Название: Банківські операції - Череп А.В., Андросова О.Ф.

Жанр: Банківська справа

Рейтинг:

Просмотров: 1566

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |


8.2.2. Інкасо, види та фази, узгодження умов застосування

Інкасо – це банківська операція, за допомогою якої банк за доручен ням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових доку ментів суму коштів, що йому належить, від платника (імпортера) за відван тажені  йому товари чи надані послуги і зараховує ці кошти на рахунок клієнтаекспортера у себе в банку. При цьому інкасо являє собою тільки інкасування паперів і банк не гарантує оплату коштів експортеру за відван тажений товар чи надані послуги.

Для зменшення ризику несплати при інкасовій формі розрахунків ек спортер повинен наполягати на наданні покупцем гарантії платежу, яку окремо видає банк. Гарантія в цьому разі повинна бути надана на термін, що перевищує термін сплати документів, і на суму, яка відповідає сумі наданих на інкасо документів.

Розрізняють два види  інкасо – чисте  і документарне. Чисте інкасо означає інкасо фінансових документів, які не супроводжуються комерц ійними документами. Документарне інкасо – це інкасо фінансових доку ментів, які супроводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів.

У практиці міжнародних розрахунків частіше використовують доку ментарне інкасо, яке призначається для здійснення платежів насамперед тоді, коли експортер не хоче відвантажувати товар за відкритим рахун ком, але водночас не має страхування ризику через акредитив. Порівняно з поставкою за відкритим рахунком документарне інкасо гарантує більшу безпеку, оскільки перешкоджає покупцеві отримувати у свою власність товари, не сплативши чи не акцептувавши вексель.

На відміну від акредитивної форми банки при документарному інкасо не беруть на себе зобов’язань здійснити платіж. їх відповідальність зво диться здебільшого до переказування і вручення документів проти спла ти чи акцепту, але без власного зобов’язання здійснити платіж, якщо по купець не виконає або не зможе  виконати своїх зобов’язань за інкасо. Завдяки меншій формальній строгості ця послуга пов’язана з меншими витратами і є більш гнучкою. Оскільки при документарному інкасо про давець до моменту відвантаження товару ще не може бути впевнений у тому що покупець дійсно зробить платіж, документарне інкасо підходить для здійснення платежів у таких випадках:

• продавець повністю довіряє покупцеві і впевнений, що останній оплатить відвантажені товари і надані послуги;

• політичні, економічні та правові умови  в країні покупця вважа ються стабільними;

• країнаотримувач не має імпортних обмежень (наприклад, валют ний контроль), або вона надала всі необхідні дозволи.

Від першого контакту між продавцем і покупцем до повної реалізації угоди обидві сторони виконують певну роботу, яка умовно поділяється на три великі фази.

До першої фази належить досягнення домовленості про умови інкасо. Експортер визначає у своїй пропозиції умови платежу, обговорює їх з покупцем і включає у договір про купівлюпродаж.

У другій фазі видається інкасове доручення і подаються документи. Після отримання замовлення або після укладення договору про купівлю продаж продавець відвантажує замовлений товар або безпосередньо на адресу покупця або на адресу посередника. Водночас він складає всі не обхідні документи (рахунокфактура, коносамент, страховий сертифікат, свідоцтво про походження товару тощо) і відправляє їх разом з інкасовим дорученням своєму банкові (банкремітент). Банкремітент передає до кументи з необхідними інструкціями інкасуючому банкові.

У третій фазі платнику подаються документи. Інкасуючий банк інфор мує покупця про надходження документів, а також про умовні викупу. Він приймає платіж або акцептований вексель і передає покупцеві доку менти. Сплачена сума за інкасо переводиться банкуремітенту, який потім зараховує її на рахунок експортера.

При інкасовій формі розрахунків, як правило, беруть участь чотири сторони:

• експортер (продавець, довіритель) – сторона, що виставляє доку менти на інкасо;

• банкремітент – банк, якому довіритель доручає операцію щодо інкасування;

• інкасуючий банк, яким може бути будьякий банк, що бере участь у виконанні інкасового доручення, за винятком банкуремітента. Цей банк подає документи платнику;

• імпортер (покупець, платник) – сторона, що здійснює платіж або акцепт за отриманий товар.

Розрахунки у формі інкасо здійснюються за схемою, яка показана на рис. 8.7. Після укладення контракту, в якому сторони, як правило, обу мовлюють, через які банки проводитимуть розрахунки, експортер відван тажує товар відповідно до умов його поставки. Отримавши від перевізни ка транспортні документи, експортер готує комплект документів (рахун ки,  коносаменти, сертифікати якості тощо, а також, за необхідності, фінансові документи – тратти і чеки) і подає їх при інкасовому дорученні своєму банкуремітенту. Банкремітент перевіряє за зовнішніми ознака ми відповідність поданих документів переліченим в інкасовому дорученні і відправляє їх разом з дорученням банкукореспонденту країни імпорте ра. В інкасовому дорученні банк експортера, як правило, дає інструкції щодо переказування коштів, отриманих від імпортера, або (у разі необхі дності) щодо векселів, акцептованих імпортером (якщо такі направля ються при інкасовому дорученні). Отримавши інкасове доручення і до кументи, банк країни імпортера (інкасуючий банк, або банк, який подає

документи) передає їх покупцеві (імпортеру) для перевірки з метою отри мання від нього платежу (акцепту тратти). При цьому інкасуючий банк може зробити подання платнику безпосередньо або через інший банк. Документи видаються платнику тільки проти платежу (акцепту тратти). Після отриман ня платежу від імпортера інкасуючий банк переказує виручку банкуремі тенту поштою, телеграфом, каналами СВІФТ (залежно від інструкцій). От римавши переказ, банкремітент зараховує виручку експортеру.

Інкасове доручення може мати кілька видів інструкцій щодо видачі документів: а) платнику проти платежу; б) платнику проти акцепту; в) документи без оплати; г) акцепт із врученням документів проти платежу.

Вручення документів  проти платежу.  Банк, який подає документи, може  вручати їх платнику тільки  проти негайної оплати. «Негайно» в

міжнародній практиці означає «найпізніше, коли прийде товар». Якщо продавець (довіритель) не хоче довго чекати отримання своїх коштів, він в інкасовому дорученні повинен вимагати «платіж за першим поданням документів». При цьому в договір з купівліпродажу і в рахунок необхід но включити пункт, згідно з яким документи повинні бути пред’явлені платнику негайно після їх надходження в інкасуючий банк.

Вручення документів проти акцепту. Банк, який подає документи, вру чає їх платнику проти акцепту тратти, яка підлягає; сплаті протягом 30–

180 днів після пред’явлення, чи тратти, що підлягає платежу в обумовле ний сторонами термін.

Цей вид інструкцій використовується при розрахунках за комерцій ним кредитом. Трасат до здійснення платежу вже вступає у володіння товаром. Він може продати його дуже швидко і тим самим отримати не обхідні кошти для сплати векселя. Для продавця після відвантаження то вару забезпеченням може бути тільки; акцепт трасата. Таким чином, у період до строку платежу за векселем він ризикує, що може не одержати платежу. З метою зменшення свого ризику продавець може вимагати, щоб акцепт був доповнений авалем інкасуючого банку або іншого першоклас ного банку. При цьому аваліст за векселем солідарно відповідає разом з трасатом: він може відповідати за векселем, якщо трасат при настанні тер міну платежу векселя не виконає своїх платіжних зобов’язань.

Зменшити свої ризики експортер може також шляхом отримання від банку імпортера банківської гарантії щодо забезпечення платежів за кон трактом.

Документи без оплати. Документи можуть бути видані без оплати під письмове зобов’язання платника здійснити платіж у визначений термін. Це письмове зобов’язання підписується покупцем і банком покупця. Текст листа складається, як правило, банкомремітентом або продавцем, що виставляє інкасове доручення.

Акцепт із врученням документів проти платежу. Цей вид інструкцій використовується дуже рідко. У таких інкасових дорученнях продавець вимагає, щоб трасат після пред’явлення документів акцептував вексель строком закінчення його дії в зазначений час (наприклад, через 60 днів після пред’явлення). При цьому він може отримати документи тільки після платежу за векселем. До цього часу товар повинен перебувати на збері ганні.

Після отримання замовлення на поставку або при укладенні договору з купівліпродажу продавець відвантажує товар. При цьому виписують ся рахунки, оформляються транспортні, страхові та інші види документів.

Для продавця (експортера) ця процедура є основою для видачі банку інкасового доручення, яке має містити такі дані:

1.   Номер і дату виписки доручення.

2.   Повну і точну адресу платника (імпортера).

3.   Довірену особу платника, якій інкасуючий банк повинен зробити подання згідно з інкасовим дорученням.

4.   Назву і місцезнаходження експортера.

5.   Назву і місцезнаходження банкуремітента.

В інтересах чіткого виконання інкасового доручення ця інформація має бути повною і точною. Помилки в зазначених пунктах можуть вик ликати значні проблеми при виконанні інкасового доручення.

Інкасове доручення повинно мати також дані про:

6.   Назву валюти платежу і суму, що підлягає інкасуванню. Якщо до кументи, прийняті на інкасо, виражені у валюті, яка відрізняється від валюти платежу, то експортер повинен вказати курс перерахунку валют і спосіб чи джерело його визначення.

7.   Номер рахунку експортера в банкуремітенті, на який потрібно

перераховувати виручку.

8.   Перелік доданих до інкасового доручення документів, що будуть видані платнику проти платежу і/або акцепту. Як правило, До них нале жать комерційні і фінансові документи.

У переліку доданих до інкасового доручення документів окремо вка зується кількість оригіналів коносаментів та їхніх копій. Коносамент ре комендується виписувати на ім’я експортера (довірителя). Якщо товар поставлений на умовах СІФ, то у переліку документів указується страхо вий поліс, виписаний, як мінімум, на суму рахунку. Крім цього, в інкасо вому дорученні повинні міститися чіткі інструкції щодо:

9. Умов і строків оплати виставлених на інкасо документів (чи підляга ють документи видачі платнику проти акцепту або проти платежу, або на інших умовах).

10. Необхідності учинення протесту чи інших  юридичних дій у разі

неакцепту і несплати векселів. У разі відсутності таких інструкцій банки, що беруть участь в інкасуванні, не зобов’язані учиняти протест замість експортера.

11. Можливості прийняття часткових платежів за інкасо і передання

проти часткових платежів документів платнику. У разі відсутності таких інструкцій банки видаватимуть документи платнику тільки після отри мання повного платежу.

12. Порядку й умов сплати комісійних і витрат, пов’язаних з інкасу ванням, а також інструкцій на випадок відмови платника від сплати ком ісійних згідно з положеннями статті 21 УПІ.

13. Умов інкасування відсотків за фінансовими документами* згідно з положеннями статті 21 УПІ.

Банкремітент перевіряє правильність оформлення інкасового дору чення експортера і доданих до нього документів. Після цього складається інкасове доручення інкасуючому банку, і на всіх оборотних документах (тратти, коносаменти, страхові поліси) робиться передавальний напис на користь інкасуючого банку, який, якщо він є і таким, що подає докумен ти, передає документи покупцеві під їх оплату. Акцептовані фінансові документи залишаються в інкасуючому банку до настання строків плате жу або відправляються банкуремітенту, а потім до моменту платежу банк ремітент відправляє їх назад за кордон для оплати.

Розрахунки у формі інкасо досить поширені в міжнародній торгівлі. При цьому інкасо використовується як при розрахунках за умови негай ної оплати, так і при розрахунках за комерційним кредитом.

Інкасова форма розрахунків є однією з найстаріших банківських опе рацій і регулюється спеціальним документом – Уніфікованими правила ми для інкасо, які розробила Міжнародна торговельна палата, створена на початку XX ст. у Парижі.

УПІ регулюють основні права й обов’язки учасників інкасо. Зараз діє редакція Правил 1978 p., що була введена 01.01.1979 р. Правила визнача ють види інкасо, порядок подання документів до оплати і здійснення оп лати, акцепту, повідомлення про проведення платежу, акцепту або про неплатіж (акцепт) та інші  питання. До Правил приєднались банки більшості країн світу, в тому числі й Україна.

Інкасова форма розрахунків має певні  недоліки. Основним з них є тривалість проходження документів через банки і, відповідно, періоду їх оплати (акцепту), який може забирати від декількох тижнів до місяця і більше. Крім того, імпортер має право відмовитись від оплати поданих документів або не мати дозволу на переказування валюти за кордон. У цих випадках експортер понесе витрати, пов’язані зі зберіганням ванта жу, продажем його третій особі або транспортуванням назад у свою краї ну. У цьому зв’язку при розрахунках за інкасо можуть  використовува тись різні способи прискорення і додаткового забезпечення платежів.

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: