Название: Банківські операції - Череп А.В., Андросова О.Ф.

Жанр: Банківська справа

Рейтинг:

Просмотров: 1725

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |



3.4. Безготівкові міжгосподарські розрахунки та їх характеристика

 

Платіжне доручення – документ, який є письмово оформленим дору ченням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів із свого рахунка.

Доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись.

• за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані по слуги);

• в порядку попередньої оплати;

• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгова ності підприємств;

• для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи фермерів тощо) на їх ра хунки, відкриті в установах банків;

• в інших випадках за згодою сторін.

Доручення приймаються до виконання від платника протягом 10ти календарних днів. День заповнення доручення не враховується.

 

 

Банки приймають до виконання доручення від платників тільки в ме жах наявних коштів на їх рахунках, за винятком доручень на перераху вання з основних рахунків підприємств до бюджетів та державних фондів сум податків і зборів (обов’язкових платежів), неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством і застосо ваних у встановленому порядку за несвоєчасну сплату цих платежів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на цих рахунках. Механізм розрахунків платіжними дорученнями показано у рис. 3.1.

1.   Постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, надає по слуги) і виписує рахунокфактуру.

2.   Платник, отримавши товар і рахунокфактуру від постачальника, направляє платіжне доручення в обслуговуючий банк.

3.   Якщо платник і постачальник обслуговуються в одному банку, то сума прийнятого банком до виконання доручення списується в дебет ра хунка платника і зараховується в кредит рахунка одержувача. Якщо рахун ки відкрито в різних банках, то наступні розрахунки проводяться в поряд ку міжбанківських розрахунків у день подачі платіжного доручення.

4.   Банк платника направляє документи про перерахування коштів на рахунок у банк постачальника.

5.   Банк постачальника зараховує відповідну грошову суму на раху нок постачальника.

6.   Банк постачальника передає постачальникові виписку з поточно го рахунка про зарахування коштів, до якої додається копія платіжного доручення з відміткою банку платника.

 

У тому разі, якщо одержувач коштів не має рахунка в установі банку або розрахунки безпосередньо з одержувачем коштів платіжними дору ченнями неможливі, підприємство може  здійснювати перерахування коштів гарантованими платіжними дорученнями через  підприємства зв’язку .

1.   Платник, який бажає виконати розрахунки гарантованими платі жними дорученнями, подає в установу банку, що його обслуговує, платі жне доручення в трьох примірниках.

2.   Після перевірки правильності оформлення доручення його сума списується установою банку з рахунка платника і депонується на аналі тичному рахунку «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями».

3. Перший примірник доручений скріплюється відбитком гербової печатки установи банку і видається платникові пін розписну на другому примірнику доручення

4.   Платник передає гарантоване платіжне доручення разом із пошто вими переказами (або іншими документами) підприємству зв’язку.

5.   Підприємство зв’язку прийняті ним гарантовані платіжні доручен ня здає в установу банку, що його обслуговує, при реєстрі платіжних до ручень.

6.   Банк, який обслуговує підприємство зв’язку, надсилає банкові платника дебетове повідомлення.

7.   Банк платника, отримавши дебетове повідомлення і реєстр із га рантованих платіжних доручень, списує кошти з аналітичного рахунка

«Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями».

8.   Кошти направляються в банк, який обслуговує підприємство зв’яз ку, через електронну пошту в день їх списання.

9.   Кошти, які надійшли на кореспондентський рахунок банку одержу вача, зараховуються на поточний рахунок клієнта в день їх надходження.

За допомогою гарантованих доручень підприємство може здійснюва ти без обмеження суми переказів коштів:

• на ім’я окремих громадян – коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар тощо);

• підприємствам – на видатки для виплати заробітної плати, за орган ізований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції.

Гарантоване доручення може бути прийняте до платежу тільки в повній сумі.

Підприємствоплатник здійснює перекази коштів через відділення зв’язку поданням гарантованого банком доручення, в якому вказується

конкретне підприємство зв’язку, з рахунка якого оплачуватиметься пе реказ. До всіх примірників доручення подається належно оформлений список одержувачів переказів (підписи, печатка, загальна сума цифрами та прописом) із зазначенням тих, хто одержує гроші та на які цілі. Крім того, підприємство подає відділенню зв’язку заповнені бланки переказів.

Платник, який бажає виконати розрахунки гарантованими дорученнями, подає в установу банку, що його обслуговує, платіжне доручення в трьох примірниках.

Після перевірки правильності оформлення доручення його сума списується установою банку з рахунка платника й депонується на аналітич ному рахунку «Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями».

Платіжна вимогадоручення – це комбінований розрахунковий документ. який складається з двох частин:

верхня – вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором про дукції (виконаних робіт, наданих послуг);

нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його ра хунка суму постачальникові.

Вимогадоручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платникові (рис. 3.3). Доставку платіжних вимогдоручень може здійснювати банк одержувача через банк платника.

 

4.   Банк платника перераховує кошти в банк постачальника в день їх списання.

5.   Банк постачальника проводить зарахування коштів на рахунок сво го клієнта.

З метою гарантованої прискореної доставки платником вимогдору чень рекомендується передавати їх у комплекті з розрахунковими та ви вантажувальними документами за поставлену згідно з договором (уго дою) продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо).

У разі згоди оплатити вимогудоручення платник заповнює нижню частину цього розрахункового документа і здає його в банк, що його об слуговує.

Платіжні вимогидоручення приймаються банками протягом двадця ти календарних днів з дня виписки. День заповнення вимогидоручення не враховується.

Банк приймає до оплати вимогидоручення в сумі, яка може бути спла чена за наявними коштами на рахунку платника.

У разі відмови платника сплатити вимогудоручення він про мотиви відмови повідомляє безпосередньо одержувача коштів у порядку і в стро ки зазначені в договорі.

Чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника ра хунка (чекодавця) установі банку (банкуемітента), яка веде його раху нок, списати чекотримачеві зазначену в чеку суму коштів.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою і за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Не дозволяються розрахунки чеками між фізич ними особами.

При розрахунках чеками в економічні відносини між собою вступа ють такі суб’єкти:

чекодавець – юридична або фізична особа, яка здійснює оплату за до помогою чека та підписує його;

чекотримач – підприємство, яке є одержувачем коштів за чеком;

банкемітент – банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек)

підприємству або фізичній особі.

Потрібно зазначити, що у сфері безготівкових розрахунків викорис товуються розрахункові чеки. Чеки, які використовуються для одержання готівки з рахунків, відкритих у банках, називаються грошовими чеками. Термін дії чекової книжки – один рік. За погодженням з установою бан ку термін дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.

Чек містить такі елементи:

а) назву «розрахунковий чек»;

б) назву власника чекової книжки та номер його рахунка;

в) назви банку емітента і його номер МФО;

г) ідентифікаційні коди чекодавця та чекотримача, д) назву чекотримача;

е) доручення чекодавця банкуемітенту сплатити конкретну суму;

є) призначення платежу;

ж) число, місяць та рік складання чека, місце складання чека;

з) підписи чекодавця та відбиток печатки.

Чек, на якому відсутній будьякий із зазначених реквізитів, вважається недійсним і повертається банкові чекодавця без виконання.

Чек із чекової книжки пред’являється до виконання в банк чекотримача протягом десяти календарних днів (день виписки чека не враховується).

Для отримання чекової книжки підприємство подає до банкуемітен та заяву в одному примірнику.

 

 

 

1.   Платник подає до банкуемітента заяву для отримання чекової книжки, а також платіжне доручення на депонування коштів.

2.   Банкемітент депонує кошти на окремому аналітичному рахунку

«Розрахунки чеками».

3.   Платник на основі заяви отримує в своєму банку чекову книжку.

4.   Платник, одержавши рахунок постачальника на товар або послуги, виписує і передає постачальникові чек.

5.   Постачальник відвантажує покупцеві товар.

6.   Постачальник здає в обслуговуючий банк чек разом із трьома при мірниками реєстрів.

7.   Банк чекотримача, після перевірки правильності складання реєст ру і реквізитів чеків та своєчасності пред’явлення його до оплати, прий має чек із реєстром та разом із другим і третім примірниками реєстру інка сує чек до банкуемітента.

8.   Банкемітент списує суму чека з рахунка покупця, на якому вона була депонована.

9.  Банкемітент перераховує кошти на рахунок чекотримача.

10. Банк постачальника зараховує суму, вказану в чеку, на рахунок постачальника.

У заяві й талоні до неї чекодавець проставляє номер рахунка, з якого сплачуватимуться чеки.

Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на ок ремому рахунку «Розрахунки чеками». Для цього разом із заявою на ви дачу чекової книжки в банк подається платіжне доручення на перераху вання коштів на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками».

Покриттям чека в установі банку можуть бути також кошти на відпо відному рахунку чекодавця, але не більше суми, яка гарантується банком за узгодженням із чекодавцем. В останньому випадку банк може гаранту вати чекодавцю, при тимчасовій відсутності коштів на його рахунку, сплату за чеками за рахунок коштів.

Чекотримач здає в банк чеки разом із трьома примірниками реєстрів – якщо рахунки чекодавця і чекотримача ведуться в одній установі банку, й у чотирьох примірниках – на кожну установу банку окремо – якщо ра хунки чекодавця і чекотримача ведуться в різних установах банків. Реєстр вміщує повну інформацію про чеки, що надходять до установи банку.

Якщо чекодавець і чекотримач обслуговуються в одній установі бан ку, після перевірки правильності складання реквізитів чека і реєстру кош ти списуються з відповідного рахунка чекодавця та зараховуються на ра хунок чекотримача на підставі першого примірника реєстру.

Для здійснення розрахунків чеками між клієнтами різних банків банк чекотримача зобов’язаний прийняти чек із реєстром та разом з другим та третім примірниками реєстру інкасувати чек спецзв’язком до банкуемі тента. У цьому випадку кошти на рахунок чекотримача зараховуються тільки після отримання їх із банкуемітента.

Після отримання чека разом із двома примірниками реєстру банкем ітент перевіряє правильність оформлення чека та ін. і перераховує кошти на рахунок чекотримача.

Акредитив – це форма розрахунків, при якій банкемітент за доручен ням свого клієнта (заявника акредитива – Додаток Е) зобов’язаний:

– виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари,

– виконані роботи й надані послуги;

– надати повноваження іншому (виконуючому) банкові здійснити цю оплату.

При розрахунках акредитивами виникають економічні відносини між

чотирма суб’єктами:

• заявник акредитива – платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

• банкемітент – банк  платника, що відкриває акредитив своєму

клієнтові;

• бенефіціар – юридична особа, на користь якої виставлений акреди тив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо);

• виконуючий банк – банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банкуемітента виконує акредитив.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків пе редбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива. Банк емітент може відкривати такі види акредитивів:

а) покритий – акредитив, при якому для здійснення платежів завчасно

бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку емітенті або виконуючому банку;

б) непокритий – акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсут ності коштів на рахунку платника, гарантується банкомемітентом за ра хунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відкличні і безвідкличні.

Відкличний акредитив – акредитив, який може бути змінений або ану льований банкомемітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, достроко вої відмови банкуемітента від гарантування платежів за акредитивом).

Безвідкличний акредитив – акредитив, який може бути змінений або анульований тільки  за згодою бенефіціара, на користь якого він  був відкритий.

В іншому (виконуючому) банку за дорученням банкуемітента можуть

виконуватися акредитиви:

а) депоновані – списанням коштів з аналітичного рахунка «Розрахун ки акредитивами», відкритого у виконуючому банку;

б) гарантовані – наданням виконуючому банкові права списувати кошти з кореспондентського рахунка банкуемітента, відкритого при вста новленні кореспондентських відносин між банками.

Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бе нефіціаром і не може бути переадресований.

Для відкриття акредитива підприємство подає банкуемітентові зая

 

ву.

 

У випадку відкриття акредитива, депонованого у виконуючому бан

ку, банкемітент перераховує кошти платника на аналітичний рахунок

«Розрахунки акредитивами» у банку бенефіціара та повідомляє його про умови акредитива.

У разі відкриття акредитива, депонованого у банкуемітенті. заявник перераховує дорученням кошти зі свого рахунка на аналітичний рахунок

«Розрахунки акредитивами» (рис. 3.5).

 

 

Строк дії акредитива в банкуемітенті встановлюється у межах 15ти днів з дня відкриття, не враховуючи нормативного терміну проходження документів спецзв’язком між банками.

Керівник установи банкуемітента має право за поданням заявника акредитива у разі необхідності продовжити строк дії акредитива на 10 днів, якщо це викликано зміною умов поставки та відвантаження продукції. Банкемітент у свою чергу повідомляє про це виконуючий банк, а ос танній – бенефіціара.

Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком документів за акредитивом.

Порядок використання векселів у господарському обороті України регулюється Законами України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про підприємства в Україні», «Про державне регулювання ринку цінних па перів в Україні», *Про банки і банківську діяльність», Положенням про переказний і простий вексель, затвердженим постановою ЦВК і РНК СРСР № 104/1341 від 07.08.1937p., Правилами виготовлення і викорис тання вексельних бланків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1992р. № 528, та інши ми законами, законодавчими і нормативними актами.

Здійснення комерційними банками операцій з векселями регулюєть ся «Положенням про операції банків з векселями», що затверджене поста новою Правління НБУ від 28 травня 1999 р. № 258.

Вексель – безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особа зобов’язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, право вий статус якого регулюється законодавством про вексельний обіг.

Розрізняють вексель простий і переказний.

Простий вексель – вексель, виданий у формі безумовного зобов’язан ня здійснити платіж (рис. 3.6).

Платник переказного векселя (трасат) стає боржником по векселю тільки  після  того,  як акцептує вексель. Акцепт – засвідчена підписом трасата або іншої особи (посередника в акцепті) згода оплатити переказ ний вексель у тому вигляді, в якому він пред’явлений до платежу.

У процесі обігу вексель передається від одного тримача іншому шля хом передатного надпису – індосаменту. Кожний індосант, як і векселе давець, несе відповідальність за акцепт і платіж за векселем. Вексельні зобов’язання платника, векселедавця й індосанта можуть бути додатково гарантовані повністю або в частині вексельної суми за допомогою аваля:

1)   напис про забезпечення платежу за векселем;

2)   забезпечення платежу за векселем.

Участь банків у безготівкових розрахунках за допомогою векселів по в’язана з комісійними операціями з векселями:

а) інкасування векселів;

б) доміциляція векселів ().

Інкасування векселів – здійснення банком за дорученням комітента (законного векселетримача) операцій з векселями та супровідними ко мерційними документами на підставі одержаних від комітента інструкцій з метою:

1)  одержання платежу та/або акцепту за векселями,

2)  передавання векселів і комерційних документів проти платежу та/

або акцепту;

3)  передавання векселів і комерційних документів на інших умовах. Інкасування векселів і супровідних документів здійснюється за двома

видами:

1)   чисте інкасо – інкасування векселів без супровідних комерційних документів;

2)   документарне інкасо – інкасування векселів із супровідними ко мерційними документами.

Чисте і документарне інкасо векселів банк здійснює на підставі укла деного з векселетримачем договору про інкасування.

За здійснення операцій з інкасування банки можуть  утримувати на свою користь комісію, а за іногородніми векселями, крім того, – дамно і порто.

Іногородній вексель – вексель, який підлягає оплаті в іншому, ніж місце знаходження векселетримача, населеному пункті.

Дамно – особлива комісія за. інкасування іногородніх документів, яка

включає в себе комісійну плату банку своєму кореспондентові і власні витрати банку на організацію і проведення операції з інкасування іного родніх документів.

Порто – особливий збір на покриття поштових та інших витрат банку

на розсилку й одержання платежів за іногородніми документами.

Доміциляція векселів – це здійснення банком за дорученням довірите ляплатника за векселем операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:

1)   приймання векселів до платежу від законного векселетримача;

2)   здійснення платежу за векселями;

3)   передавання векселів платнику після повної оплати векселя. Призначення банку особливим платником у доміцильованому або недоміцильованому векселі може супроводжуватись укладенням із платни ком за векселем (векселедавцем, акцептантом) договору про оплату бан ком векселів.

Договір може укладатися на певний термін або на оплату визначеної

суми та/або визначених векселів.

За здійснення оплати векселів банк  може  утримувати з довірителя

(платника за векселем) винагороду.

Довіритель зобов’язаний перерахувати в банк на відповідний рахунок кошти в обсязі, достатньому для оплати векселя. За рахунок цих коштів або за рахунок наданого довірителю кредиту, сума якого попередньо за рахована на відповідний рахунок для оплати векселів, банк як особливий платник, або доміциліат, здійснює платіж за векселем законному вексе летримачеві.

Кошти, зараховані на спеціальний банківський рахунок, можуть бути використані для оплати векселів або повернені на вимогу довірителя на його поточний рахунок.

До розрахунків, що базуються на заліку взаємної заборгованості платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов’язання боржників і кредиторів один перед одним погашаються в рівновеликих сумах і лише за різницею здійснюється платіж на загальних підставах. Кожна зі сторін сплачує або одержує лише різницю платіжної суми, яка не покривається зарахуваннями.

Існують постійно діючі та разові зарахування вимог.

До постійно діючих належать періодичні розрахунки по сальдо зустрі чних вимог.

До разових розрахунків належать заліки зустрічних вимог між двома підприємствами або між групою підприємств і організацій.

Розрахунки по сальдо можуть здійснюватися, коли два підприємства перебувають у постійних господарських зв’язках і кожне з них є одночас но і постачальником, і покупцем одне відносно до одного. Розрахунки ведуться на основі угоди між учасниками, причому строки і порядок роз рахунків погоджуються з установою банку. В угоді сторонами передба чається періодичність звірення взаємної заборгованості зі складанням відповідного акта, строки та форма розрахунків.

Підприємства, що проводять розрахунки по сальдо, надсилають один одному, минаючи банк, розрахункові документи на відвантажені товар номатеріальні цінності і надані послуги. Ці рахунки не підлягають не гайній оплаті.

На одного з учасників розрахунків покладають обов’язок у визначені строки виводити сальдо взаємних вимог за розрахунковий період. Після складання акта звірення взаємної заборгованості сторона, на користь якої склалося кредитове сальдо взаємних зобов’язань, виписує документ (пла тіжне доручення, платіжну вимогудоручення) або оформляє вексель. Якщо сальдо на користь підприємства, яке веде рахунок взаємних розра хунків, то воно складає платіжну вимогудоручення на цю суму і разом з копією виписки з окремого рахунка здає в свою установу банку на інка со. Оплату таких вимогдоручень проводять із рахунка контрагента у зви чайному порядку, встановленому для розрахунків платіжними вимога мидорученнями. Якщо ж сальдо на користь іншої сторони, підприєм ство, яке веде рахунок, дає банком платіжне доручення про перерахування платіжної суми з його рахунка на рахунок контрагента.

Порядок проведення розрахунків при здійсненні разового заліку виз начається рішенням центральних органів влади.

Суть разового заліку між двома підприємствами зводиться до того, що підприємство, котре бажає здійснити залік, подає в установу банку заяву про залік. Банк приймає до заліку лише ті розрахункові документи, що підлягають оплаті безперечно. Залік проводять відкликанням розрахун кового документа, котрий підлягає заліку в повній сумі. Неоплачена сума пред’являється до сплати в календарній черговості.

У разовому заліку може брати участь і кілька підприємств із одного чи різних регіонів країни, причому не обов’язково, щоб ці підприємства мали одне до одного тільки зустрічні претензії. Вони можуть бути зв’язані між собою лише послідовним ланцюгом грошових вимог і зобов’язань. Кож ному учасникові заліку відкривається тимчасовий особовий рахунок, у

дебет якого записуються суми документів, оплачених шляхом заліку, а в кредит – суми, які надходять підприємству від інших учасників заліку. Якщо сальдо по рахунку кредитове, то воно зараховується на поточний рахунок учасника заліку. Якщо утворилось дебетове сальдо по заліку, то воно списується з поточного рахунка; банк може надати учасникові залі! ку кредит на завершення заліків, тобто на сплату дебетових сальдо.

Безспірне стягнення та безакцептне списання коштів здійснюється у випадках, передбачених законодавством України.

Безакцентне списання коштів – це списання коштів з рахунка платника без його  згоди  на підставі документів, поданих банкові одержувачем коштів.

Безспірне стягнення та безакцентне списання коштів здійснюється на бланку платіжної вимоги.

 

Платіжна вимога подається стягувачем у банк, в якому він обслуго вується. Платіжні вимоги приймаються банками протягом десяти кален дарних днів із дня виписки. День заповнення платіжної вимоги не врахо вується.

У платіжній вимозі зазначається призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право безспірного стягнен ня та безакцептного списання коштів.

Відповідальність за обґрунтованість і правильність внесення даних у розрахункові документи у разі безспірного стягнення та безакцептного списання коштів несе стягувач.

Суми недоїмки до бюджету за податками, податковим кредитом, штра фи, нараховані державними податковими адміністраціями України, стя гуються у безспірному порядку інкасовими дорученнями (розпоряджен нями). Інкасове доручення – це розрахунковий документ, який склада ють фінансові органи, банки, інші  підприємства та організації у тих випадках, коли їм надане право безспірного (безакцептного) стягування коштів.

Інкасові доручення (розпорядження) приймаються банками протягом десяти днів із дня виписки. День заповнення інкасового доручення (роз порядження) не враховується.

У рядку «Призначення платежу» інкасового доручення (розпоряджен ня) вказується назва законодавчого акта, яким передбачене право без спірного стягнення коштів (його дата, номер і відповідний пункт), і доку мент, на підставі якого здійснюється стягнення.

У випадку, якщо в інкасовому дорученні не заповнений рядок «При значення платежу» або не зроблено посилання на акт чинного законодав ства, банк повинен повернути його без виконання.

Відповідальність за достовірність даних інкасового доручення (розпоряд ження) на безспірне стягнення коштів покладається на стягувача, який офор мив розрахунковий документ та надав його до банку, що його обслуговує.

Документи на безспірне стягнення та безакцептне списання коштів приймаються банками незалежно від наявності коштів на  рахунках підприємств.

Банки виконують ухвали судів, суддів, постанов прокурорів, слідчих прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки України щодо арешту коштів юридичних та фізичних осіб.

Коли накладається арешт на кошти рахунка юридичної або фізичної особи, банк припиняє списання коштів за розпорядженням власника ра хунка (в тому числі використання коштів на потреби підприємства та вип

лату заробітної плати і прирівняних до неї платежів), за винятком пла тежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: