Название: Гідробіологія: конспект лекцій. Частина ІІ - Курілов О.В.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 2181

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |



17.4.4 Основні угруповання тваринного населення водосховищ

 

Зоопланктон. У новостворених дніпровських водосховищах зоопланктон формувався на основі біофонду залитих заплавних водойм і річкових угруповань безхребетних тварин. Для фауни дніпровських водосховищ властиві більше 650 видів планктонних і бентосних інфузорій, причому видовий склад донних форм значно різноманітніше, ніж планктонних. У планктоні водосховищ їх налічується більше 100 видів, чисельність яких може досягати 1,0–3,5 млн. екз.∙м3. У донних ґрунтах тих же  водосховищ  виявлено  й  описано  більше 450  видів.  Показник чисельності донних інфузорій у дніпровських водосховищах коливається в

межах 1–13 млн екз.∙м2, а їхня біомаса – 13–153 мг∙м2.

Основні представники зоопланктону водосховищ – це гіллястовусі

ракоподібні: дафнії, босміни, хідоруси, лептодора. З веслоногих поширені циклопи, з коловерток – брахіонус, керателла, аспланхна і т.д. Гіллястовусі

ракоподібні становлять більше половини загальної біомаси зоопланктону,

а інша частина доводиться на коловерток і веслоногих рачків. Серед зоопланктонтів найбільш добре пристосовуються до змін умов середовища коловертки. Їхні короткі життєві цикли, високі темпи розмноження, еврибіонтність і евритермність забезпечили процвітання цієї групи у всіх дніпровських водосховищах на всіх етапах їхнього розвитку. У пелагіалі

найбільш часто зустрічаються коловертки аспланхна пріодонта й брахіонус келиховидний. Останній вид, окрім високої продуктивності, має широкий діапазон адаптацій до змін температури, світлового режиму, наявності забруднень. Широко поширені популяції хижої коловертки аспланхна, що може споживати не тільки тваринний, але й рослинний корм (фітопланктон). Аналіз видового різноманіття, чисельності й біомаси безхребетних свідчить про те, що домінуючими серед зоопланктону водосховищ, утворених на рівнинних ріках, є нижчі ракоподібні озерного й річкового комплексів.

Фітофільні угруповання безхребетних.  Серед  фауни  заростей,  або зоофітосу, зустрічаються різні екологічні угруповання мікро, мезо і макрозоофітоса. До мезо і мікрофітосу відносяться гідри, нематоди, олігохети й інші безхребетні. Макрозоофітос представлений колоніями моховинок,   молюсками,   п'явками,   ракоподібними,   личинками   деяких комах, водяними кліщами та ін. Формування зоофітосу дніпровських водосховищ пов'язане із заростанням мілководь. Основну роль у формуванні біомаси зоофітосу грають молюски, ракоподібні й личинки комах. На молюсків доводиться в різних водосховищах від 57 до 94% загальної чисельності зоофітосу. Ракоподібні представлені в основному бокоплавами (1–10%), а комахи – личинками хірономід, що формують від

1 до 8% загальної біомаси зоофітосу. До складу зоофітосу дніпровських водосховищ входять організми каспійського комплексу, серед яких домінують двостулкові молюски дрейсена річкова й дрейсена бузька (90–

92%) і бокоплави (1–5%). Бокоплавів у різних водосховищах виявлено 16 видів.   Представники   родів   понтогамарус   і   дікерогамарус   найбільш

поширені на вільних від заростей мілководдях і на ділянках що помірно заростають вищими водяними рослинами, де вони виявляються як у складі бентосу, так і в заростях макрофітів. У піщаних берегів водосховищ можна

спостерігати, як хвилі виносять на берег велику кількість бокоплавів, які відразу ж зариваються в пісок до появи наступної хвилі. Саме властивість зариватися в ґрунт сприяло поширенню каспійських видів (зокрема, понтогамаруса Сарса) по Дніпру.

Мікро і мезозообентос. До найпоширеніших представників мікро і

мезозообентосу, що зустрічається на різних ґрунтах дніпровських водосховищ, відносяться черепашкові корененіжки, серед гіллястовусих ракоподібних   переважає   хідорус   сферичний,   а   серед   веслоногих   – діациклоп довгохвостий. Серед організмів мезозообентосу виявляються личинки хірономід й інших комах. Найпоширенішими представниками мікрозообентосу є види, пристосовані переважно до певного типу ґрунтів. Так, на чистих пісках домінують безпанцирні коловертки, а на слабко замулених – нематоди. Мезозообентос на чистих пісках у дніпровських водосховищах представлений в основному олігохетами й личинками хірономід. На замулених пісках до 40% загальної біомаси доводиться на личинок хірономід, 30% – на олігохет і близько 10% – на гіллястовусих і веслоногих  рачків.  Мікро  і  мезозообентос  найбільш  широко представлений на сильно замулених пісках.

Макрозообентос. Формування зообентосу дніпровських водосховищ із моменту їхнього утворення пройшло ряд етапів. У перші два роки відбувалася деградація річкових ценозов і змішування їх з бентосними угрупованнями водойм, що потрапили в зону затоплення. На великих площах  мілководь  формувався  тимчасовий  хірономідний  ценоз.  Його

основу складали личинки мотиля, які добре витримують зниження вмісту кисню у воді завдяки тому, що газообмін в цих личинок відбувається як

через трахейні зябра, так і через поверхню тіла. Значні площі водного дзеркала створювали сприятливі умови для появи цілих хмар блідожовтих або салатового кольору невеликих комарівдзвінців, які і є імагінальною стадією  мотиля.  На  цьому  етапі  формування  зообентосу  дніпровських

водосховищ поступово зростала чисельність і біомаса личинок хірономід інших видів й зменшувалася – мотиля. У літоральній зоні з піщаним дном розселилися дрейсена річкова й дрейсена бузька. З'явилися також угруповання   гамарид.   Сукцесії   зообентосу   в   глибоководній   частині

дніпровських водосховищ відбувалися в напрямку відновлення домінуючої ролі   олігохет  родів   лімнодрилюс,  поліхет,  ракоподібних   і   молюсків дрейсен. При цьому продуктивність зообентосу різко зростала практично у

всіх дніпровських водосховищах. Етап завершення формування заростей макрофітів збігся з формуванням олігохетномолюскових ценозів, а в літоральних зонах – ценозів з домінуванням п'явок, молюсків, рівноногих ракоподібних. На цьому етапі в бентосі замулених пісків і сірого мулу переважають молюски дрейсени й живородки, личинки хірономід і олігохети.

Серед заростей очерету звичайного, рогоза вузьколистого й інших рослин  налічується  від  54  до  96  видів  бентосних  організмів. Найпоширеніші дрейсени, каспійські гамариди, хірономіди. На більш відкритих ділянках мілководь у бентосі домінують личинки хірономід. В окремих місцях спостерігаються скупчення хробаківтрубочників і молюсків.  Серед  двостулкових  молюсків  у  дніпровських  водосховищах

виділяються своїми значними розмірами представники сімейства уніонід, з яких найпоширеніші перловиця звичайна, клиноподібна, товста, беззубка звичайна (анодонта). На стулках уніонід часто поселяються дрейсени, вони утворюють колонії досить значних розмірів. Анодонта заселяє переважно ділянки водосховищ із невеликою проточністю або без течії. Перловиці можуть нормально розвиватися на руслових ділянках із супіщаним дном і більш швидкою течією. Особливої уваги заслуговує факт поширення у всіх дніпровських водосховищах гідробіонтів каспійського фауністичного комплексу. Протягом 1950–1960 рр. у Каховське й інші водосховища з метою збагачення природної кормової бази риб були вселені бентосні організми, які до цього жили лише в низов'ях Дніпра й у Дніпровсько Бузькому лимані. У нових умовах вони добре акліматизувалися й протягом

15–20 років поширилися у всіх водосховищах Дніпра, а по системі каналів розселилися й в інших водоймах України. Крім дрейсени бузької, у дніпровських водосховищах сформувалися популяції молюска монодакни. Найбільш високої чисельності вони досягають у гирлових ділянках лівобережних приток Дніпра (Сули, Ворскли, Самари), де мінералізація води більш висока, ніж в інших ділянках водойм. Значного розвитку серед

організмів  макрозообентосу  досягли  такі  представники  вищих ракоподібних   каспійського   фауністичного   комплексу,   як   гамариди,

корофіїди,  мізиди  й  інші.  Гамариди  живуть  переважно  в  мілководних зонах, що помірно заростають вищою водною рослинністю. Їх можна віднести  як  до  зообентосу,  так  і  до  зоофітосу.  Гамариди  родів понтогамарус  і  дікерогамарус  переважно  заселяють  піщані  обмілини  з

різним ступенем замулення й чистий мул. Їхня чисельність у літні місяці може досягати 200–500 екз.∙м2 при біомасі 30–50 г∙м2. Найбільш продуктивним  виявився  понтогамарус  меотікус,  чисельність  якого  на досить вузькій прибережній смузі із грубозернистим піщаним дном може досягати 100–150 тис. екз.∙м2, а біомаса – 150–200 г∙м2. У бентосі ділянок мілководь, що не заростають, переважають корофіїди, біомаса яких може бути значною. З інтродукованих ракоподібних добре прижилися у водосховищах Дніпра мізиди. Придатними для них біотопами є мілководні плеси з мулистопіщаними ґрунтами, уповільненою течією і сприятливим кисневим режимом. Серед бентонтів, що живуть у зарослих притерасних зонах мілководь, зустрічається водяний ослик, чисельність якого досягає

2–3 тис. екз.∙м2. На сучасному етапі зообентос дніпровських водосховищ стабілізувався   за   видовим   різноманіттям,   чисельністю   й   біомасою.

Біопродуктивність   макрозообентосу   може   змінюватися   залежно   від

кліматичних умов, але такі коливання відбуваються в межах постійних угруповань основних бентосних популяцій.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: