Название: Банківські операції - Череп А.В., Андросова О.Ф.

Жанр: Банківська справа

Рейтинг:

Просмотров: 1566

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |


9.4. Посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги

 

Серед  нетрадиційних банківських послуг  дедалі  важливішу роль відіграють посередницькі послуги. На практиці надання таких послуг оформляється двома видами цивільноправових договорів: договором доручення та договором комісії. За своєю суттю ці договори є договорами на продаж послуг. Законодавець під продажем послуг розуміє будьякі операції цивільноправового характеру з надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріаль ними активами, а також з надання будьяких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання по слуг.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується ви конати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії – підписання документів, укладення угод. Але, виконуючи юридичні дії, повірена особа виконує і фактичні дії – пошук контрагентів, наведен ня довідок, огляд майна тощо. Повірений є представником свого довіри теля перед третіми особами. Вказівки довірителя на вчинення повіреним конкретних юридичних дій містяться у договорі або у виданій на його підставі довіреності. Повірений зобов’язаний терміново передати довіри телеві все отримане у зв’язку з виконанням доручення (цінні папери, май но, грошові кошти, документи). Довіритель, оскільки повірений діє за його рахунок, повинен забезпечити повіреного коштами, необхідними для виконання доручення, а також відшкодувати йому фактичні витрати при виконанні ним доручення.

Голов ний: обов’язок банку в цьому випадку – докласти максимальних зусиль для розміщення цінних паперів, проте  фінансової відповідальності за кінцевий результат банк не несе.

Другий варіант передбачає, що комерційний банк зобов’язується у разі

неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента їх нереалізо вану частину, тобто бере на себе ризики розміщення цінних паперів.

Комерційні банки можуть займатися і брокерською діяльністю, тобто здійснювати цивільноправові угоди щодо цінних паперів, які передба чають  оплату  цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів.

Посередництво комерційних банків у валютних операціях передба чає, зокрема, купівлюпродаж іноземної валюти або платіжних документів у ній,  конверсію однієї іноземної валюти в іншу, конверсію протягом визначеного строку національної валюти в іноземну, і навпаки; перека зування за дорученням громадян іноземної валюти за кордон та виплату громадянам отриманих на їх ім’я зза кордону переказів; інкасування іно земної валюти та платіжних документів у ній тощо.

Комерційні банки надають своїм клієнтам консультаційні послуги. Вони

консультують клієнтів з питань бухгалтерського обліку, звітності, опо даткування, аналізу фінансовогосподарської діяльності, зовнішньоеко номічної діяльності та інших видів економікоправового забезпечення підприємницької  діяльності фізичних та юридичних осіб.  Значну кількість видів консультаційних послуг, яку надають комерційні банки, становлять послуги, пов’язані з виконанням ними активних і пасивних операцій та наданням інших послуг: залученням ресурсів, кредитуван ням, фінансуванням капітальних вкладень, розрахунковокасовим об слуговуванням, зовнішньоекономічною діяльністю, операціями з цінни ми паперами тощо.

Консультаційні послуги можуть надаватись усно або письмово, а плата за їх надання у деяких випадках включається у плату за основний вид операції (послуги), який супроводжується консультуванням.

Наданням консультаційних послуг можуть займатися як менеджери підрозділів банку, так і працівники спеціально створених підрозділів. В окремих випадках консультантами можуть бути сторонні спеціалісти та організації, які залучаються банками для надання консультацій своїм клієнтам. Консультативні послуги передбачають наявність у працівників, що їх надають, певних знань у галузі економіки, банківської справи, інших видів економікоправового забезпечення підприємницької діяльності, а також досвіду практичної роботи у відповідних галузях знань.

 

Інформаційні послуги. Банки, завдяки своїм місцю і ролі в економіці, наявності сучасних засобів телекомунікацій і електроннообчислюваль ної техніки завжди мають значну кількість різноманітної інформації, тобто документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі, економіці. Це дає змогу комерц ійним банкам надавати інформаційні послуги, тобто займатися діяльні стю, пов’язаною з доведенням інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб.

Основними видами інформаційної діяльності є:

1.  Одержання інформації, тобто набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства документованої або публічно ого лошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

2.  Використання інформації – це задоволення інформаційних потреб юридичних та фізичних осіб.

3.  Поширення інформації – це розповсюдження, оприлюднення, ре алізація у встановленому законом порядку інформації.

4.  Зберігання інформації – це забезпечення належного стану інфор мації та її матеріальних носіїв.

Інформаційні послуги та інформаційна продукція, тобто матеріалізо ваний результат інформаційної діяльності, можуть бути об’єктом товар них відносин. Ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та інфор маційні послуги встановлюються договорами.

За режимом доступу інформація поділяється на:

– відкриту інформацію, доступ до якої забезпечується через публіка цію її в офіційних друкованих виданнях, поширення засобами масової комунікації, безпосереднє надання заінтересованим клієнтам;

– інформацію з обмеженим доступом, котра, у свою чергу, за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну. Конфіденц ійна інформація – це відомості, які перебувають у володінні, користу ванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поши рюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Володі ння  інформацією ділового, комерційного, банківського та іншого характеру, одержаною на власні кошти юридичної або фізичної особи, або такою, яка є предметом їх банківського, комерційного, ділового та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, дає змогу юридичній або фізичній особі самостійно визначати режим доступу до інформації, включаючи належність її до категорії конфіденційної. Виня ток становить інформація комерційного та банківського характеру, пра вовий режим якої встановлений чинним законодавством. Так, Закон Ук354

раїни «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, ; яка стала відомою банку у про цесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею. Перелік інфор мації, що підлягає обов’язковому опублікуванню, установлюється На ціональним банком України та додатково самим банком на його розсуд.

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

– на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інфор мації;

– на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

– органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністер ства внутрішніх справ  України – на їх письмову вимогу стосовно опе рацій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

– органам Державної податкової служби України на їх письмову ви могу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу, передбачену законом, таємницю.

До найпоширеніших видів інформаційних послуг, що надають ко мерційні банки, можна віднести:

– інформування про чинне законодавство зарубіжних країн у галузі банківської справи, фінансів, валютного регулювання, оподаткування;

– надання копій грошоворозрахункових документів;

– допомога у розшуку перерахованих сум;

– надання інформації про прийняття Національним банком України та іншими органами рішень, які впливають на господарську діяльність клієнта;

– доведення інформації про  курси  іноземних валют, котирування цінних паперів та їх дохідність;

– сприяння в підборі партнерів (покупців або постачальників), зас новників, учасників обмінних операцій.

 

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: