Название: Банківські операції - Череп А.В., Андросова О.Ф.

Жанр: Банківська справа

Рейтинг:

Просмотров: 1725

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |



1.3.5. Банківська система Китаю

Крім аналізу особливостей розвитку банківських систем високороз винених індустріальних держав, практичний інтерес становить вивчення досвіду побудови кредитнофінансової системи в Китаї. Це зумовлено насамперед тим, що Китай – практично єдина країна, де інтенсивне еко номічне зростання супроводжується найсильнішим партійнополітичним впливом на економіку.

Нині в країні функціонує дворівнева банківська система (рис.  1.2), яка була створена в 1983 р. і мас вичерпне й систематичне банківське регу лювання:

– позиції й цілі центрального банку, спеціалізованих банків та інших

фінансових інститутів;

– управління грошовим обігом, кредитами, заощадженнями, відсот ковими ставками.

Першим рівнем банківської системи є Народний банк Китаю (НБК), заснований 1 грудня  1948 р. як головний інститут, відповідальний за здійснення грошовокредитної політики.

Після 1949 р. було засновано численні спеціальні банки, що стали згодом банками другого рівня і сприяли соціалізації економіки, її відновлен ню й розвитку, у тому числі через націоналізацію приватних банків і ство рення окремої частки державноприватної власності. Ці банки згодом то ставали частиною Народного банку Китаю, то відновлювалися як неза лежні кредитні інститути. Сам же Народний банк Китаю за період свого існування неодноразово входив до складу Міністерства фінансів, втрача ючи свою незалежність. У 1983 р, після прийняття Закону про НБК він остаточно перетворився на єдиний центральний банк із доданням регу люючих функцій, притаманних центральним банкам розвинутих країн. Зі структури НБК було виведено спеціалізовані банки, що ознаменувало собою повне формування дворівневої банківської системи.

 

Сучасна банківська система Китаю характеризується наявністю цент рального банку з його державними функціями (НБК) і п’яти спеціалізо ваних банків, до яких належать:

– Торговопромисловий банк;

– Сільськогосподарський банк;

– Китайський інвестиційний банк;

– Народний будівельний банк;

– Банк Китаю.

Останній є основним для операцій у зовнішньоекономічній сфері. Крім цих спеціалізованих банків, діють інші важливі фінансові інститути: Ко мунікаційний банк, кредитні кооперативи і поштові відділення, а також безліч дрібних, певною мірою незалежних фінансових інститутів, які та кож відіграли важливу роль у підвищенні ефективності проведення еко номічних реформ у Китаї.

Водночас сучасна китайська кредитнофінансова система має низку суттєвих недоліків. Це пов’язано з тим, що за активізації економічних реформ система стає нестабільною. Зокрема, процес реформ супровод жується децентралізацією й передачею влади в прийнятті економічних рішень на місця, тоді як основні параметри грошовокредитної політики закладаються в централізовані плани, які затверджуються в адміністра тивному порядку. В той же час вплив НБК як центрального банку обме32

жується на національному рівні недостатньою адміністративною неза лежністю від Державної Ради, а на місцевому рівні – системою подвійно го управління, за якої місцеві Філії НБК залежать від місцевих органів влади і практично не захищені від політичних втручань. Ці фактори, а також практична відсутність великого приватного капіталу в китайських банках значно знижують ступінь впливу банківської системи на прове дення економічних реформ загалом.

Аналіз  становлення і розвитку банківських систем різних країн свідчить, що найдоцільнішою і сприятливою для ефективного розвитку ринку фінансовокредитних послуг організаційною структурою є дворі внева банківська система, до якої належать: 1й рівень – Центральний банк; 2й рівень – комерційні (державні та приватні) банки.

Ефективність діяльності банку 1го рівня визначається ступенем не залежності у здійсненні покладених на нього функцій та її відповідності рівню відповідальності за здійснювану грошовокредитну політику.

Не менш суттєвим є те, що динаміка розвитку банків 2го рівня прямо залежить від фінансовоекономічного стану як держави загалом, так і окремих суб’єктів господарювання. Неможливо домогтися високої над ійності й достатньої капіталізації банківської системи в умовах глибокої фінансове промислової кризи за відсутності реальних тенденцій еконо мічного зростання.

Саме під таким кутом зору і треба розглядати особливості формування й розвитку банківської системи України.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: