Название: Гідробіологія: конспект лекцій. Частина ІІ - Курілов О.В.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 2305

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |



17.3 Екосистеми причорноморських лиманів

 

17.3.1 Екосистеми відкритих лиманів

 

Заповнені морською водою прируслові частини рівнинних річкових долин, у які надходять річкові води і які мають форму витягнутої затоки з невисокими берегами, відносяться до водойм лиманного типу. Вони утворюються внаслідок незначного зниження прибережної ділянки суши. Лимани діляться на відкриті й закриті. Відкриті з'єднуються з морем. Закриті відділені від нього пересипками або штучно створеними греблями.

Відкритими причорноморськими лиманами є ДніпровськоБузький, Дністровський  і  Березанський.  Для  них  характерна  значна  мінливість

фізикохімічних умов водного середовища, пов'язана з нестабільністю гідрологічного режиму, загальної солоності й іонного складу води. Внаслідок взаємодії річкового стоку й надходження морської води, згінно нагінних явищ, атмосферних опадів і випаровування води екологічні умови в  лиманах  можуть  істотно  змінюватися  за  короткий  час.  При  сильних вітрах з боку моря в лиман може надходити велика кількість солоної води, і тоді зростає загальна мінералізація. Навпаки, при напрямку вітру від берега в більшій частині акваторії переважають прісні або слабкосолоні води. У зв'язку із цим визначальним у функціонуванні водних екосистем відкритих лиманів є водообмін з морем і річковий стік. Оскільки морська вода у відкритих лиманах змішана із прісною водою материкового стоку, угруповання гідробіонтів являють собою об'єднання видів, що надходять сюди з моря й з річковим стоком. Адаптація гідробіонтів до таких умов середовища залежить від їх осморегуляторних можливостей виживати як у солоних, так і в прісних водах. Тому серед представників флори й фауни лиманів переважають еврибіонтні організми. Їхнє видове різноманіття досить обмежене, хоча відкриті лимани в цілому є високопродуктивними водоймами. Це пов'язане з тим, що у відкритих лиманах більш високий рівень біогенних і органічних речовин, що надходять із річковим стоком і морською водою. Крім того, під час нагону морської води в екосистему лиманів вноситься додаткова енергія. Все це створює передумови для високої біологічної продуктивності таких екосистем.

На стику прісних і солоних вод виявляється так званий  крайовий ефект біопродуктивності, що характеризується зростанням різноманіття й

чисельності видів у перехідній зоні (екотони), де екологічні умови більш різноманітні. Відповідно умовам середовища у відкритих лиманах розвиваються три групи гідробіонтів: прісноводні, морські й ендемічні. У зв'язку   з   особливостями   коливань   абіотичних   факторів   середовища

екосистеми відкритих лиманів постійно перебувають у стані динамічної рівноваги. Такий режим позитивно впливає на формування біопродуктивності.  Внаслідок  надходження  морських  і  річкових  вод  у

відкритих лиманах більш висока амплітуда коливань рівня води і її загальний водообмін. Завдяки цьому лимани добре промиваються, а в процесах самоочищення більш ефективно функціонують зарості вищих водяних рослин, що інтенсивно розвиваються в прибережних зонах.

Дніпровськобузький лиман  –  найбільший  у  Причорномор'ї.  Його функціонування          залежить         від            гідрологічного           режиму  низов'я        Дніпра,

надходження прісних вод з Південного Бугу й проникнення солоних морських  вод  із  Чорного  моря.  Низов'я  Дніпра  й  лиман  –  це  два різнотипних у морфофункціональному відношенні ділянки Дніпровсько Бузької гирлової області. Низов'я Дніпра включає розвинену дельту, численні заплавні водойми, устя рік Інгулець і Південний Буг. Загальна площа цієї області 492 км2, а протяжність від греблі Каховської ГЕС у

напрямку до моря – 132 км. Власно лиман займає площу 962 км2 і має довжину 63 км. Він включає два відроги – Дніпровський (55 км) і Бузький (47 км). Лиман відділений від Чорного моря Кінбурнською косою, a водообмін з морем здійснюється через Кінбурнську протоку (шириною близько   4   км   і   глибиною   3,5–5   м).   Через   лиман   проходять   два судноплавних канали: глибиною 10 м – у напрямку м. Миколаєва й 8 м – до м. Херсона.

Екосистема лиману характеризується добре розвиненою вищою водною    рослинністю,    що    утворює    унікальні    ландшафти.    Усього

налічується 26 видів вищих водяних рослин, серед яких переважають очерет,  куга  озерна,  рогоз  вузьколистий.  На  них  доводиться  до  20%

заростей. У лимані добре розвинена занурена рослинність, що займає до

30% загальної площі заростей. Особливістю поширення вищої водної рослинності в ДніпровськоБузькому лимані є поступове зменшення її видового різноманіття й біомаси в напрямку до моря з підвищенням мінералізації води. Так, у порівнянні зі східною частиною лиману, розташованою ближче до Дніпра, у його західній частині кількість видів скорочується з 26 до 7, а в приморській зоні значні площі мілководь майже

повністю позбавлені вищої водної рослинності. Зустрічаються лише невеликі   куртини   й   поодинокі   рослини   рдесту   гребінчастого,   рупії

спіральної, занихелії великої і зостери морської.

Вища водна рослинність у лиманах грає надзвичайно важливу роль біофільтра, що затримує й акумулює забруднюючі речовини, які надходять із площі водозбору. Крім того, вона утилізує біогенні й органічні речовини,

вносячи істотний внесок у процеси самоочищення водойм. Формування фітопланктону і його розподіл у різних зонах лиману відбувається під впливом зміни солоності води. У планктоні ДніпровськоБузького лиману виявлено  близько  750  видів  водоростей,  серед  яких  зелені  (263  види),

діатомові (229), синьозелені (111), дінофітові (50), криптофітові (7), евгленові (55), жовтозелені (14). Діатомові водорості представлені переважно (72%) морськими й солонуватоводноморськими видами. Серед

дінофітових водоростей такі види становлять близько 86%. У той же час зелені й синьозелені представлені в основному (84%) прісноводними формами. Значне видове різноманіття морських форм фітопланктону в лимані пов'язане із проникненням планктонних видів з морською водою під  час  її  нагону  з  ПЗЧМ.  У  фітомікробентосі  ДніпровськоБузького лиману виявлено  понад  600  видів  водоростей  (синьозелені, дінофітові,

криптофітові, евгленові, зелені, золотисті, жовтозелені, діатомові, бурі, червоні). Найбільше їхнє різноманіття (понад 400 видів) виявляється в східній частині. У центральній частині лиману воно зменшується (близько

300), а в західних, розташованих ближче до моря, ще більше знижується (менше 200 видів). Серед них домінують галофільні, морські й солонуватоводні форми.

Зоопланктон  найбільш  багатий  у  центральній  частині,  він збіднюється в напрямку до моря. Так, у центральних частинах лиману налічується  близько  108  таксонів,  серед  яких  прісноводні  й солонуватоводні види становлять 72%, евригалінні – 22%, а морські – 6%. Серед них 25 видів коловерток, 21 – веслоногих, 13 – гіллястовусих рачків. У розташовані ближче до моря частинах лиману зоопланктон значно бідніше, а його чисельність і біомаса невисокі. Переважають евригалінні й морські види, серед яких до 10 видів коловерток, 13 – веслоногих, 1 – гіллястовусих ракоподібних і 4 види інших безхребетних. Поряд зі зміною видового різноманіття спостерігається тенденція до зростання чисельності й біомаси зоопланктону по мірі віддалення від зони впливу морських вод.

Макрозообентос у лимані представлений також морськими, солонуватоводними й прісноводними видами. Серед них переважають прісноводні (39,4%) і солонуватоводні (40,7%) форми, а морських – усього

19,9%. У цілому в лимані налічується близько 240 бентосних видів, у тому числі: олігохет – 72, молюсків – 50, амфіпод – 30, поліхет – 13, кумових –

11, мізид – 10. Прісноводні види в основному зосереджені в центральній і східній частинах лиману, а солонуватоводні й морські – у західній. Варто

підкреслити, що зі зменшенням річкового стоку помітно зростає надходження в лиман солоних морських вод, а разом із цим зменшується

видове різноманіття прісноводних бентосних організмів.

Іхтіофауна лиману включає 81 вид риб – постійних і тимчасових мешканців, що заходять із Чорного моря. Переважають прісноводні види (39),  серед  яких  –  основні  представники  іхтіофауни  низов'я  Дніпра  й

Південного Бугу. Морських і солонуватоводних риб відповідно 17 і 12 видів. Крім того, відомо 8 видів різноводних риб і 5 – прохідних. Особливістю іхтіофауни ДніпровськоБузького лиману є те, що морські риби заходять у нього тільки влітку для нагулу. Збереження рівноважного

стану екосистеми ДніпровськоБузького лиману можливо лише за умови попусків води з Каховського водосховища.

Другим за величиною в ПЗЧМ є Дністровськийлиман. Його площа – близько 360 км2, і разом з дельтою Дністра він утворює єдину екосистему, відділену  від  моря  піщаною  КароліноБугазькою  косою.  Водообмін  з морем  здійснюється  через  досить  глибоку  (8–10  м)  і  широку  (280  м) протоку – Цареградське гирло. За винятком його, на більшій частині акваторії лиману глибина не перевищує 2,0 м. Тому від Цареградського гирла   до   м.   БілгородДністровський   створений   судноплавний   канал

глибиною 6–8 м. По морфометричним і гідрологічним характеристикам лиман умовно ділиться на три частини: північнозахідну, розташовану ближче до гирла Дністра, середню й приморську південну. Північно західна частина лиману більш мілководна, у ній акумулюється найбільша кількість твердих речовин стоку. Значна її площа вкрита заростями вищих водяних рослин. Через невелику глибину донні відклади під час вітрового

хвилєутворення легко змулюються, що й визначає високу каламутність води. Для водного режиму лиману характерні періодичні нагони й згони морських і прісних вод. Від взаємодії прісних і солоних чорноморських вод залежить мінералізація. Середня мінералізація води в північнозахідній частині становить 0,57 г∙дм3, у центральної – 1,10, а в приморської – 3,32 г∙дм3.  Під  час  нагону  морської  води  мінералізація  може  зростати  на більшій частині акваторії. У період весняних повеней або паводків, коли зростає надходження прісних вод у низов'я Дністра, лиман у значній мірі опріснюється. Залежно від переваги прісних дністровських або солоних чорноморських вод змінюється не тільки мінералізація, але й іонний склад вод – від гідрокарбонатнокальцієвого (перевага річкового стоку) до сульфатномагнієвого й хлориднонатрієвого класу.

Особливості гідрохімічного режиму лиману обумовлюють і поширення різних екологічних груп гідробіонтів. У складі фітопланктону налічується понад 300 видів і підвидів водоростей, у тому числі діатомові, зелені, синьозелені, жовтозелені, золотисті, дінофітові й евгленові. Найбільшим видовим різноманіттям відрізняються діатомові водорості. Друге  місце  займають  зелені  водорості.  Розвиток  синьозелених водоростей у лимані обмежується високою каламутністю води.

У складі зоопланктону переважають ракоподібні, зокрема веслоногі рачки. Найбільш багатий у таксономічному відношенні зоопланктон північнозахідної частини лиману, де мінералізація води найменша. Його середня біомаса становить близько 30 г∙м3. Для середньої частини характерна  перевага  евригалінних  форм.  У  більш  солоній  південній частині домінують веслоногі ракоподібні. Під час весняного паводка, коли вода південної частини лиману розпріснюєтся, відзначається значний розвиток прісноводних і солонуватоводних форм веслоногих і коловерток. При зменшенні прісноводного стоку в літню межень, коли зростає мінералізація води, здебільшого розвиваються солонуватоводні й морські форми коловерток, гіллястовусих і веслоногих. Значно збільшується чисельність і біомаса личинок морських хробаків поліхет, молюсків і ввусоногих раків.

У Дністровському лимані досить різноманітний і багатий у кількісному відношенні зообентос. У його складі – понад 75 видів донних безхребетних, серед яких переважають ракоподібні (гамариди, кумові, корофіїди, мізиди, вусоногі, десятиногі раки), значна кількість олігохет, нематод і хірономід. Основну біомасу бентосу утворюють молюски, олігохети й личинки хірономід. У більш солоній приморській частині переважають поліхети, вусоногі морські раки балянуси й креветки.

Природні умови Дністровського лиману сприятливі для розвитку багатої іхтіофауни. Великі площі нерестовищ, наявність значної біомаси планктонних і бентосних кормових організмів обумовлюють високу рибопродуктивність          його          екосистеми.          Так,          потенційна

рибопродуктивність, розрахована по біомасі кормових організмів найбільш опрісненої північнозахідної частини лиману, оцінюється для риб зоопланктофагів в 60 кг∙га1. Для рибмолюскоїдів вона ще більше – 360 кг∙га1. Після зарегулювання Дністра й зменшення прісноводного стоку, а також площ нерестовищ, реальна рибопродуктивність не перевищує 23 кг∙га1.

У складі іхтіофауни низов'я Дністра й Дністровського лиману відомо близько 85 видів риб. Серед них переважають прісноводні форми, у тому числі такі об'єкти промислового рибальства, як лящ, сазан, судак, срібний

карась, чехоня, тараня, густера, щука. У низов'я Дністра заходить на нерест чорноморськоазовський  оселедець.  Сюди  вселені  далекосхідні рослиноїдні риби (білий і строкатий товстолоби, білий амур), смугастий американський окунь.

Березанський лиман  має  площу  близько  60  км2,  глибину  3,2  м (найбільша глибина – 15 м). Мінералізація води в цьому лимані трохи підвищена  (в  середньому  8,3‰)  внаслідок  його  відкритого  зв'язку  із Чорним морем і невеликим прісноводним стоком річки Березань. Фауна лиману відрізняється значним видовим різноманіттям евригалінних, солонуватоводних   і   морських   організмів,   серед   яких   зустрічаються

реліктові каспійські види. У складі іхтіофауни налічується 31 вид риб, у тому числі такі промислово цінні, як судак, сазан, срібний карась, лящ, тараня, окунь.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: