та типу локомоції тварин.

 

Осьовий скелет

 

Еволюційні перетворення осьового скелета започаткувала хорда. Функція хорди надзвичайно важлива – вона забезпечує морфогенетичну індукцію багатьох системних перетворень в онтогенезі. Вона зберігається протягом усього життя в БЕЗЧЕРЕПНИХ, КРУГЛОРОТИХ і деяких РИБ. Атипове розростання хорди може спричинити розвиток пухлин, які називаються хордоми. У більшості ХРЕБЕТНИХ хорда виокремлюється лише на ранніх стадіях онтогенезу, перетворюючись із часом на хребет. Наявність такої внутрішньої опори дозволила тваринам протягом еволю ції суттєво збільшити розміри та активність. При цьому хрящова тканина поступово заміщувалася кістковою. Хребці утворюються із склеротомів сомітів (парні сегменти тіла, на які розділяється мезодерма). У РИБ хре бет складається всього з двох відділів: тулубового та хвостового. На дода ток до них у ЗЕМНОВОДНИХ з’являються шийний та крижовий, а в РЕПТИЛІЙ – поперековий. Тулубові хребці у всіх тварин (окрім амфібій) з’єднуються з ребрами, утворюючи грудну клітку, що захищає легені. У ССАВЦІВ 12 – 13 пар ребер зростаються з грудиною, криж утво рюють зрослі хребці, хвостовий відділ має нестабільне число хребців, яке зумовлюється особливостями онтогенезу та способу життя конкретного виду тварин.

Особливості еволюції осьового скелета зумовили те, що в людини можуть проявлятися такі АТАВІЗМИ: незарощування остистих відрост ків, яке проявляється у вигляді спинномозкової грижі; наявність шийних і поперекових ребер, а також хвостових хребців (у 1,5 – 2 місячного емб ріона є хвостовий відділ із 8 – 11 хребців, який у нормі редукується ще до народження).

 

Скелет голови

 

Скелет голови складається з двох відділів: осьового (мозкового) та лицьового (вісцерального). Скелет МОЗКОВОГО відділу формується внаслідок злиття закладок передніх хребців. Навколо органів слуху, нюху та зору спочатку утворювалися хрящові капсули із мезенхіми. Філогене тично їх розвиток здійснювався в три стадії: перетинчаста, хрящова, кіст кова. Олігомеризація протягом еволюції спричинила злиття зон окосте

ніння, що відбувалося в напрямку від основи догори. АНОМАЛІЇ онтоге нетичного розвитку мозкового відділу черепа людини: дві тім’яні, дві лобні кістки з мезотопічним швом між ними.

Скелет ЛИЦЬОВОГО відділу розвивався із мезенхіми ектодерми, яка розташовувалася між зябровими щілинами глотки і виконувала функ цію підтримки передньої частини травної трубки. Протягом еволюції перші дві дужки зябер започаткували щелепну та під'язикову кістки. Суттєвих перетворень зазнали й інші структурні елементи зябрового апарату. АНОМАЛІЇ розвитку лицьового відділу черепа людини можуть проявля тись у вигляді наявності тільки однієї слухової кісточки (стовпчик), як у амфібій .

 

Скелет кінцівок

 

Еволюція кінцівок почалася з формування ПЛАВЦІВ. Вони можуть бути непарними (спинний, хвостовий, анальний) та парними (грудні, че ревні).

НЕПАРНІ плавці характерні для безчерепних, риб та хвостатих амфібій.

ПАРНІ плавці у безчерепних та риб утворилися внаслідок того, що бічні метаплевральні складки набули рухомості і почали виконувати функ цію рулів глибини. Їх подальша еволюція відбувалася шляхом інтенсифі кації функцій передніх і задніх відділів разом із послабленням центральної частини, що було необхідним для гнучкої зміни положення тіла у просторі. Відбувалося злиття основи відповідних хрящових променів плавців. Фор мувалися плечовий і тазовий пояси, в яких кістки з’єднані малорухомо. Дистальні (кінцеві) ланки цих поясів із часом перетворилися на скелет вільних кінцівок.

Девонські КИСТЕПЕРІ РИБИ відзначалися меншим числом та більшими розмірами кісткових елементів плавців, які стали більш рухомими. Це дозволило використовувати їх для пересування на суходолі. Паралельно з’явилися додаткові органи дихання (примітивні легені). Такі адаптації до сухопутного життя сприяли виживанню цих тварин у нових

умовах довкілля. Перші тетраподи – СТЕГОЦЕФАЛИ – вже мали п'ять пальців на кінцівках.

Подальша еволюція кінцівок відбувалася у напрямку зростання рухомості з’єднань кісток, зменшення кількості рядів кісток у зап’ястках

(спочатку до трьох у амфібій, а потім до двох у рептилій і ссавців) та

числа фаланг, зміни розташування кінцівок. У людини верхні кінцівки закладаються на рівні третього – четвертого шийних хребців, а нижні – на рівні поперекових хребців. Їх іннервація здійснюється відповідними від ділами спинного мозку. Паралельно формуються шийне, поперекове та крижове нервові сплетіння.

АНОМАЛІЇ розвитку кінцівок: полідактилія (аутосомнодомінантна ознака) – додатковий розвиток закладок пальців; поліфалангія (аутосом нодомінантна ознака) – звичайно спостерігається у великого пальця, як у

амфібій та рептилій; порушення гетеротопії пояса верхніх кінцівок (аномальне розташування).

 

М’язова система

 

Еволюціонує згідно з розвитком опорної системи. У ХОРДОВИХ вона (за характером розвитку та особливостями іннервації) поділяється на соматичну та вісцеральну. Соматична мускулатура утворюється з міо томів і представлена тільки поперечносмугастими м’язами. Відповідні нерви виходять із спинного мозку у складі черевних корінців.

М’язи голови. Нижні кінці міотомів утворюють вирости, що охоплюють  тіло,  а  відповідні  закладки  стають  сегментами  мускулатури. На головному кінці вони розпадаються на мезенхіму і стають зачатками окремих м’язів. Наприклад, із другого міотома формується верхній косий м’яз, а з третього – зовнішній прямий. Задні міотоми голови перетворю ються на під'язикову мускулатуру та язик.

Тулуб і кінцівки. У безчерепних і риб із міомерів правого та лівого бо ків тіла утворюються бічні м’язи. Кожен міомер складається з одного со міта міосепти, яка являє собою перетинку із сполучної тканини між міо мерами. У наземних тварин відбувається відокремлення різних шарів черевних та спинних м’язів, виникають їх складні групи. Значення спин них м’язів зменшується. Зачатки м’язів, що відводять плавці у риб, пере творюються на розгиначі у наземних тварин, а ті, що підводять плавці – на згиначі. Ці м’язи становлять собою первинну мускулатуру кінцівок наземних тварин. Вторинна мускулатура кінцівок, що формується з міо томів грудної клітки, перетворюється на плечовий пояс.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: