Название: Гідробіологія: конспект лекцій. Частина ІІ - Курілов О.В.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 2090

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |



14.2 Деякі положення продукційної гідроекології

 

Кількість ОР, що утворюється в одиницю часу, називається швидкістю продукування. Мірою інтенсивності продукування є питома продукція – кількість синтезованого популяцією ОР в одиницю часу розраховуючи на одиницю біомаси популяції. Відношення приросту продукції Р к середній біомасі популяції В за певний проміжок часу (рік, сезон, місяць, добу, день), або продукційнобіомасовий коефіцієнт (Р/В коефіцієнт), є показником питомої біопродуктивності популяції. Його застосовують,   зокрема,   при   розрахунках   ефективності   використання кормів рибами. При розрахунках сумарної продукції популяції Р/В коефіцієнт  визначається  спочатку  з  урахуванням  середньої  біомаси  за добу, а потім за більш тривалий період часу. Тому при використанні цього коефіцієнта потрібно вказувати, за який час і в яких умовах він отриманий, оскільки біопродуктивність популяції може істотно змінюватися залежно від сезону року й умов середовища. Так, продуктивність тваринних популяцій зростає при багатій кормовій базі, оптимальній температурі й достатній насиченості води киснем. Інтенсивність продукування вище у популяцій, в яких переважають молоді покоління. Зі зростанням частки старших вікових груп вона знижується.

 

Таблиця14.2

Величина добового Р/Вкоефіцієнта деяких груп водних тварин

 

 

Тварини

Р/В

Безбарвні джгутикові

Інфузорії

Нижчі ракоподібні

Вищі раки

Молюски Голкошкірі Риби

0,5–3,0

0,5–1,0

0,02–0,45

0,0014–0,05

0,0001–0,0003

0,0007–0,0022

0,01–0,08

 

ОР утворюється більш інтенсивно у дрібних організмів, хоча відомі й виключення із цього правила (деякі нижчі хордові – сальпи, до 10% на годину). Важливим екологічним фактором, що впливає на швидкість продукування біомаси, є температура водного середовища. Вона визначає характер змін фізіологічних реакцій, інтенсивність біоенергетичних і біосинтетичних процесів.

Показником ефективності використання корму на ріст водних тварин є кормовий коефіцієнт – відношення маси з'їденого корму до приросту

маси тварин, незалежно від хімічного складу корму й складу тіла споживача. Чим вище кормовий коефіцієнт, тим гірше використовується

корм на ріст. Цей коефіцієнт необхідно відрізняти від коефіцієнту продуктивної дії корму, який досить широко використовується в рибному господарстві. Під ним розуміють кількість поживних речовин корму, за рахунок яких відбувається приріст одиниці маси риби або інших водних тварин. Найчастіше його виражають як відношення сухої маси з'їденого корму до приросту сухої маси риби. Величина коефіцієнту продуктивної дії корма залежить від того, яка частина спожитого корму засвоюється.

При споживанні великої кількості корму засвоюється менша його частина, ніж  при  споживанні  обмеженої  кількості.  Про  ефективність  засвоєння

корму можна судити за коефіцієнтами використання корму першого порядку K1, запропонованим B.C. Івлєвим. Близький до нього показник – коефіцієнт екологічної ефективності росту – уведений Ю. Одумом. Коефіцієнт    використання    корму    першого    порядку    (у    відсотках)

характеризується відношенням приросту маси тіла організму або продукції популяції до величини раціону:

К1 = (Q1∙ 100)/Q

де Q1  – енергія, накопичена в організмі; Q – загальна кількість енергії, що

надходить  із  кормом.  B.C.  Івлєвим  обґрунтований  також  коефіцієнт

використання корму другого порядку К2, що відповідає ефективності росту тканин по Ю. Одуму. Цей коефіцієнт відбиває використання на ріст не повного раціону, а засвоєного (асимільованого) корму. Він виражається у відсотках  і  дорівнює  відношенню  енергії  приросту  до  всієї  спожитої енергії за винятком енергії відходів:

К2 = (Q1∙ 100)/( Q–Q2),

де Q1  – енергія, накопичена в організмі; Q – загальна кількість енергії, що

потрапляє з кормом; Q2  – енергія, що міститься в продуктах виділення.

Коефіцієнти К1  і К2, специфічні для кожного виду тварин, вони залежать

від вікової й розмірної структури популяції, трофічних, температурних,

гідрохімічних і інших умов середовища. Використання коефіцієнтів К1 і К2 для  розрахунків  продуктивності  популяцій  гідробіонтів  в  умовах природних водойм обмежено неможливістю врахування всіх складних динамічних  процесів,  що  відбуваються  на  великих  просторах  водних

об'єктів у різні роки й при різних умовах, але ці формули більшменш успішно  можуть  застосовуватися  для  аквакультури,  де  вирощуються окремі популяції гідробіонтів.

Щоб перейти від згаданих коефіцієнтів до оцінки абсолютних (або навіть  відносних)  показників  продуктивності  популяцій  гідробіонтів  в

умовах природних водойм, необхідно мати у своєму розпорядженні велику й різнобічну інформацію, зокрема враховувати дані кількісних досліджень чисельності й біомаси популяції гідробіонтів у природних умовах.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: