Название: Гідробіологія: конспект лекцій. Частина ІІ - Курілов О.В.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 2303

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |



12.2.1 Нейтралізм і конкуренція

 

Нейтралізм і конкуренція являють собою найбільш характерні взаємини між популяціями гідробіонтів одного трофічного рівня. Зокрема, нейтральні   відносини  звичайно   спостерігаються  у  домінуючих   видів даного трофічного рівня. В 1934 р. Г. Ф. Гаузе встановив правило (що згодом одержало назву принципу конкурентного виключення або принципу Гаузе), відповідно до якого споріднені види, що займають подібні екологічні ніші, не можуть співіснувати разом. Результат конкуренції визначається особливостями видів і середовища. У природних умовах близькі види або змінюють один одного в просторі по градієнту того або іншого фактора, або займають різні екологічні ніші. Іноді в гідробіоценозі є кілька масових видів одного трофічного рівня з подібним типом харчування, але в цьому випадку в них спостерігається або розбіжність пасовищ, або вони тримаються на різній глибині або на різних ділянках дна.  Принцип  конкурентного  виключення  не  завжди  стосується домінуючих видів. М. Хатчинсон у 1961 р. показав, що цей принцип не діє, коли час помітних сезонних змін середовища менше або дорівнює тому, яке потрібно для витиснення одного виду іншим. Інакше кажучи, чим коротше життєвий цикл в особин даного виду, тим менше стосується нього

принцип конкурентного виключення. Цим, зокрема, можна пояснити так званий «планктонний парадокс» – відсутність конкурентного виключення домінуючих видів у фітопланктоні, тривалість генерацій якого дорівнює деяким дням або навіть годинам. Інше пояснення «планктонного парадоксу» – розбіжність «місць харчування», що виключає конкуренцію. Кожна водорость – центр виснаження біогенів, що зменшуються до периферії   клітини.   Теоретичний   розрахунок   обсягу   зон   виснаження показує, що перекривання цих зон (збіг «місць харчування») практично може спостерігатися тільки при концентрації вище 3∙ 108  кл∙дм3, що рідко досягається в природних умовах. Нарешті, висловлена й аргументується експериментальними даними гіпотеза рівноваги, відповідно до якої ріст популяції кожного виду водоростей обмежується одним біогеном або специфічною комбінацією з декількох біогенів; в оліготрофних водоймах у порівнянні з евтрофними більше лімітуючих факторів, і відповідно, населення різноманітніше.

У зоопланктоні й зообентосі принцип конкурентного виключення виражений найбільш різко у форм із тривалим життєвим циклом. Іноді в біоценозах можуть співіснувати в якості домінантних близькі види, що споживають подібну їжу, але тоді вони розрізняються за способом її добування. Ступінь конкуренції через їжу залежить від подібності спектрів харчування, потреби в кормі й кількості їжі, наявної в розпорядженні конкуруючих між собою видів. Виходячи із цих положень, уведені поняття обсягу, напруги й сили конкуренції. Обсяг конкуренції – це відношення тої частини харчового раціону, через яку конкурують види, до всього їхнього раціону. Обсяг конкуренції (d), що відбиває ступінь харчової подібності організмів, може бути обчислений по формулі d = С1 + С2 + С3 + … + Сп, де Ci – найменше відсоткове значення першого компонента в їжі одного із двох конкурентів, С2 – найменше значення другого компонента і т.д. Наприклад, у спектрі харчування личинок двох видів поденок до загальними компонентами, через які конкурують обидва види, є спірогира й кладофора. У їжі першого виду личинок на частку спірогири доводиться по вазі 51%, на частку кладофори – 30%, а в других значення цих компонентів відповідно дорівнюють 7 і 45%. Обсяг конкуренції дорівнюватиме: 7 + 30 = 37%.

Під напругою конкуренції (i) розуміється відношення потреб організмівспоживачів тієї їжі, за яку вони конкурують, до її наявності: i = [(а1+а2)/b]∙ 100%, де а1  і а2  – кількість їжі, споживана за добу відповідно першим   і   другим   видами,   b   –   біомаса   харчових   об'єктів   у   місці перебування конкурентів.

Сила конкуренції (е) є добуток її обсягу на напругу, помножений на ступінь збігу пасовищ (q) конкуруючих організмів: e = d∙ i∙ q. Сила конкуренції виражається в конкаліях, кількість споживаної й наявної їжі (а і b) – у грамах на 1 м2. Принцип розрахунку сили конкуренції через їжу

може бути розповсюджений і на інші життєві ресурси. Негативний вплив харчових конкурентів один на одного тим значніше, чим більше збігаються їхні спектри харчування, чим менше корму у водоймі й вище чисельність споживачів.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: