Название: Гідробіологія: конспект лекцій. Частина ІІ - Курілов О.В.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 2090

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |



12 ГІДРОБІОЦЕНОЗИ

 

Під біоценозом (гідробіоценозом) розуміється біологічна система, що складається з популяцій декількох видів, що населяють певну ділянку життєвої арени (біотоп, або екотоп), що утворюють функціональну єдність і здійснюють у взаємодії з неживою природою колообіг речовин з використанням  енергії,  що  надходить  ззовні.  Біоценоз  і  біотоп перебувають у єдності один з одним і не можуть розглядатися як два взаємодіючих компоненти, будучи двома сторонами єдиного цілого – екосистеми, взаємозалежними у своєму розвитку; біотоп є одночасно й ділянкою   життєвої   арени,   і   сукупністю   умов   існування   для   своїх мешканців. Біоценози як форми організації життя виникли й розвивалися, історично видозмінюючись у процесі становлення біотичного колообігу на Землі.

Звичайно біоценози складаються з автотрофів і гетеротрофів, рідше – тільки із останніх і тоді є системами, що існують за рахунок енергії алохтонної  (що  надходить  ззовні)  ОР.  У  першому  випадку  біоценози можна назвати функціонально повночленними. У ряді водойм біоценози, будучи функціонально повночленними, у значній мірі існують за рахунок

енергії  ОР,  що  надходять  із  водозбірної  площі,  тобто  тих,  що продукуються наземними екосистемами. Висловлюється думка, що крім авто і гетеротрофів доцільно виділяти ще одну функціональну групу, яку варто розглядати як особливий компонент функціонально повночленних біоценозів.  Це  азотфіксатори,  що  забезпечують  зв'язаним  азотом автотрофів,        і        представлені        синьозеленими,        сапротрофами

(вільноживучими бактеріями), біотрофами (бактеріями й актиноміцетами, симбіотично пов'язаними з автотрофами).

Вкрай характерно для біоценозів проникнення їхніх елементів у сусідні угруповання, і навпаки. У зв'язку із цим межа між окремими біоценозами звичайно не буває різкою, і в місці їхнього зіткнення існує

деяка перехідна зона, що одержала назву екотон. Часто вона характеризується населенням більш різноманітним і рясним, ніж у суміжних біоценозах. Тенденція до збільшення різноманіття й численності населення на стику угруповань одержала назву крайового ефекту.

У порівнянні з популяціями біоценоз як система вищого рангу інтегрований     менш     жорстко.     Його     цілісність     проявляється     у

функціональній і структурній єдності всієї сукупності популяцій так, що зміна одного з компонентів негайно відбивається на стані всієї системи. Між структурнофункціональними вузлами біоценозу існує складна кореляція з використанням зворотних зв'язків, що забезпечує стійкість системи в умовах деформуючих впливів зовнішнього середовища, якщо вони  не  виходять  за  межі  регуляторних  можливостей  біоценозу.  Такі умови складаються далеко не завжди, тому біоценози не можна відносити

до систем з високим ступенем саморегуляції, що часто проявляється лише в здатності змінюватися в певній послідовності, існувати в рівноважнозмінному стані.

Як усяка біологічна система, біоценоз являє собою спільність взаємодіючих один з одним елементів, що по своїх властивостях не дорівнює сумі властивостей її елементів. Взаємодія окремих елементів при

всій  його  складності  скоординовано  таким  чином,  що  забезпечує динамічну   стійкість   системи   за   рахунок   регулювання   інтенсивності окремих біоценотичних процесів. Самовідтворення гідробіоценозів здійснюється  у  формі  колообігу  речовин  і  самовідновлення  системи  із

продуктів її руйнування з використанням енергії, що надходить ззовні. Одним з об'єктивних критеріїв самостійності біоценозу може служити перевищення   обсягу   колообігу   речовин   усередині   угруповання   над

обсягом зовнішнього обміну. Внутрішньобіоценотичний обмін не тільки абсолютно, але й відносно зростає зі збільшенням біомаси й розширенням просторових границь угруповання. Чим більше енергії проходить через біоценоз, тим вище його стійкість. Під нею розуміється збереження біоценозами структурнофункціональної організації, включаючи той випадок, коли  спостерігається  циклічна закономірно  повторювана зміна

станів угруповання, зокрема, відповідно до геофізичних циклів. Той самий біоценоз, залишаючись самим собою, виглядає й функціонує порізному навесні, улітку, восени й узимку, удень і вночі. Такі циклічні зміни біоценозів  на  тлі  періодичної  зміни  зовнішніх  умов  розглядаються  як явище екосистемне.


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: