Название: Гідробіологія: конспект лекцій. Частина ІІ - Курілов О.В.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 2090

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |



13.1.3 Стійкість екосистем

 

Це поняття відрізняється деякою невизначеністю, оскільки в нього вкладається різний зміст. Насамперед, стійкою може називатися система, що відрізняється сталістю свого стану, відсутністю змін. Інший критерій – інерція,   стійкість   до   порушень,   третій   –   «еластичність»,   здатність вертатися до вихідного стану після порушення зовнішніми силами. Четвертий критерій – амплітуда змін у відповідь на зовнішні впливи, величина відхилення, при якому система може вертатися у вихідний стан. Нарешті, істотний ступінь сталості (подібності) процесів, що супроводжують відхилення й повернення системи у вихідний стан при багаторазових аналогічних змінах зовнішніх умов. Особливою формою стійкості систем є циклічність змін, наявність стабільних лімітованих циклів. Стійкість структурних (Sc) і функціональних характеристик (Sф) екосистем можна оцінити середнім значенням відхилень вимірюваної величини щодо середньої (Δ1); середнім значенням квадрата вимірюваної

величини щодо середньої (Δ2); відношенням середньої геометричної до середньої арифметичної (Δ3); як міру гомеостазу передбачається використовувати величину G1  = 1 – (Sc/Sф) при  Sc  ≤ Sф  якщо стабільність оцінюється як Δ3, або G1 = 1 – (Sф/Sc) при  Sc ≥ Sф, якщо стабільність оцінюється як Δ1  або Δ2.  Система вважається тим стабільніше, чим менше стан одних компонентів (функцій) залежить від коливання інших. Вертикальні міграції водоростей залежно від яскравості висвітлення – приклад підтримки гомеостазу за рахунок поведінкових реакцій. У подібному аспекті варто розглядати вертикальні міграції зоопланктону й інші адаптивні переміщення гідробіонтів. Величезна кількість можливих поведінкових реакцій підсилює стабільність (стійкість) живих систем в умовах різких локальних і тимчасових змін в абіотичному середовищі. Гомеостатичні механізми екосистем являють собою буфер, що гасить амплітуду  змін  систем  у  певних  межах.  У  процесі  еволюції  всі  живі системи накопичують інформацію, стають більш складними й, відповідно, більш збалансованими. Стійкість живих систем звичайно зростає з ускладненням їхньої структури, зокрема видової й трофічної, що у свою чергу  супроводжується  характерними  зрушеннями  в  енергетиці угруповань.

Подання, відповідно до якого стійкість систем зі збільшенням біорізноманіття підвищується, розділяється не всіма фахівцями. Деякі дослідники  вважають,  що  високе  різноманіття  можна  розглядати  як

«порядок» і як «безладдя». Чим складніше система, тим більше в ній елементів, які можуть виявитися не відповідними «порядку».

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: