Название: Теорія еволюції (системний розвиток життя на Землі) - Огінова І. О.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 1455

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |


3.5. Філогенез систем органів

 

Загальні напрямки еволюційних перетворень онтогенезу значною мірою зумовлюються відповідними змінами будови та функції його скла дових частин, які представлені різними системами органів. Філогенез будьяких таксономічних груп певною мірою відображає послідовність становлення ієрархічних взаємовідносин у різноманітних тенденціях кое волюційних змін індивідуального розвитку. Великого значення, перш за все, набувало збереження цілісності внутрішнього середовища, його відо кремлення від довкілля. Це спричинювало необхідність енергійного вдо сконалення покривів тіла.

 

3.5.1. Покриви тіла

 

Покриви тіла виконують функції рецепції зовнішніх подразників та захисту внутрішніх органів. Еволюція рецепторної функції пов’язана із розвитком нервової системи та органів чуттів. Функція захисту внутрішніх органів протягом еволюції розширилася за рахунок

участі покривів тіла в теплообміні, газообміні, виділенні, вигодовуванні малечі. БЕЗХРЕБЕТНІ мають покрив, утворений ектодермою. Він може модифікуватись у міцну кутикулу, захисні можливості якої забезпечу ються включенням до її складу хітину та вапна. ХОРДОВІ відзначаються наявністю двох шарів, із яких верхній – епідерміс – утворюється з ектоде рми, а нижній – дерма (власне шкіра) – із мезодерми.

–          БЕЗЧЕРЕПНІ: епідерміс одношаровий, складається із циліндричних клітин і містить одноклітинні залози. Дерма пухка, сполучної тканини мало.

–   ХРЕБЕТНІ відзначаються багатоклітинним епідермісом, верхні шари якого злущуються, а нижні – діляться. Дерма зміцнена волокнами сполучної тканини і має різноманітні залози.

–  РИБИ мають чимало одноклітинних слизових залоз. Луска ХРЯЩОВИХ риб – плакоїдна й складається з дентину (утворюється в онто генезі з мезодерми, це різновид сполучної тканини) та емалі (неклітинна речовина). У КІСТКОВИХ риб луска утворюється за рахунок дерми.

–          СТЕГОЦЕФАЛИ (перехідна форма між рибами та амфібіями),

як і риби, мають луску.

–   ЗЕМНОВОДНІ використовують шкіру для газообміну. Внаслі док цього вона має велику кількість залоз (захист від висихання), серед яких можуть бути й отруйні.

–   ПЛАЗУНИ внаслідок виходу на сушу відзначаються сухою шкі рою, яка не має залоз і не бере участі в диханні. Верхній шар епідермісу роговіє, лусочки тонкі й можуть зливатися в панцир.

–          ССАВЦІ відрізняються наявністю різноманітних похідних епідермісу: волосся, китовий вус, кігті, нігті, роги, копита. Шкірні залози – потові, сальні, молочні. Ступінь їх розвитку залежить від конкретного середови ща існування тварин. Рогові лусочки на хвості залишаються в комахоїд них та гризунів. Число молочних залоз корелює із плодючістю.

Еволюція покривів тіла відбувалася внаслідок АРХАЛАКСИСУ.

АТАВІЗМИ людини представлені гіпертрихозом (надмірна волоса тість), політелією (надмірна кількість сосків) та полімастією (розвиток зайвих молочних залоз).

 

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: