Название: Гідробіологія: конспект лекцій. Частина ІІ - Курілов О.В.

Жанр: Біологія

Рейтинг:

Просмотров: 2009

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |


17.2 Екосистема Азовського моря

 

Азовське море – одне з найменших по розмірах і в той же час одне з

найбільш продуктивних морів у системі Світового океану. Його площа –

39,1 тис. км2, довжина берегової лінії становить 2686 км. Більш половини її проходить по території України. Глибина Азовського моря невелика: у середньому 7,4 м. Зона із глибинами 10–13 м становить половину його площі, до 45% займають ділянки із глибинами 5–10 м, а в прибережній

смузі (близько 7% акваторії моря) значні площі доводяться на мілководдя із  глибиною  не  більш  5  м.  Загальний  обсяг  води  Азовського  моря становить 290 км3.

Формування  водного          балансу           Азовського    моря    визначається, з

одного боку, надходженням води за рахунок материкового стоку, опадів і чорноморської води, що проникає через Керченську протоку, а з іншого боку – відтоком азовської води в Чорне море, випаром і вибиранням води підприємствами на технічні потреби. Після введення в експлуатацію Цимлянського гідровузла на р. Дон (1953 р.), Федорівського (1970 р.) і Краснодарського (1973 р.) водосховищ на р. Кубань різко зменшилося надходження  прісної  води  з  річковим  стоком  і  зросла  частка чорноморської води в загальному водному балансі Азовського моря.

Створення водосховищ на великих річках Азовського басейну (водозбірна площа близько 618 тис. км2) супроводжувалося розширенням площ зрошуваних земель, що також призвело до значного збільшння безповоротного відбору води. Зарегулювання рік Дону й Кубані різко змінило сезонну динаміку їхнього водного стоку. До зарегулювання щорічно відбувалися весняні паводки, на які доводилося 70–80 % річного стоку, ріки розливалися, внаслідок чого збільшувалися площі нерестовищ напівпрохідних видів риб. Після зарегулювання річковий стік став більш рівномірним,  припинилися  весняні  повені  й  скоротилися  площі нерестовищ. У повноводні роки до зарегулювання Дону й Кубані в Азовському морі спостерігалося опріснення води на значних площах його акваторії. Наприклад, при обсязі стоку р. Дон в 27 км3 солоність води в Таганрозькій затоці падала до 4 г∙дм3. Після зарегулювання річок мінералізація води зросла не тільки в море, але й у Таганрозькій затоці, що негативно втечіїло на його рибопродуктивність.

Рослинний світ Азовського моря представлений вищими водяними рослинами й водоростями: діатомовими, зеленими, синьозеленими, дінофітовими, червоними, бурими, харовими й іншими. Загальна біомаса водоростей оцінюється в середньому в 1,2–1,5 млн. т. Після зарегулювання стоку річок домінують зелені й синьозелені мікроводорості, у той же час спостерігається весняне «цвітіння» води діатомовими й дінофітовими. Для північної прибережної зони (Обіточна коса, Арабатська стрілка) характерними є 13 видів макрофітів. Ближче до Керченської протоки збільшується видове різноманіття, як квіткових рослин, так і водоростей. До найпоширеніших видів варто віднести зелену нитчасту водорість кладофору і червоні водорості полісифонію і цераміум. Ближче до берега

ростуть зелені водорості роду ентероморфа. Особливої уваги заслуговує галофільна зелена водорість дюналіела, що масово розвивається в Сиваші. Ця водорість є одним з найцінніших джерел βкаротину (провітаміну А). В Україні розроблена біотехнологія його виробництва з дюналіели. Для прибережних зон характерні угруповання квіткових водяних рослин, зокрема види роду камка: камка морська і камка маленька.

Видовий склад безхребетних Азовського моря трохи відрізняється в різних його зонах. Так, у прибережних ділянках поширені великі колонії бокоплава азовського з ракоподібних. На піщаних плесах біля самої води,

де збирається велика кількість детриту, їх чисельність досягає десятків тисяч особин, а біомаса – 500–600 г∙м2. З інших ракоподібних тут зустрічається ідотея. Біомаса ракоподібних у прибережних ділянках моря надзвичайно висока, тому що ця зона недоступна для риб.

У заростях камок, рупій і рдестів поширені креветки: трав'яна і звичайна, а також краб брахінотус, розмір якого не перевищує 2 см. До мешканців дна неглибоких ділянок моря належить раккріт упогебія. До існування в умовах високомінералізованих вод Сиваша пристосувався зяброногий  рачок  артемія,  життєвий  цикл  якого  проходить  у  ропі  зі вмістом солей 150–200 г∙дм3. Завдяки специфічним умовам існування він фактично не має конкурентів, тому його чисельність досягає десятків тисяч особин на 1 м3. Артемія широко використовується як сухий або живий корм для риб. Особливо корисні личинкові стадії (науплії) для годівлі риб на  ранніх  етапах  розвитку.  У  солоних  водах  Сивашу  живуть  також личинки комара хірономуса соляного і мухиефідри.

До умов життя в пелагіалі пристосувалося майже 50 видів безхребетних. У товщі води можна виявити личинок молюсків, хробаків поліхет, ввусоногих раків. Основними представниками зоопланктону пелагіалі є веслоногі рачки, коловертки, личинки раківбалянусів. З наближенням весни в товщі води особливо зростає чисельність коловерток роду сінхета і інфузорій тінтінід. З потеплінням води в перші літні місяці значно збільшується біомаса веслоногих ракоподібних акарції Клауса, а ближче до серпня – акарції латисетоза і центропагесу чорноморського.

Після зарегулювання річкових систем, що призвело до підвищення загальної солоності води в Азовському морі, у його водах з'явилися дуже

небезпечні вселенці, що поїдають зоопланктон. Так, у період 1969–1970 рр. відбувся масовий розвиток медузи вухастої і медузи корнероту. Вони поширилися   по   всій   акваторії   моря.   Медузи   з'явилися   навіть   у

Таганрозькій затоці й поблизу дельти р. Дон.

Серед бентосних організмів Азовського моря налічується більш 110 видів безхребетних, з яких 30 видів відіграють основну роль у формуванні

їхньої загальної біомаси. Серед донної фауни поширені молюски абра, мітилястер, лентідій і серцевидка. Черевоногі молюски представлені гідробією. Біомаса молюсків становить від 70 до 75% загальної біомаси

зообентосу. Значно менше (15%) доводиться на частку ракоподібних (бокоплави, мізиди, кумові й вусоногі ракибалянуси) і хробаківполіхет (5%).

Іхтіофауна                  Азовського    моря                представлена напівпрохідними, прохідними        й            морськими     видами.          До       напівпрохідних         відносяться,

головним чином, риби Таганрозької затоки (лящ, судак, тарань). Із прохідних найбільш промислове значення мають оселедець (мігрант із Чорного моря) і осетрові, а з останніх – азовочорноморський осетер, що харчується молюсками, ракоподібними й рибами. Цей підвид російського

осетра живе, окрім Азовського, також у Чорному й Каспійськім морях. На нерест він йде в річки. Після зарегулювання Дону й Кубані були різко

підірвані природні відтворні можливості цих риб. У басейні Азовського й Чорного морів поширена також севрюга. Цей вид є цінним об'єктом промислу й штучного розведення. Серед риб відкритих частин моря найбільш масовими видами є тюлька, хамса і атерина. Тюлька постійно живе в Азовському морі, а хамса й атерина зимують у Чорному морі, а навесні йдуть в Азовське через Керченську протоку для розмноження й нагулу.   Чорноморськоазовський   оселедець,   відомий   як   керченський,

також зимує в Чорному морі, а в Азовське заходить у березніквітні, ідучи на нерест у р. Дон. З вересня по грудень ці риби повертаються в Чорне

море, де й зимують. З донних риб добре відомі бички, яких в Азовському морі налічується 10 видів. Серед них промислове значення мають бичок кругляк, бичоктрав'яник, бичокпісочник і деякі інші.

Після зарегулювання річок Дону й Кубані відбулися значні зміни в

рибопродуктивності Азовського моря. До 1950 р. кубанські лимани були основними нерестововирощувальними водоймами для судака й тарані як напівпрохідних риб. У них виловлювали до 95% тарані, 70% судака й 40% сазана від їхнього загального вилову в морі. Після 1980 р. внаслідок гідротехнічного будівництва на цих річках продуктивність прісноводних риб різко знизилася. До будівництва гідроспоруд на р. Дон і Кубань Азовське море було одним із самих продуктивних у світі. Це визначалося його  невеликими  глибинами,  гарним  прогріванням  і  освітленням  всієї товщі води. Внаслідок цього інтенсивно утворювалася велика кількість первинної продукції органічних речовин, масовий розвиток здобували кормові  безхребетні,  створювалися  сприятливі  умови  для  розвитку  й нагулу молоді риб. Після зарегулювання Дону й створення Цимлянскої греблі різко скоротилася ділянка ріки, придатна для нересту осетрових і інших  риб.  Це  негативно  втечіїло  на  розвиток  ікри,  личинок  і  мальків таких  прохідних  риб,  як  осетер,  шемая,  рибець,  дуже  чутливих  до солоності води. У зв'язку зі зменшенням площ нерестовищ і наближенням їх до усть річок (що обумовлено гідротехнічним будівництвом) личинки осетрових і інших риб швидше зносяться в дельту ріки, де багато їх гине в більш солоній воді. Негативно впливає на природне відтворення осетрових

риб також недосяжність гірських перекатів на р. Дон, де переважно відбувався їхній нерест на гальковому дні. Хоча при будівництві гребель і створені   рибоходи,   але   їхня   ефективність   дуже   низька.   Зростання солоності води в Азовському морі внаслідок значного вилучення річкового стоку призвело до переохолодження в зимовий період досить чутливих до зниження  температури  води  осетрових  риб.  Як  відомо,  температура солоної води може опускатися нижче 0°С и при цьому на поверхні моря не завжди утворюється захисний крижаний покрив. Внаслідок впливу комплексу несприятливих екологічних факторів, основною причиною виникнення яких є надходження забруднень, зарегулювання річкового стоку, відбирання значних обсягів прісних вод і відповідне підвищення загальної солоності води в морі, різко скоротилася рибопродуктивність осетрових і інших видів риб. Ще в недалекому минулому улови цінних видів риб становили 300 тис. т на рік. При цьому до складу іхтіофауни входило 114 видів, у тому числі 42 представника прісноводного комплексу,

25 видів – понтокаспійських реліктів і 47 – атлантично середземноморських мігрантів. В 80х рр. вилов риби знизився до 60–120 тис. т, а переважали в уловах малоцінні види – хамса й тюлька. Продовжує

скорочуватися чисельність і біомаса цінних прохідних і напівпрохідних видів риб. Протягом 1980–1993 р. вилов риби знизився в середньому зі 100

тис. т до 21 тис. т на рік. Таке падіння було зумовлено підривом рибних запасів, пов'язаним, зокрема, з поширенням мнеміопсису Лейді, що інтенсивно виїдав кормову базу (зоопланктон), ікру й личинок пелагічних видів риб. У наступні роки рибопродуктивність поступово зростала, що

було пов'язане зі зменшенням чисельності мнеміопсису й нарощуванням біомаси далекосхідного «вселенця» (акліматизанта) піленгаса. Його вилов у 19992000 рр. перевищив улови масових видів риб – тюльки й хамси. Рибний  промисел  в  Азовському  морі  зараз  базується  в  основному  на

видобутку дрібних  пелагічних  риб  (шпрот,  хамса,  тюлька)  і  риб придонного комплексу (піленгас, бички, камбала).

 

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: