Название: Гідробіологія: конспект лекцій. Частина ІІ - Курілов О.В.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 2303

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |



13.1.2 Взаємодія живого й кісного компонентів

 

Хоча екосистема являє собою матеріальнофункціональну єдність біоценозу й біотопу, роль кожного компоненту у визначенні властивостей цілого вкрай неоднакова. У зв'язку із цим однією з найважливіших характеристик водних екосистем є кількісне співвідношення між масами живого  й  неживого  субстратів.  Чим  це  співвідношення  менше,  тим,  за інших рівних умов, слабкіше вплив біоценозу на біотоп, менш ефективне кондиціювання середовища, спрямоване на посилення гомеостазу системи. Як  правило,  кісний  компонент  у  водних  екосистемах  представлений значно сильніше, ніж у наземних. Середня біомаса організмів на суші досягає 10 кг/м2, у гідросфері – близько 10 г (суха маса), тобто в тисячу разів менше. Якщо врахувати, що область поширення життя на суші виміряється по вертикалі десятками метрів, а у воді звичайно сотнями метрів і кілометрами, незмірно менша концентрація життя в гідросфері стає ще більш очевидною. У межах гідросфери питома вага живого компонента зростає зі зменшенням водойм. У Світовому океані на 1 м3

води доводиться в середньому 20 мг сирої біомаси, у великих озерах – частки грамів, у водосховищах – до декількох грамів, а в рибоводних ставках – до кілограма. Інакше кажучи, чим менше й дрібніше водойма, тим, як правило, вище в його екосистемі роль живого компонента й сильніше вплив останнього на свій біотоп. Хоча по своїй масі живий компонент водних екосистем незмірно менше кісного, йому належить активна й провідна роль у біогеоценотичних процесах. Пристосовуючись до абіотичного оточення, біоценоз безупинно еволюціонує як система в результаті сумісної еволюції видів, що входять до нього. Біотоп відомим чином впливає на еволюцію біоценозу, але не є її причиною. Навпаки, зміни біотопу під впливом біоценозу, малопомітні в короткий термін, виглядають величезними в геологічному масштабі часу. Як приклад можна привести утворення коралових рифів у Світовому океані, заболочування й зникнення озер на суші. Хоча ідеальна схема колообігу речовин припускає їхнє переміщення по замкнутому колу, у реальних екосистемах спостерігається інша картина. Наприклад, кисень, що виділяється фотосинтезуючими  рослинами,  якоюсь  мірою  використовується  на дихання тваринами, але частина його тимчасово виходить із колообігу, переміщуючись в атмосферу. Вуглекислий газ, що виділюється тваринами,

не повністю споживається рослинами, у якійсь кількості зв'язуючись у солі вугільної кислоти або виходячи в атмосферу. ОР після відмирання організмів частково опускається на ґрунт і заховується в товщі донних опадів. Основними резерватами, у які переміщуються речовини, що тимчасово виходять із колообігу даної екосистеми, є донні опади й атмосфера. Отже, через донні опади й атмосферу здійснюється колообіг речовин, і він не є замкнутим. Варто додати, що сам процес взаємодії кісного й живого компонентів екосистеми далеко не завжди відповідає уявленню про колообіг речовин. Тільки стосовно до Світового океану в цілому можна говорити про циркуляції речовин практично по замкнутому колу, нехай і перериваному резерватами. Інші обставини у наземних водоймах. У безстічне озеро надходять різні речовини, частина з них виходить  із  колообігу,  акумулюючись  у  донних  відкладах.  У  стічних озерах цей процес доповнюється виносом як мертвого матеріалу, так і живих організмів (біосток). Ще сильніше виражені відхилення від ідеалізованої схеми циклічної міграції речовин у водосховищах і ріках, стосовно до яких говорять про транзитний або потоковий колообіг. Організми, що народжуються у верхній ділянці ріки, зносяться вниз за течією й більше не беруть участь у процесі колообігу речовин у місці свого виникнення. У розглянутій ділянці нові організми розвиваються за рахунок алохтонного матеріалу, що надходить із водою з вище розташованих ділянок, з поверхневим стоком, з атмосфери й ґрунтових вод. Транзитний тип  колообігу  речовин  характерний  і  для  багатьох  ділянок  Світового океану,  розташованих  у  межах  потужних  горизонтальних  течій. Наприклад, Гольфстрім і Куросіо переносять речовини й організми на тисячі кілометрів.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: