Название: Банківські операції - Череп А.В., Андросова О.Ф.

Жанр: Банківська справа

Рейтинг:

Просмотров: 1725

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |



2.3.4. Стимули залучення депозитів

У фінансових банківських рішеннях слід враховувати, що залежно від характеру рахунків, на якому зберігаються кошти клієнтів, можлива ди ференціація зазначених нижче стимулів (на прикладі найістотніших груп рахунків):

– кількість і якість банківських послуг;

– ціна послуг у цьому банку та інших фінансовокредитних установах;

– швидкість проведення операцій;

– чи клієнт користувався послугами цього банку раніше?

 

Характер рахунка

Стимул для клієнта

Депозитні рахунки

1.  Процентна ставка

2.  Режим виплати процентів

3. Можливість капіталізації нарахованих процентів

4. Умови зміни процентної ставки

Поточні рахунки

1.  Швидкість проходження платежів

2.  Комісія за розрахунковокасове обслуговування

3.  Вимоги банку до оформлення платіжних документів

Зобов’язання виконувати резервні вимоги виникає у комерційного

банку з моменту отримання ліцензії НБУ на право здійснення відповід них банківських операцій. Обов’язковому резервуванню підлягають усі залучені та обліковані на балансі комерційного банку кошти юридичних та фізичних осіб як у національній, так і в іноземній валюті, за винятком коштів, залучених від інших банків та іноземних інвестицій, отриманих від міжнародних фінансових установ.

НБУ встановлює для різних видів зобов’язань диференційовані нор мативи обов’язкового резервування залежно від природи зобов’язань (де позити, ощадні вклади, поточні рахунки клієнтів та ін.), а також строку зобов’язань чи пасивів (короткострокові пасиви, довгострокові пасиви).

НБУ здійснює контроль за дотриманням комерційними банками нор мативу обов’язкового резервування, порівнюючи суму, що визначена на підставі встановленого нормативу, з фактичною середньоарифметичною сумою залишків коштів на кореспондентському рахунку банку. За недо триманням комерційним банком нормативу резервування до комерцій ного банку можуть застосовуватися такі заходи впливу:

– за один випадок – письмове застереження щодо необхідності безу мовного дотримання нормативу обов’язкового резервування;

– за другий випадок – штраф у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.

В Україні політика мінімальних резервних вимог застосовується НБУ

$ 1992 року. За цей період норматив резервування змінювався досить ча сто (табл. 2.1). До того ж, часто змінювалися види залучених коштів, які підлягали обов’язковому резервуванню, що вкрай негативно позначило ся на діяльності комерційних банків.

 

 

Норматив обов’язкового резервування коштів комерційних банків у НБУ, %

 

Таблиця 2.1

 

Показник

2000

2001

2002

2003

2004

Норматив  обов’язкових  резервів

(на кінець періоду)

 

15

 

14

 

13

 

11

 

9

 

Як зазначалося вище, мінімальні резерви є інструментом монетарного регулювання, який придатніший для вирішення довготермінових завдань грошовокредитної політики. Часті зміни цього інструмента не сприяють стабілізації роботи банківської системи зокрема та економіки країни у цілому. І ось чому:

– підвищення норми резервування призводить до зростання бездоходних активів, а отже, до зниження прибутковості комерційних банків. Намагаючись компенсувати втрачений прибуток, комерційні банки підви щують вартість кредитів, що надаються, знижують процентні ставки за депозитами, здійснюють реструктизацію банківських пасивів, що в свою чергу призводить до зниження ефективності використання залучених ресурсів;

– оскільки обов’язкове резервування є прихованою формою оподат кування, то часта зміна його норми не сприяє тому, щоб комерційні банки розробляли довгострокові стратегії розвитку. Якщо центральний банк часто змінює резервні вимоги, банки втрачають бажання надавати креди ти на тривалий строк; навпаки, вони намагаються збільшити надлишкові резерви як гарантію проти ймовірної втрати ліквідності, спричиненої підвищенням резервних вимог. Збільшення (у загальній масі) частки ко роткострокових кредитів у перспективі негативно вплине на економіку, оскільки не вистачатиме інвестицій в обладнання та виробничі потуж ності.

Починаючи з 2001 року НБУ, враховуючи ситуацію у грошовокре дитній сфері, значно лібералізував механізм формування комерційними банками обов’язкових резервних вимог, а саме:

– норма мінімальних резервів застосовується диференційовано, за лежно від характеру і строку вкладу (табл. 2.2);

– збільшився звітний період резервування від 15ти днів до одного місяця;

– заходи впливу за порушення комерційними банками нормативу резервування стали більш поміркованими.

Знизившись з 1 березня 2002 року норми резервування за короткост роковими депозитами фізичних осіб у національній валюті до 6%, за дов гостроковими депозитами у національній валюті до 2% (для фізичних осіб) та 4% (для юридичних осіб) (табл. 2.2), НБУ створив хороші переду мови для комерційних банків щодо залучення коштів у національній ва люті до банківської системи, особливо строкових коштів громадян (зао щаджень).

Таблиця 2.2

Норми формування комерційними банками обов’язкових резервів залежно від виду залучених коштів

 

Норматив

Резервні

вимоги до

10.12.2001

Резервні

вимоги з

10.12.2001

Резервні

вимоги з

10.12.2002

Короткострокові депозити юридичних

осіб незалежно від валюти

 

14%

 

12%

 

12%

Короткострокові депозити фізичних

осіб у національній валюті

 

12%

 

10%

 

6%

Короткострокові депозити фізичних

осіб в іноземній валюті

 

13%

 

12%

 

12%

Довгострокові кошти і депозити

юридичних осіб у національній валюті

 

11%

 

8%

 

4%

Довгострокові кошти і депозити

юридичних осіб в іноземній валюті

 

13%

 

10%

 

10%

Довгострокові кошти і депозити

фізичних осіб у національній валюті

 

9%

 

6%

 

2%

Довгострокові кошти і депозити

фізичних осіб в іноземній валюті

 

13%

 

10%

 

10%

 

14%

За іншими залученими коштами

15%

14%

 

Це сприятиме подальшій переорієнтації комерційних банків на залу чення коштів у національній грошовій одиниці, а не в іноземній валюті (оскільки норми резервування депозитних операцій у іноземній валюті значно вищі), а також дозволить збільшити питому вагу строкових депо зитів у структурі залучених

Сучасне трактування мінімальних резервів передбачає їх переважне використання у практиці грошовокредитного регулювання для розв’я зання довготермінових проблем стабілізації грошового обігу й антиінфля ційної боротьби.

Метою застосування резервних вимог є :

– обмеження темпів зростання грошової маси;

– вилучення надлишкових коштів із грошової сфери;

– формування жорсткого зв’язку між грошовою базою і грошовою масою;

– регулювання попиту на банківські ресурси.

Роль мінімальних резервів для високо розвинутої банківської системи полягає не в тому, що вони є фондом ліквідності, а тому, що вони – інстру мент регулювання кредитної діяльності банків.

Мінімальні резервні вимоги використовуються практично в усіх про мислово розвинених країнах. Проте застосування цього методу регулю вання у різних країнах спостерігаються істотні відмінності, пов’язані з національними особливостями економіки кожної країни.

Норма мінімальних резервних вимог встановлюється у законодавчо му порядку. Механізм застосування резервних вимог досить диференцій ований залежно від країни як якісно, так і кількісно.

Перш за все неоднакова «база» обов’язкових резервів, що проявляєть ся у встановленні вимог до різних частин балансу – активів чи пасивів комерційних банків. Нині найпоширенішою формою встановлення ре зервних вимог є визначення норми резервування як процента від зобов’ язань. При цьому вимоги можуть встановлюватися до загальної суми па сивів або до окремих їх частин, що на практиці зустрічається найчастіше. Загальновизнані пасиви для встановлення резервних вимог – строкові де позити і депозити до запитання. Інший метод, що використовується знач но рідше (до недавнього застосовувався у Франції), полягає у встановленні резервних вимог у процентах від суми кредитування: обов’язкові резерви розраховуються на основі суми кредитів, що надаються банком.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: