Название: Банківські операції - Череп А.В., Андросова О.Ф.

Жанр: Банківська справа

Рейтинг:

Просмотров: 1566

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |


1.3.2. Банківська система Німеччини

Серед економічних систем держав сучасної Європи на особливу увагу заслуговує фінансова система Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). За роки після закінчення Другої світової війни банківська система Німеч чини (за вагомої підтримки США і міжнародних фінансових організацій) набула здатності не просто конкурувати з банківською системою Великоб ританії, а й стала визнаним європейським фінансовим лідером, однією з основних опор економічної системи Європейського Союзу.

Значний інтерес на сучасному етапі розвитку міжнародного фінансо вого ринку становить безпрецедентний процес інтеграції високорозви нутої ринкової економіки Західної Німеччини з порівняно високо розви нутою економікою колишньої Східної Німеччини, що була однією з найе фективніших моделей адміністративної економіки.

Розвиток німецької економіки і банківської системи становить найб ільший інтерес за аналізу способів запобігання кризам і шляхів виходу з кризи економіки в новітній історії.

Принципи  розвитку і функціонування банківської системи, стабільність економіки Німеччини й чинники, що сприяють її швидкому відновленню після руйнівних поразок у Першій і Другій світових війнах, привертають увагу економістів багатьох  країн, що йдуть шляхом ство рення дієвої ринкової економіки сучасної Держави.

Система емісійних банків Німецької імперії – один із найцікавіших прикладів розвитку системи емісійних банків кінця XIX – початку XX ст. За Німецьким банківським законом від 14 березня 1875 р. емісійний банк повинен був забезпечувати третину вартості своїх цінних паперів в обігу в дорогоцінних металах, дзвінкій монеті та державних цінних паперах, інше забезпечення емісії – векселями в портфелі банку. Емісія підлягала опо даткуванню, банк був зобов’язаний публікувати щотижневі банківські звіти про обсяг емісії та наявні ресурси банку; на підставі цих даних розра ховували суму банкнот, випущених в обіг без покриття, і з цієї суми стя гували податок, еквівалентний 5% річних. Акціонери банку отримували дивіденд у розмірі 3,5% річних. З прибутку, що залишався, з 1 січня 1911 р. на користь держави відраховувалося 10%. Із залишку прибутку 25% надходило в розпорядження акціонерів, 75% – імперській скарбниці.

Емісійний банк міг діяти за законами і правилами, що відрізнялися від норм торгового укладення й законодавства у сфері фінансової діяльності.

Вищий нагляд за його діяльністю здійснювався на рівні уряду. Баланс емі сійного банку в Німеччині свого часу затверджувався Імперським канцле ром (дирекція складала баланс, центральний комітет давав свій висновок).

Крім Німецького Імперського банку, емісію могли здійснювати ще чотири банки в окремих державах, що  входили до складу  Німецької імперії. Система емісійних банків Німеччини свого  часу  вважалася найбільш ефективною й життєздатною. У період Першої світової війни німецька банківська система виявилася однією з найстабільніших фінан сових систем.

До банківської системи сучасної Німеччини належать система Цент рального і мережа комерційних банків, а також  правові установи, що здійснюють нагляд за кредитною діяльністю банків і виконанням Закону про кредитну систему.

Основне завдання Центрального банку – забезпечення зовнішньої конвертованості та внутрішньої стабільності національної валюти. До найважливіших його завдань також належать:

— регулювання грошового обігу;

— емісія грошей;

— регулювання обсягу кредитування в національній економіці;

— забезпечення виконання правил платіжного обороту в державі;

— забезпечення розрахунків з іноземними державами. Для реалізації фінансової політики держави Центральний банк має в своєму розпоряд женні такі інструменти:

— ліквіднополітичні засоби регулювання грошового обігу в тому числі: політика забезпечення мінімального рівня банківського резерву, дисконтна політика, політика відкритого ринку і ломбардна політика;

— управління рівнем відсоткових ставок;

— торгівля державними цінними паперами: векселя ми, казначейсь кими зобов’язаннями тощо.

Крім загальних норм приватного і цивільного права, діяльність окре мих груп німецьких банків регламентована спеціальними законами, ос новний з яких – „Закон про кредитну систему”, що є правовою базою Федерального відомства з нагляду за кредитними установами – федераль ного органу, який діє під юрисдикцією Міністерства фінансів ФРН. Се ред основних завдань цього відомства – профілактика порушень фінан сового законодавства; контроль за обсягами і видами комерційної діяль ності  банків за допомогою системи звітів;  нагляд за системою інформаційного забезпечення банків і фінансових установ; інформацій не обслуговування, оповіщення й контроль.

Положення Закону про кредитну систему визначає перелік документів і нормативних актів Федерального відомства з контролю за кредитною діяльністю, що регламентує умови функціонування кредитних установ у Німеччині. Воно вправі змінювати зміст окремих нормативних актів за узгодженням із Центральним банком. Для здійснення кредитнофінан сової діяльності на території Німеччини комерційні банки повинні мати ліцензію від Федерального відомства з контролю за кредиткою діяльні стю, яка може бути анульована, якщо дії кредитнофінансової установи не відповідають нормативним актам  чи законодавству про фінансову діяльність.

У Німеччині діє до 4000 комерційних банків, серед яких розрізняють

універсальні й спеціалізовані. За існуючою класифікацією, з погляду пра вового статусу, комерційні банки Німеччини розподіляють на приватні, кооперативні та цивільноправові. Розбіжності в правовому статусі кре дитних установ на даний час поступово нівелюються, проте приватні бан ки, як і раніше, виділяють в окрему групу через їх специфіку – агресивну маркетингову стратегією, орієнтовану винятково на отримання прибут ку від виробничогосподарської діяльності.

Приватні комерційні банки Німеччини представлені приблизно 350

універсальними установами з 7000 філій; їх система створює до 200 тис. робочих місць. Серед приватних банків виділяють приблизно 200 регіо нальних, до 80 банківбанкірів, тобто банків, що діють на основі одноосо бового приватного капіталу, і 60 філій іноземних банків. Комерційні бан ки Німеччини існують у трьох організаційних формах:

— акціонерне товариство;

— акціонерне командитне товариство;

— товариство з обмеженою відповідальністю.

Більшість німецьких регіональних комерційних банків не обмежують коло своїх клієнтів і сферу ділової активності певним регіоном і здатні надавати повний комплекс сучасних банківських послуг. Німецькі бан ки мають  високу репутацію на світовому фінансовому ринку. Основу системи спеціалізованих комерційних банків Німеччини становлять при близно 30 приватних іпотечних та спеціалізованих банків, що надають позички й кредити під заставу  земельних ділянок, а також  банків, що спеціалізуються на наданні комунальних кредитів. Основна сфера діяль ності цієї системи кредитних установ – фінансування житлового будів ництва й реконструкції житла.

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: