Название: Банківські операції - Череп А.В., Андросова О.Ф.

Жанр: Банківська справа

Рейтинг:

Просмотров: 1566

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |


2.4. Формування зобов’язань банку

 

Більша частина ресурсів комерційного банку формується за рахунок залучених та позичених коштів. Можливість у залученні комерційними банками коштів регулюється НБУ у загальній сумі ресурсів, якими во лодіє комерційний банк, переважають зобов’язання банку. Зобов’язання банку – це вимоги до активів банківської установи, що зобов’язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. Струк туру зобов’язань банку розглянемо на рис. 2.7.

Банки залучають вільні грошові кошти юридичних операцій, при цьому використовують різні види банківських рахунків. Динаміку депозитних ре сурсів коштів населення та підприємств, організацій зведено в табл. 2.3, 2.4.

Розглядаючи дані табл. 2.3, можна зробити висновки, що вклади населення за період 20002002 рр. Виросли всього – в 2,9 рази, в національній валюті – в 3,4 рази, в іноземній валюті – в 2,3 рази.

Проаналізувавши дані табл. 2.4, можна помітити значну довіру юри дичних та фізичних осіб до банківської системи, а саме кошти на рахун ках підприємств, організацій, населення в банках України за період 20002002 рр. значно зросли: всього – в 2 рази, в національній валюті – в 2,2

рази; в іноземній валюті – в 1,7 рази.

 

Таблиця 2.3

Вклади населення в комерційних банках України

(у національній та іноземній валютах; млн. грн.)

 

 

1992

1993

1994

1995

1997

1998

1999

2000

2001

2002

Залишки вкладів –

всього

 

2,5

 

30

 

214

 

615

 

2297

 

3089

 

4283

 

6581

 

11083

 

18928

до запитання

1,8

16

96

306

744

834

1251

2029

3049

4888

строкові

0,7

14

118

310

1554

2255

3031

4551

8033

14041

У національній валюті

2,5

30

214

504

1612

1824

2167

3315

6368

11326

до запитання

1,8

16

96

257

578

581

744

1171

1997

3418

строкові

0,7

14

118

248

1035

1243

1423

2143

4371

7909

В іноземній валюті

111

685

1265

2115

3266

4715

7602

до запитання

49

166

253

507

858

1052

1470

строкові

62

519

1012

1608

2408

3662

6132

 

 

Таблиця 2.4

Кошти на рахунках підприємств, організацій та населення в банках

України (на кінець року; млн. грн.)

 

 

1992

1993

1994

1995

1997

1998

1999

2000

2001

2002

Всього

20

353

2422

4287

6357

8278

12156

18585

25485

37384

У національній валюті

18

254

1401

2710

4685

5046

6830

11433

17265

25409

до запитання

15

206

1067

2123

2959

3203

4557

7987

10372

13843

строкові

3

48

334

587

1726

1843

2273

3446

6893

11566

В іноземній валюті

2

99

1021

1577

1672

3232

5326

7152

8220

1976

до запитання

973

861

1782

3033

3362

3050

4028

строкові

605

811

1451

2293

3790

5170

7948

 

Депозит (вклад) – це грошові кошти в національній та іноземній ва лютах, передані їх власником або іншою особою за його дорученням у готівковій або безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах. Операції, пов’язані із залученням грошових коштів на вклади, називаються депозитними.

Класифікацію депозитів показано на рис. 2.8

 

Класифікаційна ознака

 

 

1. За категоріями вкладників:

1.1. депозити банків;

1.2. депозити за рахунок бюджетних коштів;

1.3. депозити суб'єктів господарської діяльності;

1.4. депозити фізичних осіб.

 

 

 

2. За строками використання коштів:

2.1. до запитання;

2.2. строкові:

а) добові (тип умовний);

б) короткострокові;

в) довгострокові.

 

 

 

3. За формою грошового обліку:

3.1. готівкові;

3.2. безготівкові.

 

 

 

 

Класифікаційна ознака

 

4. За валютою, у якій номіновано депозит:

4.1. у національній валюті;

4.2. в іноземній валюті:

а) у неконвертованій валюті;

б) у вільно конвертованій валюті.

 

5. За формою визначення власника депозиту:

5.1. у національній валюті;

5.2. депозити на пред'явника.

 

6. За цільовим призначенням:

6.1. дохідні депозити;

6.2. гарантійні депозити.

 

7. За способом юридичного оформлення обов'язкового депозиту:

7.1. оформлені угодою;

7.2. надання даної позики;

7.3. з наданням депозитного сертифіката.

 

8. За формою вилучення депозиту нарахованих процентів:

8.1. безумовні:

а) без попереднього повідомлення;

б) з попереднім повідомленням;

8.2. умовні – (кошти можуть бути вилучені при настанні певних обумовлених угодою обставин).

 

9. За економічним змістом:

9.1. надання даної позики;

9.2. з наданням депозитного сертифіката.

 

Рис. 2.8. Класифікація депозитів

 

Практично усі клієнтські рахунки є депозитними. Депозитним може бути будьякий відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігають ся його грошові кошти. За формою використання рахунків вони поділя ються на: депозити (вклади) до запитання термінові, або строкові, депо зити; умовні депозити.

 

Вклади (депозити) до запитання розміщуються у банку на «рахунко вому  або  поточному рахунку клієнта. Вони  використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. На вимогу клієнта кошти з поточного рахунку в будьякий час можуть вилучатися через видачу готівки, сконання платіжного доручення, сплату чеків або векселів. До вкладів до запитання прирівнюються внески з по переднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку (за умо ви, що термін повідомлення не перевищує одного місяця).

Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх ви користання банком для позичкових та інвестиційних операцій. Тому влас никам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім. В умовах відсутності (як правило) плати за депози ти до запитання банки намагаються залучити клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточ ного рахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зруч них для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунковоконсультативне обслуговування тощо.

Для покриття операційних витрат, пов’язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утри муватися з депозитного процента. Деякі банки не стягують комісії з без процентних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку не нижче встановленого рівня.

До депозитів до запитання можна віднести і кредитові залишки на кон токорентних рахунках. На цьому рахунку відбиваються асі операції бан ку з клієнтами, тобто видача позичок і здійснення платежів за доручен ням  клієнта, а також  надходження виручки від реалізації продукції та інших грошових переказів на користь клієнта і на погашення позичок. Інакше кажучи, контокорентний рахунок – активнопасивний рахунок, що поєднує в собі ознаки поточного позичкового. Кредитове сальдо за контокорентним рахунком означає, що клієнт має у своєму розпоряд женні власні кошти, дебетове – що у клієнта виникла заборгованість пе ред банком за позичками.

Формою залучення банком вкладів до запитання є також поточний рахунок з овердрафтом. За режимом функціонування цей рахунок под ібний до контокорентного. Проте якщо останній відкривається надійним клієнтам, котрі активно кредитуються, то при овердрафті таке позичання допускається від випадку до випадку, тобто має нерегулярний характер. Для цього рахунку характерний кредитовий залишок. Особовий рахунок

з овердраф том може відкриватися юридичним і фізичним особам, а та кож  громадянам тоді,  як контокорентний рахунок використовується тільки у відносинах банку з юридичними особами. Отже, особовий раху нок з овердрафтом має ширшу сферу застосування.

Строкові вклади – це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після поперед нього повідомлення банку за встановлений період (не менше одного міся ця). Вилучення строкових вкладів відбувається переказуванням грошей на поточний рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банк івському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового рин ку та інших умов.

Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їх власниками. Вони оформляються угодою між вкладником і банком. Банки самостійно роз робляють форму депозитної угоди. Вона укладається в двох примірни ках, один з яких зберігається у клієнта, а другий – у банку. В угоді перед бачається сума внеску, термін, протягом якого внесок зберігатиметься у банку, розмір депозитного процента, обов’язки та права вкладника і бан ку, відповідальність сторін за недотримання умов депозитної угоди. Деякі банки встановлюють мінімальний розмір строкового вкладу, величина якого залежить від орієнтації банку на відповідного вкладника (дрібного, середнього, великого).

У свою чергу, банк бере на себе зобов’язання своєчасно виконати всі умови угоди і відповідати за їх порушення, що виявляється у встанов ленні пені або штрафів за невчасну видачу коштів власникові депозитно го рахунку або виплату процентів.

Спори, що виникають між банком і вкладником, вирішуються у судо вому порядку. Строкові вклади не використовуються для здійснення по точних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску (зменшити або збільшити), то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій  строковий вклад  на нових  умовах.  При  достроковому вилученні коштів з термінового депозиту власник, як правило, позбавляється пе редбачених угодою процентів. У цьому разі проценти знижуються до рівня, передбаченого за вкладами до запитання.

Однією з форм строкових вкладів є сертифікати.

Сертифікати бувають депозитні та ощадні. Депозитні сертифікати на даються юридичним, а ощадні – фізичним особам. Сертифікати можна

класифікувати і за іншими ознаками. За способом випуску вони поділя ються на сертифікати, що випускаються одноразово і серіями, за спосо бом оформлення – на іменні та на пред’явника, за терміном обертання – на термінові та до запитання, за умовами сплати процентів – на сертифі кати з регулярною сплатою процентів після закінчення визначеного роз рахункового періоду і з виплатою їх у день погашення сертифіката.

Депозитний сертифікат – це цінний папір, що може використовуватися його власником як платіжний засіб і обертатися на фондовому рин ку. Сертифікати мають суттєву перевагу над строковими вкладами, офор мленими депозитними договорами. Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням деякого прибутку за час зберігання і без зміни лри цьому обсягу ресурсів банку, тоді як дострокове вилучення власником строко вого вкладу означає для нього втрату прибутку, а для банку – втрату час тини ресурсів.

Комерційні банки можуть залучати вільні кошти юридичних і фізич них осіб за допомогою банківського векселя. Банківський вексель має де позитну природу, і цим він схожий на сертифікат. Проте на відміну від сертифіката банківський вексель може бути використаний його власни ком як платіжний засіб за товари та послуги, причому новий власник век селя може передавати його третій особі шляхом індосаменту.

Щоб придбати банківський вексель, покупець має переказати гроші

на рахунок банкупродавця, після чого останній виписує бланк банківсь кого векселя на ім’я покупця і позначає дату зарахування грошей. Пога шення банківських векселів відбувається через їх викуп після закінчення терміну обертання або ж через достроковий викуп векселів. У банківсь ких векселях указується величина прибутку у вигляді процента до номі налу, який одержує власник векселя. Це означає, що продаються векселі за номіналом, а викуповуються банком за ціною продажу.

В Україні банківські векселі зараз не застосовуються.

Ощадні вклади слугують власникам для накопичення грошових зао щаджень. Власнику ощадного вкладу видається іменне посвідчення про внесок у формі ощадної книжки, в якій відбиваються всі операції на ра хунку. Зняття грошей з ощадного рахунку здійснюється за попереднім повідомленням власника внеску. Період завчасного попередження може бути визначений законом (як засіб державного регулювання) або вста новлюватися за договором між банком і власником рахунку. Отже, ощадні вклади передбачають тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, що  використовуються в активних банківських операціях. За ощадними вкладами банки нараховують проценти.

 

Конкуренція на ринку позичкових капіталів змушує комерційні бан ки шукати нові форми і способи залучення депозитів. Значного поши рення в банківській практиці набув депозит, що відкривається клієнтові при оформленні ним поточного рахунку. Депозит має обов’язковий харак тер, а його величина і термін вкладення коштів на рахунок визначаються банком. Якщо клієнт не виконує умов даного депозиту, банк може припи нити його обслуговування. За своїм характером цей депозит можна віднес ти до умовного, оскільки вилучення коштів з нього можливе лише у разі закриття клієнтом поточного рахунку. Він вважається безстроковим, що дає змогу банку використовувати його як довгостроковий кредитний ре сурс. За аналогією з вкладами до запитання за даним депозитом нарахову ються мінімальні проценти або вони зовсім не нараховуються, якщо банк не бере з клієнта плати за ведення операцій на поточному рахунку.

Банки часто надають цьому депозиту характер заставного, такого що передбачає право вкладника на одержання кредиту в сумі депозиту без додаткового забезпечення, отже, вклад у цьому разі є гарантією повер нення позички.

Для клієнта депозит на термін обслуговування є певною мірою приму совим, тому такі депозити можуть залучати тільки ті банки, що пропонують своїм вкладникам додаткові банківські послуги або зручне і пільгове розра хунковокасове обслуговування. Інакше банк не тільки втратить можливість залучати додаткову клієнтуру, а й може позбутися вже існуючої.

Комерційні банки використовують і такий метод залучення вкладів, як установлення залежності між кредитуванням клієнта і накопиченням на його депозитному рахунку. У цьому разі між банком і клієнтом підпи сується договір, відповідно до якого банк бере на себе зобов’язання нада ти клієнту кредит за умови накопичення і зберігання останнім протягом установленого терміну визначеної суми коштів. Формування коштів на депозитному рахунку може відбуватися порізному: або виходячи з мож ливостей клієнта, або на основі планових регулярних вкладів. Вигода клієнта при такому депозиті полягає в тому, що він має можливість без перешкодно одержати в банку кредит, причому чим меншим буде розрив між сумою депозиту і сумою кредиту, тим меншим буде встановлений процент за позичкою. У банку при такому кредитуванні значно меншим буде ризик неповернення позички, оскільки він має право спрямовувати на погашення кредиту кошти, що зберігаються на депозитному рахунку.

У роботі комерційних банків щодо залучення вкладів (депозитів) важ ливу роль відіграє процентна політика, оскільки одержання прибутків від вкладених коштів є для клієнтів суттєвим стимулом з активізації

 

внесків. Розмір депозитного процента встановлює комерційний банк са мостійно, виходячи з обліково» ставки НБУ, стану грошового ринку і влас ної депозитної політики.

Рівень прибутків за різноманітними видами депозитних рахунків різний. Найнижчі проценти комерційні банки сплачують за рахунками до запитання, оскільки вони характеризуються нестабільністю залишків. За такими рахунками, відкритими юридичним особам, проценти взагалі не можуть нараховуватися. У цьому разі з клієнтів, як правило, не стя гується плата за розрахунковокасове обслуговування. Відсутність при бутків або незначна їх сума стимулюють власників рахунків до запитання скорочувати до мінімуму залишки коштів на них і вкладати їх у більш прибуткові операції (термінові депозити, цінні папери тощо), що для банків не вигідно. Тому деякі з них намагаються заохочувати клієнтів підтриму вати стабільні залишки на рахунках до запитання. Це досягається через установлення підвищених процентів або виплати клієнтам премій за значні залишки коштів.

Хоча за рахунками до запитання, відкритими для фізичних осіб, про центи нараховуються в обов’язковому порядку, прибуток за ними наба гато нижчий, ніж за терміновими депозитами.

При встановленні розміру процентної ставки за терміновими депозитами визначальним чинником є термін, на який розміщені кошти. Чим триваліший термін, тим вищі процентні ставки. Процентна ставка за тер міновим депозитом може залежати і від частоти виплати прибутку: чим рідше здійснюються виплати, тим вищий рівень процентної ставки.

Банки можуть  заінтересувати вкладників нарахуванням й сплатою простих і складних процентів. Прості проценти є традиційним видом об числення прибутку за вкладами. Відповідно до встановленої періодич ності відбувається нарахування і виплата прибутку за вкладом.

З метою компенсації інфляційних витрат комерційні банки можуть про понувати вкладнику виплату процентів наперед. Якщо депозитна угода буде розірвана достроково, виплачені проценти банк утримає із суми вкладу.

Важливе значення для стимулювання вкладів має гарантування банком цілості переданих йому коштів. Цього можна досягти страхуванням депозитів.

 

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: