Название: Банківські операції - Череп А.В., Андросова О.Ф.

Жанр: Банківська справа

Рейтинг:

Просмотров: 1566

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |


РОЗДІЛ 2

 

ФОРМУВАННЯ РЕСУРСНОЇ БАЗИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

 

2.1. Загальна характеристика банківських ресурсів

 

В умовах переходу економіки нашої країни до ринкових відносин ви рішальне значення має розвиток удосконалення діяльності комерційних банків, формування й використання інших ресурсів.

Банківські ресурси – це основа діяльності будьякого банку, оскільки процеси утворення ресурсів і надання позик перебувають у тісному взає мозв’язку. Тому розуміння економічного змісту банківських ресурсів, значення проблем пов’язаних з їх ефективним формуванням і доцільним використанням, надзвичайно важливе, особливо для українських комер ційних банків. Саме нашим, вітчизняним, комерційним банкам надзви чайно важко вирішувати це питання – формування ресурсів банків, тому що українська банківська система ще дуже молода, вони тільки на почат ковому етапі свого розвитку. За часів Радянського союзу перед банками не існувало такої проблеми як формування своїх ресурсів, все робилося централізовано. Тому не було необхідності досліджувати цю тему, яка на сьогоднішній день є дуже актуальною, так як при створенні комерційно го банку це перше питання яке постає перед його засновниками.

Оскільки перед кожним комерційним банком на протязі його діяль ності зустрічаються такі питання як: “Які краще залучити кошти? Як оп тимально їх сформувати? Яку депозитну політику вигідніше застосову вати?” та інші не менше важливі питання. Комерційний банк може не здійснювати операції з векселями, не надавати лізинговий кредит, не здійснювати міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів – ці операції не суттєво вплинуть на подальшу діяльність комерційного бан ку, на його надійність, ліквідність. Банк не повинен обмежити або не

звертати уваги на інші банківські операції та послуги, навпаки він має розширювати спектр своїх банківських послуг для зміцнення своєї кон курентної здатності і розширення клієнтської бази. Але все ж таки відпо відною точкою для здійснення різноманітних банківських операцій і на дання послуг є ресурси цього банку, які він повинен розміщувати з найе фективнішим результатом. Очевидно, під впливом змін у регулюванні банківської діяльності зрушень у макроекономічній мікроекономічній динаміці, ситуації на грошовокредитному ринку, структурних коливань у доходах юридичних та фізичних осіб тощо, можливості формування ре сурсної бази комерційного банку не залишаються стабільними. Врахову ючи це актуальним є моделювання кожним окремо комерційним банком шляхів і джерел ресурсного забезпечення його діяльності.

Капітал банку

Для здійснення господарської і комерційної діяльності банки повинні мати у своєму розпорядженні певні суму грошових коштівресурсів.

Ресурси комерційного банку – це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні з виконання активних операцій. Опе рації, за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, нази ваються пасивними. Весь банківський капітал можна розділити на три основні частини (рис. 2.1).

 

Національний банк України регламентує можливості комерційних банків у залученні коштів, тому нормативне значення показника залуче них та позичених коштів на повинно перевищувати розмір власного кап італу більше ніж у 12 разів. Основні типи залучення коштів комерційни ми банками показано на рис. 2.2.

 

 

Термін капітал (фр., англ. capital, лат. captalis – головний означає багат ство (цінні папери, грошові кошти, майно), яке використовується для влас ного збільшення. Звідси можна надати таке визначення капіталу банку:

 

Капітал банку – це сукупність внесених власниками – учасни ками капіталу – власних коштів, які зростають у результаті ефек тивної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових надходжень з боку учасників.

 

Отже, капітал банку в процесі організації банківської діяльності одно часно виконує кілька функцій, що забезпечує найвищий ефект від про ведення банківських операцій, тобто максимізацію прибутку.

 

Якщо в інших сферах підприємницької діяльності капітал забезпечує платоспроможність і виконує більшість оперативних функцій підприєм ства, то комерційному банку капітал потрібен насамперед для страхуван ня інтересів вкладників. Тобто першочергове призначення капіталу бан ку – це виконання ним захисної функції. У цьому зв’язку розмір капіталу є важливим фактором надійності функціонування банку і повинен пере бувати під пильним контролем Національного банку України, що регу лює діяльність комерційних банків.

Математичною формулою капіталу в обліку відповідно до міжнарод них стандартів є:

 

Капітал = Активи – Зобов’язання.

 

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які беруть банки на себе в процесі своєї  діяль ності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

 

Регулятивний капітал банку складається з основного (1го рівня) кап італу та додаткового (2го рівня) капіталу.

Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає перепродажу, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має  менш постійний характер і його  величина піддається змінам.

Основний капітал складається з таких елементів:

– фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

– дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу;

– емісійні різниці (емісійний дохід);

– резервні фонди, які створюються згідно із законами України;

– загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківських операцій;

– прибуток минулих років;

– прибуток минулих років, що очікує затвердження.

Загальна величина основного капіталу визначається з урахуванням величини очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов’язан нями контрагентів та зменшується на суму:

– недосформованих резервів під можливі збитки за кредитними операціями, операціями з цінними паперами, дебіторською заборгованістю, простроченими понад 30 днів та сумнівними щодо отримання нарахова ними доходами за активними операціями;

– коштів, розміщених на кореспондентських рахунках у банках (рези дентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідуються за рішен ням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

– нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

– капітальних вкладень у нематеріальні активи;

– збитків минулих років  збитків минулих років, що очікують зат вердження;

– збитків поточного року.

Додатковий капітал складається з таких елементів:

– резерви під стандартну заборгованість інших банків;

– резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними опе раціями банків;

– результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;

– результат переоцінки основних засобів;

– прибуток поточного року;

– субординований борг, що враховується до капіталу (субординова ний капітал).

Під час розрахунку суми капіталу сума додаткового капіталу не по винна перевищувати суму основного капіталу.

Субординований борг – це звичайні незабезпечені боргові капітальні

інструменти (складові капіталу), які відповідно до угоди не можна взяти з банку раніше як через п’ять років, а в разі банкрутства чи ліквідації по вертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може переви щувати 50% розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20% від його первинної вартості протягом п’яти останніх років дії угоди.

Розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50% розміру основного капіталу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1 і 2го рівнів додатково зменшується на балансову вартість та ких активів:

– акції та інші цінні папери, з нефіксованим прибутком у портфелі

банку на продаж та інвестиції, випущені банком;

– інвестиції в капітал (що не консолідуються) інших банків та фінан сових установ у розмірі не менше 10% їх статутного капіталу та в дочірні установи;

– кошти, що вкладені банком в інші банки на умовах субординованого боргу.

Сума регулятивного капіталу (капіталу «нетто») показує реальну суму капіталу, яку комерційний банк використовує в господарському обороті і яка визначає його фінансовий стан.

Капітал банку допомагає:

♦  забезпечувати довіру суспільства до стабільності окремої і індиві дуальної банківської установи та до системи комерційних банків;

♦  підтримувати обсяги, типи та характер операцій, що проводяться;

♦  забезпечувати можливість покриття збитків;

♦  давати змогу банку і надалі задовольняти законні кредитні потреби банківського товариства.

Достатність капіталу – це здатність банку захистити інтереси своїх

кредиторів та власників від незапланованих збитків розмір яких зале жить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банком активних операцій.

Для оцінки достатності капіталу банку Національним банком затверджені відповідні нормативи капіталу комерційного банку.

Відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» № 368 від 28.08.2001 р. мінімальний розмір регулятив ного капіталу банку (Н1) для діючих банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

на 17 січня 2003 р. – не менше ніж 1 000 000 євро; на 1 січня 2004 р. – не менше ніж 1 150 000 євро; на 1 січня 2005 р. – не менше ніж 1 300 000 євро; на 1 січня 2006 р. – не менше ніж 1 400 000 євро; на 1 січня 2007 р. – не менше ніж 1 500 000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї об ласті (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

до 17 січня 2003 р. – не менше ніж 3 000 000 євро;

на і січня 2004 р. – не менше ніж 3 500 000 євро; на 1 січня 2005 р. – не менше ніж 4 000 000 євро; на 1 січня 2006 р. – не менше ніж 4 500 000 євро; на 1 січня 2007 р. – не менше ніж 5 000 000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї Украї ни (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і роз рахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

до 17 січня 2003 р. – не менше ніж 5 000 000 євро; на 1 січня 2004 р. – не менше ніж 5 500 000 євро; на 1 січня 2005 р. – не менше ніж 6 000 000 євро; на 1 січня 2006 р. – не менше ніж 7 000 000 євро; на 1 січня 2007 р. – не менше ніж 8 000 000 євро.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (НІ) новостворених банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

до одного року діяльності – 1 000 000 євро; до двох років діяльності – 1 100 000 євро; до трьох років діяльності – 1 200 000 євро;

до чотирьох років діяльності – 1 350 000 євро;

починаючи з п’ятого року діяльності –1 500 000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї об ласті (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

до одного року діяльності – 3 000 000 євро; до двох років діяльності – 3 500 000 євро; до трьох років діяльності – 4 000 000 євро;

до чотирьох років діяльності – 4 500 000 євро;

починаючи з п’ятого року діяльності – 5 000 000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї Украї ни (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і роз рахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

до одного року діяльності – 5 000 000 євро; до двох років діяльності – 5 500 000 євро; до трьох років діяльності – 6 000 000 євро;

до чотирьох років діяльності – 7 000 000 євро;

починаючи з п’ятого року діяльності – 8 000 000 євро.

Національний банк залежно від економічного становища країни, ста ну світових фінансовокредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регу лятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків установлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими бан ками програмами капіталізації.

Другим нормативним показником є норматив адекватності регулятив ного капіталу/платоспроможності (Н2).

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспро можності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розра ховуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризи ку, що її беруть на себе власники банку; і навпаки – чим нижче значення показника, тим більша  частка ризику, що її беруть на себе кредитори/ вкладники банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для за побігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активни ми операціями.

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його ак тиви поділяються на п’ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зважування:

а) І група активів зі ступенем ризику 0%: готівкові кошти банківські мета ли; кошти в Національному банку; боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються, та емітовані Національним банком; нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінан суються та емітовані Національним банком; боргові цінні папери централь них органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції;

б) II група активів зі ступенем ризику 10%: короткострокові та довгост рокові кредити, надані центральним органам виконавчої влади; нарахо вані доходи за кредитами, що надані центральним органам виконавчої влади;

в) III група активів н ступенем ризику 20%: боргові цінні папери місце вих органів виконавчої влади, що рефінансуються, та емітовані Націо нальним банком; боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції; кошти до запитання, розмі щені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за коштами до запитання, розмі щені в банку, що має офіційний кредитний рейтинг не нижчий,, ніж інве стиційний клас; інші короткострокові депозити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за депозитами овернайт, гарантійними депозитами, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; кре дити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиц ійний клас; нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та інши ми короткостроковими кредитами, розміщеними в банку, який має офі ційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

г) IV група активів зі ступенем ризику 50%: кошти до запитання в інших банках, які не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; короткострокові та довгострокові кредити, на дані місцевим органам виконавчої влади; нараховані доходи за кредита ми, що надані місцевим органам виконавчої влади; гарантійні депозити в інших банках (покриті); зобов’язання з кредитування, які надані банкам та інші зобов’язання, надані клієнтам; валюта та банківські метали, які куплені, але не одержані; активи до одержання;

д) V група активів зі ступенем ризику 100%: прострочені нараховані до ходи за коштами до запитання в інших банках; прострочені нараховані доходи за кредитами, наданими центральним і місцевим органам вико навчої влади; короткострокові депозити, розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за строковими депозитами, розміщеними в інших банках, що не належать до інвестицій ного класу; довгострокові депозити, розміщені в інших банках; гарантійні депозити в інших банках (непокриті); прострочена заборгованість і про65

строчені нараховані доходи за строковими депозитами, розміщеними в інших банках; кредити овердрафт, овернайт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу; довгострокові кредити, надані іншим банкам; нараховані доходи зі кредитами, наданими іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу; фінансовий лізинг (оренда), наданий іншим бан кам; пролонгована заборгованість за кредитами, наданими іншими бан кам; прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кре дитами, що надані іншим банкам; кредити, надані суб’єктам господарсь кої діяльності; нараховані доходи  за кредитами, наданими суб’єктам господарської діяльності; прострочена заборгованість і прострочені нара ховані доходи за кредитами, що надані суб’єктам господарської діяль ності; пролонгована заборгованість за кредитами, наданими суб’єктам господарської діяльності, сумнівна заборгованість інших банків і за кре дитами, наданими суб’єктам господарської діяльності; сумнівна заборго ваність за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями; деб іторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнта ми банків; сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків; транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат; пролонгована, простро чена та сумнівна заборгованість за кредитами, наданими центральним та місцевим органам виконавчої влади; кредити, надані фізичним особам; пролонгована заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам; нараховані доходи за кредитами, наданими фізичним особам; прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам; сумнівна заборгованість за кредитами, наданими фізич ним особам; сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операц іями з клієнтами; акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у порт фелі банку на продаж та інвестиції; боргові цінні папери, випущені фінан совими (небанківськими) установами та нефінансовими підприємствами, у портфелі банку на продаж та інвестиції: нараховані доходи за акціями та борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції; прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції; товарноматеріальні цінності; основні засо би; інші активи банку; зобов’язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями); непокриті акредитиви; сумнівні вимоги за операціями з валю тою та банківськими металами; цінні папери до одержання за операціями андеррайтингу; сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інструмен тами, крім інструментів валютного обміну.

Нормативне значення нормативу для діючих банків не може бути мен шим ніж 8%.

Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:

протягом перших 12ти місяців діяльності (з дня отримання ліцензії)

– не менше 15%;

протягом наступних 12ти місяців – не менше 12%;

надалі – не менше 8%.

Норматив адекватності основного капіталу (НЗ) установлюється з ме тою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників, від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк  у процесі своєї діяльності залежно від розміру різних ризиків.

Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як відношення основного капіталу до загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків.

Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу загаль ний розмір основного капіталу коригується (зменшується) на суму:

1) недосформованих резервів під можливі збитки за активними опера ціями банків, нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

2) капітальних вкладень у нематеріальні активи;

3) збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують зат вердження;

4) збитків поточного року.

Загальні активи банку для розрахунку адекватності основного капіта лу включають: готівкові кошти; банківські метали; кошти в Національ ному банку; казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком; кошти в інших банках; сумнівну забор гованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями; дебіторську заборгованість за операціями з банками; кредити, що надані центральним і місцевим органам виконавчої влади, суб’єктам господарсь кої діяльності, фізичним особам; дебіторську заборгованість за операція ми з клієнтами; транзитний рахунок за операціями з клієнтами; цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції; товарноматеріальні цінності; інші активи банку; суми до з’ясування та транзитні рахунки; операційні та неопераційні основні засоби.

Під час розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дискон ту за цінними паперами та зносу основ них засобів.

Нормативне значення нормативу НЗ має бути не меншим ніж 4 %. Під час аналізу достатності капіталу насамперед визначається виконання економічних нормативів за трьома показниками, встановленими НБУ.

Додатковими показниками достатності  капіталу можуть бути:

К1 – визначає рівень  капіталу в структурі загальних пасивів. Реко мендовані значення – у межах 0,150,20.

К6 – коефіцієнт захищеності капіталу розраховується за формулою:

 

К6=     Основні засоби          .   Власний капітал банку

 

Коефіцієнт К6  характеризує захищеність власного капіталу від інфляції вкладенням коштів у нерухомість, обладнання та інші матері альні активи. Однак таке одностороннє використання капітальних ре сурсів може призвести до погіршення ліквідності та платоспроможності банку. Слід ураховувати існуючі законодавчі обмеження. Зокрема, банки можуть мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше

10% власного статутного капіталу (це обмеження не поширюється на приміщення, в яких  розміщуються підрозділи банку, що  виконують банківські операції).

Однією з головних проблем планування капіталу банку є вибір зна чення співвідношення між власним капіталом та зобов’язаннями. З одно го боку, чим більше це співвідношення, тим вищий рівень надійності бан ку. З іншого боку,  чим більша  частка зобов’язань у загальній сумі ре сурсів  банку, тим  (за інших  рівних умов)  буде вищою прибутковість капіталу. У теорії фінансового аналізу такий ефект називається ефектом фінансового важеля. Це пов’язано з тим, що прибуток, зароблений завдя ки використанню всіх ресурсів банку (як власних так і залучених), буде відноситись на суму капіталу.

Отже, під час визначення необхідного розміру капіталу банку, Дово диться йти на компроміс, вибираючи між ступенем його надійності з по гляду можливості протистояти непередбаченим фінансовим ускладнен ням і прибутковістю капіталу. Крім того, треба також ураховувати при пущений обсяг  активів і вимог до розміру капіталу, тобто дотримання нормативу НІ.

Найбільшу частку в сумі капіталу комерційного банку становить ста тутний капітал. Показник статутного капіталу – один із основних показ ників розвитку банку.

Статутний капітал являє собою вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інте ресів вкладників банку.

 

Статутний капітал формується під час створення комерційного банку за рахунок внесків засновників банку і випуску акцій. Розмір статутного капіталу комерційного банку визначається його засновниками, але він не може бути меншим установленого рівня Національним банком України.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків учасників.

Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти – юри дичні особи, фізичні особиіноземці – в іноземній вільно конвертованій валюті або в гривнях.

Перерахування сум з іноземної вільно конвертованої валюти, унесених нерезидентами, у національну валюту України здійснюється за офіц ійним курсом гривні до іноземних валют установленим Національним банком на дату підписання установчого договору про створення банку, а в разі збільшення статутного капіталу банку – на дату прийняття рішення про збільшення статутного капіталу або на дату прийняття рішення про перетворення банку в банк з іноземним капіталом (якщо набуття банком статусу банку з іноземним капіталом проводиться без збільшення статут ного капіталу банку). Кошти можуть перераховуватися лише з власних поточних рахунків юридичними та фізичними особами у безготівковій формі та вноситися фізичними особами в готівковій формі.

Статутний капітал банку не повинен формуватися за рахунок коштів,

джерела походження яких не підтверджені.

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначен ня, а також банківські метали.

Розподіл прибутку з метою  збільшення статутного капіталу може здійснюватися шляхом нарахування дивідендів учасникам банку та прий няття ними рішень про їх направлення до статутного капіталу.

Банкам забороняються зустрічні інвестиції у статутні капітали один

одного та зустрічні інвестиції в статутні капітали їх учасників.

В процесі аналізу формування статутного капіталу визначається струк тура акціонерного капіталу, і передусім склад акціонерів банку. Для цьо го використовуються дані аналітичного обліку. При цьому необхідно за уважити, що частка одного акціонера в загальній сумі статутного капіталу не повинна перевищувати 35%. Цей аналіз дає можливість визначити, яким фізичним та юридичним особам належить більшість голосів на за гальних зборах акціонерів. Крім того, на початковому етапі аналізу діяль ності  банку  аналізується оплата статутного капіталу і виявляється ще неоплачена його частина.

Внески до статутних капіталів банків роблять юридичні особи – акці онери банків тільки  за рахунок наявних вільних власних коштів у гро шовій формі.

Резервний капітал банку – це грошові ресурси, що резервуються бан ком для забезпечення непередбачених витрат, спеціальних потреб та по криття збитків.

Резервний капітал на відміну від статутного капіталу, формується в

процесі подальшої діяльності комерційного банку. Він призначений для:

• покриття збитків комерційного банку за операціями, які він проводить;

• виплати дивідендів за привілейованими акціями, коли  для цього недостатньо прибутку.

Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість комер ційного банку, що, у свою чергу, позитивно впливає на підвищення його платоспроможності і зменшення вірогідності банкрутства. Резервний ка пітал формується в порядку, установленому зборами учасників, заснов ників (акціонерів). Мінімальне розмір резервного капіталу не може бути меншим 25% статутного капіталу, а розмір відрахувань – меншим 5% чи стого прибутку. Коли резервний капітал досягає встановленого розміру, тоді відрахування до нього припиняються. У разі використання коштів з резервного капіталу відрахування від чистого прибутку на його форму вання поновлюються.

 

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: