Название: Гідробіологія: конспект лекцій. Частина ІІ - Курілов О.В.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 2305

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |



17.3.2 Екосистеми закритих лиманів

 

У тих випадках, коли стік ріки в лиман знижується або припиняється внаслідок   пересихання,   замулення   або   зміни  напрямку  течії,   нижня частина долини відкритого лиману, що мала зв'язок з морем, поступово перекривається пересипом, втрачається зв'язок з морем, і лиман стає закритим. До цього типу належать Хаджибейський, Тілігульський і Куяльницький  лимани.  У  ДунайськоДністровському  межиріччі знаходяться лиманилагуни Алібей, Будакський, Бурнас, Шагани. Вони відділені від моря вузьким пересипом, що під час шторму розмивається й тоді морська вода заповнює більшу частину їхньої акваторії. Між собою вони з'єднуються (за винятком Будакського) широкими протоками. До них надходить досить мінералізована вода (4–5 ‰) зі стоком дуже маленьких рік Алкалія й Ходжадер. У літню межень, коли різко скорочується приплив прісних вод і зростає випаровування води, їх мінералізація перевищує солоність води в морі. Дно лиманів покрите мулом і раковинами відмерлих молюсків. На відміну від інших, Будакський лиман з'єднується із Дністровським лиманом численними неширокими єриками, а від моря відділений піщаною косою. У закритих лиманах зовнішній водообмін, пов'язаний  з  надходженням  морських  і  річкових  вод,  не  грає  такої

важливої ролі у функціонуванні їх екосистем, як у відкритих. Закриті лимани ПЗЧМ характеризуються дуже слабким зовнішнім водообміном і зміною водних мас.

Куяльницький і Хаджибейський лимани відділені від Чорного моря пересипом        шириною       до        3            км        і           повністю        втратили        з           ним     зв'язок.

Тілігульський лиман з'єднується із Чорним морем неглибоким штучно створеним каналом і має дуже слабкий водообмін з морем. Тому приплив вод у зазначені лимани відбувається в основному внаслідок поверхневого стоку й атмосферних опадів і становить від 18 до 50% їхнього загального

обсягу. Приблизно така ж кількість води випаровується й інфільтрується. У зв'язку з таким балансом прибуткової й видаткової частин вирішальну

роль у визначенні екологічного стану закритих лиманів грають внутрішньоводоймові гідродинамічні процеси. Це, насамперед різні види течій, завдяки яким забезпечується перенос водних мас між окремими ділянками лиманів, транспорт розчинених газів, зважених речовин, гідробіонтів. Важлива роль у функціонуванні екосистем закритих лиманів належить масообміну між окремими шарами води. Завдяки цьому рівномірно перемішується вода на різних глибинах, зменшуються площі

застійних зон.

Біота   закритих         лиманів          значно            бідніше,          ніж      відкритих.      У Куяльницькому лимані солоність води досягає на окремих ділянках 70–105

‰ (середня 87 ‰) і вище. Фактично така вода являє собою ропу. До таких умов пристосовуються лише окремі гіпергалінні організми. Серед фітопланктону   зустрічаються   більш   стійкі   до   таких   умов   діатомові

водорості, а із зелених – дюналіела. Нитчасті водорості представлені кладофорой  сиваською,  a  з  ракоподібних  адаптувався  рачок  артемія соляна.

Мінералізація води в Хаджибейському лимані коливається в межах

6‰, за винятком Палієвської затоки, де вона може досягати 60‰ і вище. Такий відносно невисокий рівень солоності води пов'язаний з його періодичним промиванням. Мінералізація води визначає видовий склад рослинних і тваринних організмів. У фітопланктоні є морські, солонуватоводні   й   прісноводні   форми.   У   зоопланктоні   переважають морські форми, зокрема гідромедузи, сцифомедузи, личинки поліхет, вусоногі раки, солонуватоводні коловертки, молюски. Усього налічується

34 види планктонних і 24 види найбільш еврибіонтних донних безхребетних. У зообентосі зустрічаються хробаки – нереїди, молюски й

інші безхребетні. Видовий склад промислово цінних бентосних організмів протягом останніх 50–60 років істотно змінився. Так, масові поселення молюсків мідії й кардіуму змінилися біоценозами морського жолудя й мітилястера, а креветка трав'яна – більш дрібною звичайною. Такі зміни відбулися в результаті природних процесів розвитку гідробіоценозів лиману. Вони можуть порушуватися при втручанні людини в ці процеси

або природні екстремальні явища, як це відбулося при зміні солоності води в Хаджибейському лимані після землетрусу 1977 р. Внаслідок зрушень земної поверхні в прибережній зоні лиману з'явилися прісноводні струмки, у результаті знизилася загальна солоність води. Через кілька років після землетрусу в лимані почали розмножуватися такі риби, як короп, лящ, срібний карась, тараня й інші представники прісноводної іхтіофауни. Дотепер значна доля приходного балансу лиману визначалася прісними і слабко   мінералізованими   комунальними   і   промисловими   стоками   м. Одеси.  Після  вселення  риб  далекосхідного  фауністичного  комплексу (білий амур, білий і строкатий товстолоби, піленгас) лиман стали використовувати в рибогосподарських цілях.

Тілігульськийлиман з'єднується із Чорним морем штучно створеним каналом,  але  водообмін  між  ними  дуже  слабкий  і  непостійний,  тому істотно не впливає на гідрологічний режим лиману, окрім його низов'я. По гідрохімічному складу вода в ньому наближається до морської (мінералізація 13–20‰). Довжина лиману по осьовій лінії становить 55–80 км, а ширина – від 1,0 до 4,5 км. При такій витягнутій формі й зниженому водообміні в самій верхній його частині значні площі мілководь покриті заростями очерету й інших повітряноводних рослин (близько 600 га). Ще більші масиви (1800 га) вкриті підводними заростями рдесту гребінчастого і рупії спіральної. У нижній частини зустрічаються розріджені зарості зостери малої, a ближче до берега мілководдя вкриті макрофітами. Де не де ще збереглися зарості цистозири (на кам'яних субстратах).

Фітопланктон представлений 80 видами діатомових, синьозелених, дінофітових,  евгленових  і  зелених  водоростей.  Залежно  від  зонального

розподілу  солоності  води  переважають  морські,  солонуватоводні  або

прісноводні форми. Такий самий і розподіл зоопланктону, в якому домінуюче  положення  займають  коловертки,  гіллястовусі  й  веслоногі

рачки.

Серед 50 видів зообентосу переважають ракоподібні й молюски. Найбільш    за    все    морських    видів    –    26,    прісноводних    –    17,

солонуватоводних – 7 видів. Серед бентосних організмів масовими є морські поліхети, молюски мітилястер, ракоподібні – морський жолудь і краби.

Іхтіофауна Тілігульського лиману більш різноманітна, ніж Хаджибейського  й  Куяльницького  лиманів.  Тут  було  зареєстровано  56 видів риб, але в останні роки XX ст. залишилося тільки 29 видів, з яких 21

– морські. Серед них домінують бички (13 видів), зустрічаються губанові, атерина, тюлька, судак, срібний карась, глоса, кефалі.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: