Название: Теорія еволюції (системний розвиток життя на Землі) - Огінова І. О.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 1466

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |


2.6.9. Генетичні особливості відокремлення людської гілки

 

Каріотип людини складається з 23 пар хромосом, а приматів – із

24 пар. Із них тринадцять пар хромосом є ідентичними, а решта відріз няються лише різним положенням деяких ланок (здебільшого внаслідок інверсій). Різниця у кількості хромосом виникла завдяки тому, що друга хромосома людини утворилася внаслідок злиття двох хромосом, які характерні для шимпанзе. Амінокислотний склад білків людини та шимпанзе збігається майже на 99 %, що свідчить про надзвичайно ве лику подібність. Для порівняння: у пацюків та мишей збігаються за бу довою лише 60 % білків.

Оскільки людина суттєво відрізняється від приматів своїм зовнішнім виглядом, подібні результати говорять про те, що дивергенція цих еволюційних груп відбувалася не на основі формування нових структур них генів. Головну роль у цьому процесі відігравали зміни будови та особливості експресії регуляторних генів і відповідних програм розвитку.

Спроби відновлення еволюції приматів за допомогою методів моле кулярної біології, головним чином генетичного аналізу мітохондріальної ДНК (мтДНК), привели до парадоксального висновку: у шимпанзе та горили був двоногий предок, який потім повернувся до чотириногої ходи. Для того, щоб розібратися з цією проблемою, треба звернутися до визначення адекватності самого методу, який використовувався для одержання такої "сенсаційної" інформації. Справа у тім, що мітохондрії передаються тільки по жіночій лінії, а кожна клітина має декілька тисяч мітохондрій. Це є причиною того, що вони повинні дуже швидко діли тися, а мтДНК, яка в людини налічує всього 16 500 пар нуклеотидів, досить швидко накопичує мутації. Іншими словами, незважаючи на деякі повідомлення про стабільність цієї ДНК, вона змінюється в ево люційному плані набагато швидше за ядерну. Інша справа, що дефектні (за тими чи іншими генами) мітохондрії виявляються нездатними вико нувати свої безпосередні функції і швидко руйнуються. Внаслідок цього у клітині залишаються лише ті органоїди, котрі відзначаються стабіль ністю структурної та функціональної організації, і стосується це не тіль ки мтДНК, а й інших компонентів мітохондрій.

Відсутність у публікаціях, присвячених популяризації ідеї наявнос ті "Єви", порівняльного аналізу мтДНК людини, мавп, вищих ссавців та інших тварин також не дозволяє зробити адекватний висновок відносно її коректності. Подібна інформація украй необхідна, оскільки еволюцій не походження мітохондрій передбачає їх подібність у клітинах усіх живих істот, а не тільки в межах виду Homo sapiens.

До того ж, мутації в мітохондріях, як і будьякі інші, можуть виявитися спрямованими на досягнення оптимального рівня функціонування та збереження гомеостазу. Крім того, особливості мітохондріальних генів у багатьох відношеннях до сьогодні залишаються незрозумілими. Через це еволюційні наслідки перебудов у мтДНК взагалі залишаються дискусійними. Більше того, у тварин одного виду можуть бути різні мтДНК, тобто, незважаючи на те, що карти точок розщеплення мтДНК людиноподібних мавп і людини відомі ще з 1981 року, вони самі по собі мало чого додають у розуміння конкретних шляхів антропогенезу, тому що мають методичні вади. Тільки в комплексі з іншими способами до слідження процесів еволюції вони можуть допомогти відновити більш менш реальну картину розмежування різних гілок приматів. Викорис тання такого системного підходу дозволило встановити, що відокрем лення людської гілки було нерівномірним і не одномоментним проце сом, а генетична мінливість людства (біохімічний поліморфізм) зумовлюється багатьма чинниками і має складну ієрархічну структуру.

 

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: