Название: Пов’язані з ГАТС проблеми для країн з перехідною економікою, що прагнуть вступити до СОТ

Жанр: Економіка

Рейтинг:

Просмотров: 891

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 |



Федеральні держави та місцеві уряди

 

Проблемою, пов’язаною з інституціональною слабкістю, є спро можність  національного уряду  брати  зобов’язання, які  перебувають  у сферах, що юридично  чи практично підпорядковуються реґіональним або місцевим  органам  влади. ГАТС розповсюджується на заходи  ор ганів  влади  всіх рівнів79. Однак  зобов’язання ГАТС найбільше стосу ються національних урядів, які повинні  «виконати всі розумні  наявні заходи  для  забезпечення виконання» субнаціональних органів  влади. У випадку  Росії національний уряд відповідатиме в рамках  процесу врегулювання суперечок  у СОТ  щодо будьякого звинувачення з по рушення  зобов’язань ГАТС будьяким  з 89 суб’ктів  РФ, а також  міс цевими  урядами   та  агентствами,  що  їх  представляють80.  Спромож ність  держави брати  надійні  зобов’язання стосовно  питань, що підлягають юрисдикції субнаціональних органів влади, викликала стурбованість і була зазначена в Протоколах про вступ інших  країн  з простішим  державним устроєм  – таких, як  Латвія, Естонія, Кирги зія та Грузія. Більшість протоколів про вступ перехідних економік містили гарантії  виконання правил  місцевими  органами  влади81.

Труднощі, пов’язані з формуванням зобов’язань у зв’язку із заходами субнаціональних урядів, мають коло  причин.

 

77  Бюджетні обмеження  в перехідних економіках можуть  збіднювати  коло  інструментів, що існують  для  інших  країн, таких  як  субсидії. У такому  разі  дискримінація та обмеження  досту пу до ринку  стають привабливішими заходами  для  захисту  національних інтересів.

78   Узгоджені правила   щодо  врахування ступеня  досягнутої  лібералізації в рамках  перего ворів  про  «автономну   лібералізацію» були  прийняті на  Спеціальній сесії  Ради  з  торгівлі  по слугами  6 березня  2003 року.

79 Ст. I:3(a) ГАТС.

80  Як зазначено  вище, «заходи у сфері  послуг  Членів» означають  заходи, які  здійснюються

«центральними,  реґіональними чи місцевими  урядами» (Стаття  I:3(a) ГАТС).  За  визначенням

у Федеральній угоді  1992 року, Російська Федерація складається з таких  89 суб’єктів  федерації:  21 республіка, 6 територій, 49 областей, одна автономна  область, 10 автономних  округів  та

2 міста федерального значення  (Москва та СанктПетербург).

81  Албанія, Вірменія, Китай, Естонія, Грузія, Киргизія, Латвія, Литва  та Молдова.

 

 

Деякі  субнаціональні уряди мають юрисдикцію над постачанням послуг у власному  географічному реґіоні, наприклад, владу  встановлювати ліцензійні вимоги  чи надавати  дозвіл  на здійснення прямих  інвес тицій. Реґіони  можуть  бути надзвичайно різними  за рівнем  та які стю  економічного   розвитку,  а  також   орієнтацією на  ринкові   ре форми, можуть проводити  іншу політику, що відрізняється від політики  національного уряду, і яка  порушує  зобов’язання згідно з  ГАТС82.  У  нових   конституціях  перехідних  економік   розподіл влади між органами влади є досить нечітким. Це може дозволяти субреґіональним урядам  керувати сферою  послуг поза рамками дозволеного конституцією. З політичних,  економічних або  фіска льних  міркувань національні уряди  можуть  не  бажати  контролю над  субреґіональними урядами, навіть  якщо  ті діють  поза  рамка ми власної  юрисдикції83.

З часом практика роботи між національним та підпорядкову ваними  йому  урядами, зростання політичної  та економічної  стабі льності, розвиток національної правової  та судової  систем можуть разом  прояснити та налагодити функції органів  влади  різних  рів нів. Однак  невизначеність щодо розподілу влади, певно, ще за лишатиметься незмінною  найближчим часом.

Дії  субнаціональних урядів  створюють  значні  проблеми  не ли ше щодо виконання зобов’язань ГАТС після вступу, а й стосовно розробки пропозиції про зобов’язання у сфері послуг у процесі переговорів про  вступ. Пропозиції  про  зобов’язання у  сфері  по слуг  повинні  відображати пріоритети та сучасні  обмеження  в усіх субреґіональних органах   із  владними   повноваженнями у  сферах, на які  впливають правила ГАТС,  зокрема  ті, що стосуються  ліце нзування  та  інвестицій84.  Це  примушуватиме національні  уряди проводити консультації з органами влади різних рівнів з метою визначення відповідних юрисдикцій. Передумовою таких  консу льтацій  є навчання службовців місцевих  урядів  правилам ГАТС.

Члени  СОТ, зрозуміло, знайомі  із труднощами процесу  пере говорів,  що виникають  через  сильні  субреґіональні уряди. Тим не менше, вони повинні  пересвідчитися, що, приєднуючись до ГАТС,

 

82    Особливо   це  стосується   Росії   (Див.  також   OECD  Secretariat,  The   Role   of  Russia’s

Regions  in Trade Policy (Paris: OECD, 2003)[OECD on Role  of Regions], с. 8, 52).

83   Наприклад, під  час  правління  Єльцина   підпорядковувані  федеральному  уряду   органи влади  мали  виняткову юрисдикцію,  коли  федеральний уряд  не міг  виконувати своїх  функцій

внаслідок протистояння між Думою та Президентом. Воно виникло  у зв’язку  з важливими економічними реформами  – такими, як  земельна  реформа (OECD  on  Role  of  Regions, там

же, с. 7).  З моменту,  коли  Президент Путін  узяв  владу  у свої  руки  в червні  2000  року, було здійснено  низку заходів  для гарантування відповідності дій реґіонів  федеральному закону  та конституції.  Ці  реформи  висвітлені   в  книжці   M.   Hyde,  «Putin’s  Federal Reforms   and   their

Implications for  Presidential Power  in  Russia»  (2001) 53 EuropeAsia Studies  719.  Однією  з пе решкод  для  визначення рівнів  уряду,  відповідальних за  різні  аспекти  регулювання послуг, є те, що подання  скарги  і до конституційного суду не є реальним.

84  Нері, прмітка  50, с. 100.

 

 

перехідні економіки   можуть  у  розумній   мірі  гарантувати знання та виконання правил  ГАТС та зобов’язань країни  у сфері  послуг. Для  здійснення цього перехідні економіки  мають створити  ефек тивний  механізим координації формування торгової  політики  та її виконання між національним та відповідними субреґіональними урядами.

 


Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: