Название: Гідробіологія: конспект лекцій. Частина ІІ - Курілов О.В.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 2090

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |



11.3.4 Енергобаланс популяцій

 

Кожна популяція існує, споживаючи, накопичуючи і розсіюючи енергію відповідно до законів термодинаміки. Енергетичний баланс окремих особин популяцій можна виразити рівнянням: Е = Еа  + Ed  + Em + Еr + Ее, де Е – енергія, що одержується з їжею, Еа – енергія, що акумулюється в організмах популяції, Еd – енергія деструкції, Em – енергія метаболітів, Ее – енергія екскрементів, Еr – енергія відчужуваних структур. Під енергією, отриманою з їжею, розуміється величина добового раціону, виражена в калоріях, незалежно від ступеня засвоєння корму. Енергія деструкції визначається величиною дихання й дорівнює тої, котра йде на виконання зовнішньої (пересування, риття нірок, побудова трубок і т.д.) і внутрішньої (травлення, виділення, осморегуляція та ін.) роботи. Енергія екскрементів і метаболітів – та, яка відповідно міститься у фекаліях і продуктах виділення. Енергія відчужуваних структур – та, що міститься у статевих продуктах, що викидаються назовні, екзувіях, панцирах і т.п., а також у різних частинах тіла, що втрачаються, включаючи втрати, які викликаються паразитами. Серед кінцевих продуктів азотистого обміну в більшості водних безхребетних і риб переважає аміак (амонотелія), меншу роль грає виділення сечовини (урікотелія) і сечової кислоти (уреотелія).

Сумарний  енергобаланс  популяції  можна  виразити  тим  же рівнянням, що використовується відносно окремих особин, трохи інакше трактуючи  його  окремі  члени.  Необхідно  враховувати,  що  за досліджуваний відрізок часу частина особин зникає з популяції (виїдання, смертність, еміграція) і разом з тим відбувається поповнення останньої (народжуваність, імміграція). З огляду на ці особливості під Еа  варто розуміти ОР, що накопичена не тільки в наявних, але й в елімінованих особинах.  Точно  так  само  доводиться  мати  їх  на  увазі  при  визначенні інших складових рівняння. Рівною мірою необхідно враховувати динаміку поповнення  популяції  за  рахунок  відродження  еміграції  й  імміграції особин. Енергобаланс популяцій відбиває їх дві найбільш важливі функції: величину потоку енергії й продукцію нових речовин. Першу часто оцінюють рівнем енерговитрат, що характеризується сумарним споживанням кисню в одиницю часу. Перемножуючи кількість спожитого кисню на оксикалорійний коефіцієнт (3,38 кал/мг О2), одержимо величину всіх аеробних енерговитрат. Якщо додати до неї ентропію енергії, що добувається  анаеробно,  одержимо  суму  всіх  енерговитрат.  Величина потоку енергії дорівнює сумі енергії що розсіюється (енерговитрати) і втрачається у відчужуваному матеріалі (включаючи вилучену паразитами). Відносна величина енерговитрат, або інтенсивність розсіювання (ентропія) енергії,  виражається  відношенням  всіх   енерговитрат  популяції   до   її біомаси. Кількість енергії що акумулюється визначається тією сумою органічної речовини, що утворюється популяцією (приріст тіла, виділення

енергоємних речовин і структур). Інтенсивність акумуляції енергії виражається її кількістю, накопиченою популяцією, віднесеною до біомаси останньої. Загальна кількість енергії, що трансформується популяцією (потік енергії популяції), складаючись із тієї її частини, що розсіюється, і тієї, що акумулюється, дорівнює енергії асимільованої. Відношення останньої до середньої біомаси популяції характеризує інтенсивність припливу енергії в популяцію. Енергобаланс кожної популяції відбиває її специфічні властивості, а також перебуває під впливом зовнішніх умов. Величина розсіювання енергії популяції, з одного боку, пропорційна її біомасі, а з іншого боку – інтенсивності метаболізму, властивого особинам. Оскільки зі зменшенням розмірів організмів інтенсивність їхнього метаболізму підвищується, із двох популяцій з рівною біомасою розсіювання  енергії  буде  більше  в  тієї,  котра  складається  із  дрібних особин. Точно так само варто оцінювати й роль молоді в популяціях великих організмів. Крім розмірної ознаки, не треба, звичайно, забувати й про   видові   розходження   рівня   метаболізму.   За   інших   рівних   умов популяції, що складаються з особин з високим рівнем обміну, вимагають для підтримки свого існування більше енергії, ніж популяції, утворені організмами з низькою інтенсивністю метаболізму.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: