Название: Теорія еволюції (системний розвиток життя на Землі) - Огінова І. О.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 1527

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |



2.6.3. Псевдогени та орфони

 

Псевдогени – це гени, які перестали зчитуватися і перейшли до складу "мовчазної" ДНК, але зберегли свою функцію. Деякі з них втра чають інтрони. Псевдогени відзначаються тим, що можуть переміщува

тися і, поряд із звичайними точковими мутаціями, у них можуть відбу ватися делеції та вставки невеликих послідовностей нуклеотидів. Іноді вони після цього продовжують синтезувати білки, викликаючи рідкісні спадкові хвороби. У деяких випадках спостерігаються і корисні зміни псевдогенів, які супроводжуються модифікаціями функцій. Внаслідок таких особливостей вони можуть слугувати постачальниками генетич ного матеріалу для еволюційних перетворень.

Орфони або гени – вигнанці, розташовані у геномі окремо від своїх родичів, які утворюють групи із послідовно (тандемно) розташованих

генів. Наприклад, серед генів, які кодують гістони, є "ранні" та "пізні" варіанти, котрі послідовно запускаються в онтогенезі. "Ранні" гени утворюють родини, а "пізні" розташовані у геномі поодинці і внаслідок

мутацій мають дещо інші послідовності. Такі гени і назвали орфонами. Вони можуть утворюватися внаслідок порушення нормальної рекомбі нації родин генів і у вигляді окремих поодиноких копій опиняються в незвичних ланках хромосом. Крім того, за допомогою вірусів і МГЕ такі

гени можуть переміщуватися у межах геному однієї клітини і навіть між різними організмами (наприклад, у бактерій).

Гени, розташовані поряд з орфонами, починають швидко змінюватися. До того ж, орфони, на відміну від псевдогенів, які головним чином "мовчать", працюють. Специфіка їх експресії полягає в тому, що відпо відні процеси можуть не підкорятися загальним регуляторним сигна лам. Внаслідок такої зміни регуляції орфони здатні порушувати норма льне протікання онтогенезу і стимулювати нетиповий морфогенез. Це має досить велике значення, оскільки в ході еволюції може скластися ситуація, коли вихідна група генів з якихось причин (наприклад, унаслі док мутацій) втрачає своє значення. Тоді онтогенез здатні обслуговува ти орфони, які розкидані по усьому геному і підкоряються іншим регу ляторним сигналам. Такий розвиток подій може бути передумовою різних варіантів формоутворення.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: