Название: Банківські операції - Череп А.В., Андросова О.Ф.

Жанр: Банківська справа

Рейтинг:

Просмотров: 1566

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |


2.5. Міжбанківський ринок та залучення ресурсів на ньому

 

До позиченого капіталу комерційного банку належать кошти, отри мані від емісії та продажу облігацій, та кредити, отримані в інших банків, у тому числі в НБУ.

На відміну від звичайних акцій облігації не дають права їх власникам на участь у керуванні комерційним банком. Якщо акції випускаються без установлення терміну погашення, то для облігацій установлюється пев ний термін. Тому кошти, отримані комерційним банком за допомогою випуску облігацій, не можуть вважатися власним капіталом. Вони свідчать про надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження емітента у формі довгострокової позики. Власник облігації набуває права на одержання фіксованого прибутку за нею протягом терміну дії позики. З настанням терміну погашення облігації банк повертає власнику номі нальну вартість цього цінного паперу.

Якщо комерційний банк  і надалі  хоче утримувати у своєму обороті кошти, залучені за допомогою випуску облігацій, він вдається до рефі нансування попередніх випусків. Це здійснюється через викуп раніше випущених облігацій за кошти, отримані від випуску нових незабезпече них боргових зобов’язань. Облігації, якщо це передбачено умовами емісії, можуть  бути конвертовані в прості  акції.  Тоді залучені з їх допомогою кошти переходять у власний капітал комерційного банку. Конверто ваність облігацій дає змогу підвищити їх привабливість у колі покупців, оскільки останні можуть придбати акції банку в найвигідніший момент. Власники облігацій ризикують менше, ніж власники акцій, бо у разі бан крутства комерційного банку кредиторам кошти повертаються раніше, ніж звичайним акціонерам.

Необхідно відрізняти кошти, мобілізовані комерційним банком за до помогою облігацій, від вкладів і депозитів. Якщо перші називаються в банківській практиці позичковими, або позиченими, то другі – залучени8 ми. При випуску облігацій банк відіграє активну роль, ініціатива випус ку належить йому, тоді як при залученні вкладів роль банку пасивна.

До акціонерних банків, що випускають облігації, застосовуються такі самі вимоги, як і при випуску акцій. Емісія облігацій регламентується за конами України «Про господарські товариства» і «Про цінні папери та фон дову біржу», тобто тими самими законодавчими актами, що й випуск акцій.

Комерційний банк може випускати облігації для залучення позичко вих коштів лише за умови повної сплати усіх випущених ним акцій. Реа лізація облігацій може відбуватися або на основі їх продажу за договорами з покупцями, або через обмін на раніше випущені облігації та цінні папе ри. Погашаються облігаційні позики комерційними банками після закі нчення терміну обігу облігацій за їх номінальною вартістю. Банківські облігації в Україні не набули розвитку. Причинами такого становища є їх незабезпеченість, нездатність нових банків довести статутні капітали до розмірів мінімальних вимог НБУ, фінансові труднощі, що виникли в більшості банків останнім часом, а також відсутність вторинного ринку цінних паперів.

Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанк8 івський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі  ко мерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одер жання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банкикредитори одержують можливість установлення ділових партнерських стосунків.

Банкам вигідно розміщувати кредитні ресурси в інших банках порівня но з кредитуванням суб’єктів господарської діяльності, оскільки перші вирізняються, як правило, вищою надійністю. Проте в Україні з другої половини 1994 р. у банківській системі склалася кризова ситуація,, од нією з причин якої було неповернення окремими банками міжбанківсь ких кредитів. Тому нині комерційні банки дуже обережно підходять до вирішення питань про видачу міжбанківських кредитів.

Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними – від одного дня до трьохшести місяців. Процентна ставка за міжбанківськими кре дитами, як правило, нижча, ніж за кредитами, наданими господарникам, і пов’язана з обліковою ставкою НБУ.

Банкипозичальники залучають міжбанківський кредит для розши рення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв’язку з необхі дністю регулювання банківської ліквідності. В Україні у зв’язку з упро вадженням електронних розрахунків міжбанківське кредитування здійснюється через прямі контакти між банкомкредитором і банком позичальником, на договірних умовах, на чітко визначений термін. До сить активно використовуються міжбанківські кредити терміном на один день, мета яких полягає у підтриманні поточної ліквідності банку.

У договорі про міжбанківське кредитування, крім терміну, обумов люється сума кредиту, рівень процентної ставки, порядок погашення. Звичайно при порушенні терміну погашення міжбанківського кредиту

 

банккредитор передбачає своє право на безспірне списання боргу. Якщо банк, що позичив кредитні ресурси, не може їх повернути в установлений термін, то він купує гроші в іншому банку. При  укладенні договору на міжбанківський кредит банкпозичальник повинен повідомити банку кредитору значення своїх економічних нормативів (платоспроможності, ліквідності).

Купувати і продавати кредитні ресурси можуть не тільки комерційні банки, а й їхні відділення та філії. Проте це право реалізується лише  в системі одного банку, що має філійну мережу.

Для ефективного регулювання грошовокредитним ринком, управлі ння ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора ос танньої інстанції НБУ застосовує такі механізми рефінансування комер ційних банків:

проведення операцій на відкритому ринку;

надання стабілізаційного кредиту;

— здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

Операції на відкритому ринку НБУ проводить, здійснюючи коротко строкове та середньострокове рефінансування банків через кількісний або процентний тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит «овернайт»).

НБУ здійснює рефінансування комерційних банків через операції на відкритому ринку тільки  під забезпечення державних цінних паперів, векселів суб’єктів господарської діяльності і векселів Державного казна чейства України, що враховані комерційним банком.

НБУ може кредитувати комерційні банки через відповідні механізми рефінансування, якщо вони дотримуються таких вимог:

— термін діяльності банку не повинен бути меншим, ніж один рік;

— банк  має ліцензію НБУ  на здійснення відповідних банківських операцій;

— банк  має  власні високоліквідні активи (цінні папери та інші цінності), які можуть бути прийняті в заставу;

— банк виконує вимоги щодо дотримання таких нормативів капіта лу: капіталу банку (Н1), мінімального розміру статутного капіталу (Н2), платоспроможності (Н3), достатності капіталу (Н4), у тому числі розмір зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу не повинен бути мен шим, ніж розмір, що визначений кваліфікаційними вимогами;

— виконуються нормативи загальної ліквідності та співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку;

 

 

— банком сформовано резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями відповідно до встановлених обсягів;

— банком здійснюється своєчасне погашення одержаних від НБУ кре дитів;

— прострочені та сумнівні кредити в портфелі банку не перевищують

10% від суми кредитного портфеля;

— кредити, що надані іншим банкам на міжбанківському ринку, не перевищують 5% кредитного портфеля банку.

НБУ здійснює рефінансування комерційних банків за допомогою опе рацій на відкритому ринку тільки для регулювання грошовокредитного ринку та з метою підтримання ліквідності банківської системи, тому об сяги цих операцій такі, які потрібні для вирівнювання монетарних пара метрів та управління грошовокредитним ринком.

Короткострокове рефінансування банків за допомогою операцій на відкритому ринку здійснюється на строк до 14 днів, середньострокове – до шести місяців, під забезпечення, через кількісний або процентний тен дер. Для забезпечення наданого кредиту використовуються державні цінні папери, строк погашення яких настає не раніше, ніж через 10 днів після строку погашення кредиту, і які перебувають у власності банків, а також ураховані банком векселі, строк пред’явлення яких до платежу настає не раніше, ніж через 30 днів після строку погашення кредиту. Державні цінні папери приймаються під забезпечення кредиту за умови. що вони перебу вають у власності банку – клієнта Депозитарію НБУ і не обтяжені ніяки ми зобов’язаннями.

Умовою для прийняття врахованих банками векселів під забезпечення кредиту НБУ є наявність у банківпозичальників достовірного вексель ного досьє на векселедавця та всіх зобов’язаних за векселем осіб. Інфор мація щодо платоспроможності векселедавця та зобов’язаних за векселем осіб повинна містити також висновок останньої перевірки аудиторської організації і надаватися банками відповідному територіальному управлі нню НБУ в обов’язковому порядку.

Рефінансування банків через операції на відкритому ринку здійснюєть ся під забезпечення державних цінних паперів або врахованих банком векселів у розмірі, що не перевищує 85% від балансової вартості держав них цінних паперів та 70% від номінальної вартості врахованих векселів. Кредитування здійснюється за процентною ставкою, що не нижча, ніж облікова ставка НБУ.

НБУ проводить тендери з короткострокового рефінансування банків за допомогою операцій на відкритому ринку в першу, другу та третю сере

ду місяця, починаючи з першого повного тижня. Тендери із середньост рокового рефінансування банків проводяться в четверту середу, почина ючи з першого повного тижня.

У повідомленні про проведення тендеру НБУ зазначаються такі умови:

— тип тендера (кількісний або процентний);

— строк користування кредитом;

— загальна сума кредиту, що пропонується НБУ (або без оголошення такої);

— мінімальна сума заявки для одного банку;

— перелік забезпечення кредиту;

— інші умови.

Банк, який потребує підтримки своєї ліквідності, надсилає засобами програмного забезпечення «ТЕНДЕР» до Департаменту монетарної пол ітики  НБУ  заявку на участь  у тендері, яка  містить перелік державних цінних паперів або врахованих банком векселів. Після перевірки наяв ності на депозитарному рахунку в банку вільних від зобов’язань держав них цінних паперів та строків їх погашення Департамент монетарної пол ітики передає копію заявки до відповідного територіального управління НБУ  для  подальшої перевірки фінансової надійності та юридичної дійсності забезпечення.

Комерційний банк може подати на участь у тендері тільки одну заяв ку. Під забезпечення кредиту банк може запропонувати тільки однорідну заставу (або державні цінні папери, або векселі).

Для участі у тендері приймаються заявки банків, які надійшли до 10ї години у вівторок. Заявки, які надійшли пізніше зазначеного часу, не розглядаються.

Відповідні територіальні управління НБУ після розгляду копії заявки на участь у тендері, перевірки запропонованого забезпечення та дотри мання вимог і умов тендерних торгів до 17ї години у вівторок повідомля ють Департамент монетарної політики НБУ засобами програмного забез печення «ТЕНДЕР» про можливу участь банку  в тендері та надійність (спроможність) запропонованого банком забезпечення.

У день проведення тендера (середу) заявки банків на участь у тендері розглядаються Департаментом монетарної політики НБУ з дотриманням таких вимог:

– один банк не може одержати більше як 50% запропонованого на тендері обсягу кредитів;

– сума заборгованості за кредитами НБУ, у тому числі за кредитами з урахуванням поданої заявки на тендер, не повинна перевищувати п’ятик

 

ратного обсягу капіталу банку, розрахованого за даними останнього ба лансу.

При проведенні кількісного тендера розподіл кредитів здійснюється згідно з поданими заявками до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кредитні кошти за однією тендер ною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.

Під час проведення НБУ процентного тендера банки самостійно про понують процентну ставку, за якою вони погоджуються одержати кош ти, але не нижчу за облікову. На процентному тендері заявки задовольня ються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово знижуючи до закінчення зап ропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків.

Якщо неможливо задовольнити заявки усіх банків – учасників про центного тендера, які пропонують однакову процентну ставку, у зв’язку із недостатністю кредитів, кошти, що залишилися, розподіляються про порційно між цими банками.

Про результати тендера повідомляються банки – учасники тендера і відповідні територіальні управління НБУ. Банки, чиї заявки задоволені, укладають кредитний договір та договір застави відповідним територі альним управлінням НБУ, яке має повідомити засобами програмного за безпечення «ТЕНДЕР». Департамент монетарної політики НБУ про ук ладення договору. Після цього Департамент монетарної політики та бан кипозичальники здійснюють блокування державних цінних паперів під забезпечення кредиту. Одержавши інформацію від Депозитарію про на лежне оформлення забезпечення державними цінними паперами, а від відповідного територіального управління НБУ – про враховані банками векселі, Департамент монетарної політики забезпечує перерахування коштів за наданими банкам кредитами, заявки яких задоволені відповід но до результатів проведеного тендера.

Одержані за допомогою тендера кредити НБУ не можуть бути пролон говані й підлягають обов’язковому поверненню. Якщо банкпозичаль ник не повертає у визначений строк такі кредити, НБУ має право застосу вати безспірне стягнення заборгованості, а за відсутності такої можли вості зараховує цю заборгованість на рахунок прострочених кредитів і нараховує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше, ніж за 10 днів. Протягом 10 днів з дня виник нення простроченої заборгованості НБУ має право реалізувати предмет

застави або одержати по ньому платіж і спрямувати кошти на погашення простроченого кредиту.

У разі застосування безспірного порядку списання заборгованості за

наданими кредитами з коррахунку банку Департамент монетарної пол ітики НБУ повідомляє про це відповідне територіальне управління НБУ, у якому відкрито кореспондентський  рахунок банкупозичальника. Згідно з цим повідомленням територіальне управління НБУ виписує пла тіжну вимогу на списання з кореспондентського рахунку банку заборго ваності за кредитом і процентів за користування ним. Якщо банк пору шує строк повернення кредиту, наданого НБУ через тендер, він не допус кається до участі в наступних п’яти тендерах.

З метою вирівнювання тимчасових коливань ліквідності банківської системи, «тонкого» регулювання грошовокредитного ринку НБУ запро ваджує постійно діючу лінію рефінансування, що є гнучким механізмом короткострокового (миттєвого) підтримання ліквідності банку. Кредит через лінію рефінансування надається строком на один робочий день – кредит «овернайт». Надання банкам таких кредитів здійснюється тільки під забезпечення державних цінних паперів, що перебувають у власності банку – клієнта Депозитарію НБУ – і не обтяжені в обігу (вільно оберта ються на вторинному ринку).

Кредит «овернайт» надається в розмірі не більше як 85% від балансової вартості наданих під забезпечення кредиту державних цінних паперів. Кредити «овернайт» надаються за щоденно оголошеною НБУ процент ною ставкою і за умови укладення щокварталу між комерційним банком і НБУ кредитної угоди.

Для одержання кредиту «овернайт» комерційний банк подає до Департаменту монетарної політики заявку, яка містить перелік державних цінних паперів, що пропонуються банком під забезпечення кредиту.

Перевіривши наявність на депозитарному рахунку банку вільних від зобов’язань державних цінних паперів та строків їх погашення, Департа мент монетарної політики НБУ передає копію заявки до відповідного те риторіального управління НБУ для перевірки виконання банком умов кредитування. Про своє рішення щодо кредитування відповідне територ іальне управління НБУ повідомляє Департамент монетарної політики НБУ; після чого здійснюється блокування державних цінних паперів, наданих як забезпечення кредиту. Після одержання від Депозитарію інформації щодо належного оформлення забезпечення державних цінних паперів Департамент монетарної політики НБУ надсилає банку повідомлення і забезпечує перерахування коштів за наданим кредитом «овернайт» банку, заявка якого задоволена.

У разі неповернення банком кредиту «овернайт» і процентів за корис тування ним наступного після отримання кредиту робочого дня до банку позичальника застосовується безспірне стягнення заборгованості з ко респондентського рахунку банку. Якщо на цьому рахунку недостатньо коштів, непогашена заборгованість переноситься на рахунок простроче них кредитів із нарахуванням пені у розмірі 0,5% за кожний день про строчки, але не більше ніж за 10 днів.

Протягом 10 днів з дня виникнення простроченої заборгованості НБУ має право здійснити продаж державних цінних паперів третім особам або вжити заходів щодо їх погашення та за рахунок отримання коштів пога сити прострочені борги банкуборжника. Якщо банк порушив строк по вернення кредиту «овернайт», що наданий НБУ через лінію рефінансу вання, він не допускається до використання цієї лінії протягом трьох місяців.

НБУ може надавати стабілізаційний кредит комерційному банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який взяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за наяв ності його клопотання та висновків відповідного територіального управл іння НБУ. Стабілізаційний кредити може надаватися банку лише за умови його забезпечення заставою: високоліквідними активами банкупозичаль ника або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку чи фінансової установи. Стабілізаційний кредит НБУ має цільове призначен ня і для кредитних операцій комерційного банку не використовується.

Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіально го управління НБУ  клопотання і затверджену Радою банку  програму фінансового оздоровлення. Після здійснення аналізу фінансового стану банку та його програми фінансового оздоровлення територіальне управл іння НБУ надсилає пропозиції Генеральному департаменту банківського нагляду НБУ. Цей департамент готує пропозиції Правлінню НБУ щодо можливості надання банку, що перебуває у режимі фінансового оздоров лення або який узяв на себе борг банку, що перебуває в режимі фінансо вого оздоровлення, стабілізаційного кредиту.

Стабілізаційний кредит надається банкам строком до трьох років, а якщо програма фінансового оздоровлення забезпечує достатні грошові потоки, то банку може надаватися короткостроковий кредит строком до одного року. Рішення про надання стабілізаційного кредиту банку прий має Правління НБУ на підставі висновку територіального управління НБУ та пропозицій Генерального департаменту банківського нагляду НБУ. У цьому рішенні визначаються строк користування кредитом, порядок його

погашення і сплати процентів за користування стабілізаційним креди том. Прийнявши позитивне рішення про надання стабілізаційного кре диту, відповідне територіальне управління НБУ вживає організаційних заходів щодо укладення з банком договору про надання кредиту. Банк позичальник повинен розробити графік погашення стабілізаційного кре диту і дотримуватися його строків.

З метою регулювання грошовокредитного ринку, активізації прове дення міжбанківських операцій з державними цінними паперами, казна чейськими зобов’язаннями та іншими борговими зобов’язаннями, виз наченими Правлінням НБУ, а також для сприяння встановленню котиру вальних цін  на  ці цінні папери НБУ  проводить операції з ними на біржовому та позабіржовому ринках. НБУ проводить операції на відкри тому ринку з купівліпродажу державних цінних паперів, які перебува ють у його портфелі на продаж.

Учасниками біржових і позабіржових торгів з купівліпродажу дер жавних та інших цінних паперів можуть бути комерційні банки. За допо могою цих операцій вони можуть збільшувати (продаючи цінні папери, що є в їх інвестиційному портфелі) або зменшувати (купуючи цінні папе ри) залучені кошти.

Одним із засобів рефінансування комерційних банків є операції репо. Вони  використовуються як інструмент оперативного управління ліквідністю банківської системи та здійснення НБУ грошовокредитної політики. Учасниками операцій репо можуть бути банки, які мають ліцен зію на здійснення банківських операцій, та письмовий дозвіл  НБУ  на операції за дорученням клієнтів або від свого  імені та на депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних па перів.

НБУ у межах визначених на відповідний період основних монетарних показників для регулювання ліквідності банківської системи може про водити з банками операції «прямого» та «зворотного» репо на визначену суму та на відповідний строк.

Банки, які потребують підтримки своєї короткострокової ліквідності, можуть звертатися до НБУ щодо здійснення операцій «прямого» репо.

У разі накопичення надлишкової ліквідності в банківській системі, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося монетарною програмою, НБУ може продавати з власного портфеля дер жавні цінні папери шляхом операцій «зворотного» репо на відповідний період за умови  викупу цих самих  державних цінних паперів надалі  в установлений строк.

Продаж і купівля державних цінних паперів при здійсненні операцій

«прямого» і «зворотного» репо відбуваються за ринковою або балансовою оцінкою (у разі відсутності активного фондового ринку).

НБУ може здійснювати операції на відкритому ринку з купівлі/про дажу державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості з банками, так і через проведення тендера заявок банків на участь в опера ціях репо. Банки подають до Департаменту монетарної політики НБУ за явки на участь у тендері, у яких пропонують свої умови щодо ціни купівлі/ продажу державних цінних паперів. НБУ, проводячи тендер, відбирає для задоволення ті заявки банків, які є найбільш привабливими для нього за ціновими параметрами (дешевші при купівлі і дорожчі при продажу), або за потреби мати у своєму портфелі конкретні державні цінні папери. Після проведення тендера НБУ надсилає банкам, які отримали право на купів лю/продаж державних цінних паперів, повідомленняпідтвердження про намір укласти договір про здійснення операцій «прямого» або «зворотно го» репо.

НБУ залежно від строку може здійснювати такі види операцій «прямо го» та «зворотного» репо:

♦  нічне репо (термін дії один день);

♦ орін договору може вимагати виконання операції репо в будьякий час, але з обов’язковим повідомленням про дату за вершення дії цього договору);

♦  строкове репо (термін операцій чітко визначений).

У договорі про здійснення операцій репо (додаток Ж), крім інших умов, має передбачатися блокування державних цінних паперів, що є предме том договору, на відповідних рахунках депообліку в депозитарії. Пере рахування коштів з рахунку покупця на рахунок продавця відбувається тільки після здійснення блокування державних цінних паперів.

 

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: